Умань впц «Візаві» 2017 2



Pdf просмотр
Сторінка51/96
Дата конвертації07.10.2019
Розмір5,01 Kb.
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   96
Музика О. Я.

ЕМОЦІЙНА АКТИВНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПРОФЕСІЙНО-
ТВОРЧОГО САМОРОЗВИТКУ
МАЙБУТНЬОГО ХУДОЖНИКА-ПЕДАГОГА

Перш, ніж копія того, що бачить художник,
пройде через його руку, вона повинна пройти через його серце.
О. Роден

Одним із пріоритетних завдань вищої педагогічної освіти єрозкриття творчогопотенціалу майбутніх учителів, їх професійний і особистісний саморозвиток. Особливо актуальною ця проблема постає у системі мистецької освіти. З огляду нате, що емоційно-чуттєва сфера домінує у мистецтві й творчості, слід враховувати значення емоційного чинника у процесі фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Емоції − невід’ємний компонент життєдіяльності обдарованої, творчої особистості, спрямованої на саморозвиток і самореалізацію. Емоційно багата особистість працює швидко, захоплено та експресивно, що позначається на продуктивності. Емоції можуть позитивно впливати на розкриття творчого потенціалу, адже акти творчості, періоди творчого натхнення пов’язані з отриманням емоційного задоволення, відчуттям особливого творчого піднесення. На думку Л. Єрмолаєвої-Томіної, потреба в переживанні позитивних емоцій є основою творчості [2, с. 106], з чим ми цілком погоджуємося. На важливість емоційноїактивності художника у процесі творчості вказує В. Кузін, визначаючи три найбільш суттєві компоненти його емоційного стану під час створення художнього твору а) емоційне переживання від об’єкта зображення б) емоційне


92
переживання від самого процесу зображення в) загальний емоційний стан художника, який виявляється в легкості емоційного збудження, у силі й глибині його вияву [4, с. 218.]. Художня емоційність характеризує особистісний зміст, якість, динаміку емоцій і почуттів. До них належать
вразливість,
чутливість, імпульсивність.
Ці якості характеризують ставлення людини до явищі подій довкілля. Вони міцно пов’язані з її особистісними й естетичними особливостями світоглядом, переконаннями, ціннісними орієнтаціями, спрямованістю. В індивідуальному плані емоції характеризуються силою, тривалістю і лабільністю у різних формах їх перебігу настрою, ставленні, реакціях на ситуацію [2, с. 106].

Емоційне ставлення й естетичні почуття художника до зображуваного сприяють створенню яскравих, незвичних образів та оригінальних композицій. Динамічне, експресивне сприймання навколишнього світу відіграє важливу роль у процесі педагогічної й художньої творчості. Експресивність – це сила вияву почуттів і переживань, потреба в активній діяльності, бажання і вміння виразити власні емоції. Емоційні переживання тісно пов’язані з формуванням естетичних почуттів – сфери найвищих людських почуттів, які активно впливають на духовне життя особистості, спонукають її до творчої діяльності за законами краси. Кожна фаза творчого процесу вимагає розвитку певного почуття і ставлення досвіту, людей ідо самого себе. Естетичні потреби, емоції та почуття, смаки, погляди, ідеали І. Зязюн називає основними складниками естетичного досвіду. Естетичний досвід через свої складові – спеціалізовані емоції й почуття, що обов’язково зумовлюють вольову діяльність, регулює людську поведінку, спрямовує дії людини на предмет, здатний задовольнити людську потребу [1, с. 75]. У психологічних дослідженнях (Л. Виготський, О. Леонтьєв та ін.) доведено, що позитивні емоції скорочують час, необхідний для розвитку творчих здібностей особистості, умінь, навичок. Емоції виникають під час безпосереднього впливу подразників на головний мозок.

Таким чином, для розвитку позитивної мотиваціїу навчанні, на думку вчених, слід забезпечити процес переживання емоцій задоволення від досягнення успіхів, проявів самостійності та


93
ініціативності, можливості самоствердження тощо [5, с. 95]. Для реалізації цього принципу педагог має розуміти внутрішній світ студента, використовувати методи емоційного стимулювання навчальної діяльності (заохочення і покарання, створення ситуацій успіху, позитивну атмосферу занять, постановку цікавих натюрмортів, вибір колоритної характерної натури, оригінальних костюмів тощо).Також потрібно враховувати особливості темпераменту, характеру, інтересів, переживань і обов’язково індивідуальних здібностей кожного студента. На думку Л. Єрмолаєвої-Томіної, для самореалізації у творчості перш за все необхідно розвивати
оптимізм,
який базується на вірі в силуі можливості людського розуму. Також вона наголошує на значущості розвитку емпатичного почуття, яке полягає в особливому сприйнятті, умінні перейнятися станом іншої людини чи об’єкта [2, с. 118–119]. О. Рудницька вважає
емпатію
найскладнішим, найзагадковішим утворенням людської психіки. Вона пов’язує її з такими властивостями, як чутливість, готовність вслуховуватися, вживатися, толерантно ставитися до іншого Я, відчувати іншого суб’єкта таким, яким він є, ставити себена його місце. У свою чергу, входження в особистісний світ іншого передбачає потребу відкритості власного внутрішнього світу, особистісного, довірливого спілкування, відмови від готових упереджених оцінок [5, с. 66]. Більшість дослідників творчого процесу Є. Ільїн, Я. Пономарьов та ін.) наголошують на значенні стану натхнення для творчих особистостей.
Натхнення
– це творчий підйом, приплив творчих сил, стан напруги, творчого хвилювання, яке характеризується підвищеною загальною активністю людини, усвідомленням легкості творчості, переживанням одержимості, емоційного підйому. Натхнення сприяє творчій уяві, фантазії, тому що у свідомості легко виникають численні яскраві образи, думки, асоціації [3, с. 126-127]. Умить кульмінації творчого процесу натхнення може переходити в екстаз осяяння (інсайт), відкриття. Успішне закінчення творчого процесу супроводжується виникненням позитивних емоцій
задоволенням, радощами, захопленням.
Як правило, чим багатша емоційна пам’ять художника, чим гостріше він переживає події, що відбуваються навколо нього, тим багатші художні образи, породжені ним. Різним художникам притаманна індивідуальна колористична палітра сприйняття, свої


94
образи, тому одну й ту ж саму тему кожний із них трактує по-своєму.
Будь-який предмет, стан природи, звук, слово, аромат викликають неповторні колірні асоціації. Тому мистецтво глибоко індивідуальне. Кожний твір − це суб’єктивний світ переживань художника. Через колір він доносить до нас певні образи, народжені словами, музичними творами, віршованими формами. Видатні художники-педагоги, такі, як І. Крамськой, І. Рєпін, В. Стасов, П. Чистяков та ін., надавали особливого значення розвитку естетичних почуттів своїх учнів, учили бачити прекрасне в усьому і доносити його доглядача у своїх творах. Відтак, розвиток емоційного відношення до прекрасного є необхідною умовою успішної навчально-творчої діяльності, а отже, основою професійно-творчого саморозвитку і самореалізації майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Каталог: jspui -> bitstream -> 6789
6789 -> Віталій Ачкан
6789 -> Анотація: у статті висвітлено та теоретично обгрунтовано проблеми підготовки фахівців дошкільної освіти до емоційного розвитку дітей дошкільного віку
6789 -> Проектування як методологічна платформа діяльності вчителя-словесника
6789 -> Народність як принцип виховання у педагогічній науці другої половини хіх-хх століття
6789 -> Олена Ящук логічні вміння як невід’ємна складова розвитку мислення молодшого школяра
6789 -> Загальна характеристика роботи актуальність теми
6789 -> Уманський державний педагогічний


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   96


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка