Урок, як форма організації навчання



Сторінка1/11
Дата конвертації31.12.2018
Розмір132 Kb.
ТипДиплом
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників

Урок, як форма організації навчання




Кондратюк С.Ю.

Форми організації навчання

У педагогіці розрізняють понад 30 різних форм навчання.


Загальноприйнятими формами організації навчальної роботи є:

  1. колективна

    • уроки у школі,

    • лекції та семінар­ські заняття у вузі,

    • екскурсії,

    • факультативні заняття тощо

  2. індивідуальна

Всі вони суттєво відрізняються за ступенем самостійності пізнавальної діяльності учнів і ступенем ке­рівництва навчальною діяльністю з боку викладача.


Вибір форм організації навчання зумовлюється за­вданнями освіти і виховання, особливостями змісту різ­них предметів та їх окремих розділів, конкретним змістом занять, складом, рівнем підготовки і віковими мож­ливостями учнів.
Організаційні форми навчання змінюються і розвива­ються разом із суспільним розвитком.
Індивідуальне навчання

Полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчите­ля або самостійного вивчення підручника. Воно досить ефективне, оскіль­ки враховує особливості розвитку дитини, індивідуалізує контроль за перебігом і наслідками навчальної роботи. Про­те потребує значних матеріаль­них витрат, учень позбавлений можливості співпрацюва­ти з однолітками.

Тепер використовується у формі репе­титорства і консультування.
Класно-урочна форма навчання.

За феодального ладу розвиток суспільстві сприяв виникненню форм масового навчан­ня дітей. Однією з перших було групове (колективне) на­вчання у братських школах Білорусі та України (XVI ст.).

З формуванням класно-урочної системи навчання в пе­дагогіці почали використовувати такі поняття, як навчальний рік, навчальний день, урок, перерва, чверть, каніку­ли. Її ефективність була настільки очевидною, що незаба­ром вона стала головною у школах багатьох країн світу.
Белл-ланкастерська система взаємного навчання.

У XVIII ст. ідея Яна-Амоса Коменського про можливість залучення кращих учнів до навчання інших була поши­рена у Західній Європі. Вона була названа белл-ланкастерською системою взаємного навчання від прізвищ анг­лійського священика Ендрю Белла і вчителя Джозефа Ланкастера, котрі одночасно застосували її в Англії та Індії. Сутність її в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200-300 учнів різного віку. До обі­ду він займався з групою старших учнів, після обіду кра­щі учні займались із молодшими, передаючи їм одержані знання. Замість підручників застосовувались унаочнення, здебільшого саморобні таблиці.


Мангеймська форма вибіркового навчання.

Виникла наприкінці XIX ст. як спроба відмовитися від класно-урочної системи. Вперше була застосована в німецькому місті Мангейм доктором Йозефом-Антоном Зіккінгером. Суть її полягає в тому, що учнів, залежно від їх здібнос­тей та успішності, розподіляли по класах на слабких, серед­ніх і сильних. Відбір здійснювався на основі спостережень, результатів психометричних обстежень, характеристик учителів та екзаменів.


Дальтон-план.

Вперше за­стосований у 1903 р. в американському місті Дальтоні учителькою Оленою Паркхерст. Ця система ґрунтується на забезпеченні кожного учня можливістю пра­цювати індивідуально, згідно зі своїм темпом. Загального плану (розкладу) занять не було, колективна робота прово­дилась протягом години, решту часу учні вивчали матері­ал індивідуально, звітуючи про виконання кожної теми пе­ред учителем відповідного предмета.


Бригадно-лабораторна форма навчання.

У другій по­ловині 20-х років XX ст. дещо змінений дальтон-план був використаний в організації бригадно-лабораторної форми навчання, яка поєднувала колективну роботу бригади (частини класу) з індивідуальною роботою учнів. Розпо­ділені на невеликі групи-бригади (по 5-7 осіб), учні вчили­ся за спеціальними підручниками («робочими книгами»), виконували спеціально визначені вчителем денні, тижне­ві, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета. Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, не давала міцних знань, породжувала без­відповідальне ставлення до навчання. Але окремі її еле­менти виявились ефективними: групові завдання при виконанні лабораторних і практичних робіт, самостійне опрацювання підручника, довідкової та допоміжної літе­ратури.


Комплексний метод навчання.

Його суть в об'єднанні навчального матеріалу в теми-комплекси. Але комплексність порушувала предметність викладання, систематичність вивчення основ наук. У колишньому СРСР «комплекси» вважали альтернативою догмам старої школи, вкладаючи в західні комплексні програми свій зміст, на­приклад, комплексні програми «Праця», «Природа», «Сус­пільство». Але це не дало міцних знань. Тому в 30-х рр. школа й педагогічна наука повернулися до класичної класно-урочної системи.



Каталог: public -> oipopp -> repository -> metod
metod -> Статут учнівського самоврядування Черкаської загальноосвітньої школи і-ііі ступенів №7 Черкаської міської ради Черкаської області
metod -> Розвитку творчого потенціалу учнів
metod -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку у 015-2016 навчальному році для учнів 5- класів
metod -> «Гра як метод виховання»
metod -> У навчальний процес
metod -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку у 012-2013 навчальному році для учнів 5- класів
metod -> Гендер як соціокультурний феномен
metod -> Психологія індивідуального підходу до дитини у процесі виховання
metod -> Основні напрямки щодо покращення роботи з обдарованими дітьми
metod -> До програми курсу за вибором


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка