Умань впц «Візаві» 2017 2



Pdf просмотр
Сторінка48/96
Дата конвертації07.10.2019
Розмір5,01 Kb.
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   96
Михайлова Ю. А.
ГАРМОНІЯ ТА ВІДЧУТТЯ РУХУ В ПРОФЕСІЙНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ХОРЕОГРАФА

Танець – один із найдавніших засобів, що використовували люди для вираження своїх емоцій, почуттів, внутрішніх переживань. Танець гармонійно поєднує в собі фізичну, естетичну, психологічну діяльність. Для цього важливе значення має відчуття руху, а непросте виконання заучених рухів. Мета статті полягає у дослідженні впливу гармонії та відчуття руху на професійну діяльність майбутнього хореографа. Актуальність статті зумовлена тим, що дане дослідження може стати у нагоді танцівникам, акторам, хореографам-початківцям для поглибленням знань щодо гармонії та відчуття руху в професійній діяльності майбутніх хореографів. Звичайно, для того, щоб відчувати рухи потрібно на протязі довго часу працювати над своїм тілом, емоціями. Але краще, якщо цей процес розпочнеться якомога раніше, вже з ранніх років. Танцівник повинен прагнути зробити своє тіло пластичним, гнучким, слухняним, координованим, чуйним, спритним, сміливим. Безперечно, кожен рух, погляд, емоція повинні бути усвідомленими. Виконавець має розуміти для чого він виконуєте чи інше па, вправу. Дуже важливо аби танцівник усвідомлював свої дії, а не автоматично повторював вивчені рухи. При багаторазовому повторенні тих чи інших танцювальних елементів танцівник має переживати ті емоції, які потрібно передати вданому випадку. Якщо виконавець цього не робить, то це значить, що він як комп’ютер тільки виконує запрограмовані дії. Без емоцій, почуттів виконавець не зможе повністю передати свій образі глядач не повірить йому. Для того, щоб зацікавити, привернути увагу глядачів потрібно кожен раз вживатися в роль. Танець – це не кліше, а поєднання душевного і


85
фізичного. Гармонійне поєднання танцювальних рухів і почуттів – запорука успіху танцівника.
М.Карпов акцентує увагу на тому, що дуже часто молодий, недосвідчений хореограф знаходиться на роздоріжжі як йому потрібно вжитися в роль, адже через непрофесіоналізм, невиховане тіло виконавець знаходиться не владах зі свідомістю, що суперечить йому, протестуючи проти незвичного. Для того, щоб успішно подолати цю проблему, необхідно тренувати своє тіло взаємодіяти з емоціями. Потрібно вчитися за допомогою погляду, жесту вживатися в образ персонажа. Якщо молодий хореограф свідомо, відповідально підходить до процесу творчості, його чекає успіх [1]. Гармонійне тіло можна відправити у вільне плавання, адже воно допускає ту міру контролю, яка не знищує зерно творчості в танці, а навпаки, дає відчуття рівноваги між фізичними можливостями і творчими імпульсами. Тоді танець буде не математичним рівнянням, а райдугою, наповненою всією палітрою різноманітних почуттів. Легкість свідомого керування тілом особливо важлива у витонченій пластиці, що, які простий рух, вибудовується в довготривалих репетиціях, і повинна бути виконана з мінімальною частиною контролю, яка притаманна виконанню простого руху. Головна задача артиста – при оптимальних фізичних витратах досягти максимальної виразності. Досвідченим хореографам достатньо одного чи кількох танцювальних рухів, для того, щоб передати всі переживання, емоції у повній мірі. Виразність на сцені залежить від здатності відчувати рух. Відчуття руху – це злиття ряду психофізичних якостей артиста, які проявляються у видимій формі і можуть, і повинні бути проконтрольовані через амплітуду, швидкість, силу і чіткість ліній руху. Відчуття руху – це навичка, що формується в процесі проживання руху, тобто свідомого освоєння його структури, і вдосконалюється через свідоме ставлення до процесу його побудови. Кожен танцівник по-різному відчуває рух, адже кожен – індивідуальність. Виконавець, який має хорошу пластику відчуває по-одному, танцівнику якого пластика нерозвинена у повній мірі – по-іншому. Відчуття руху включає в себе відчуття балансу, координації, швидкості, інерції, напруги.


86
Відчуття балансу – вміння зберігати стійку позицію у різних видах конструкцій, що залежить від здатності артиста керувати центром тяжіння, утримуючи рівновагу в незвичних для тіла положеннях. Відчуття рівноваги перебуває у тісному взаємозв’язку з координацією, інерцією напругою на всіх можливих рівнях – від фізичного до психічного, та в усіх творчих аспектах, починаючи з роботи у тренінгу, і закінчуючи взаємовідносинами танцівника і персонажа в процесі репетиції та під час виступу. Незалежно від того, з яким тілом виконавець виходить на сцену
– гармонійно розвиненим, збалансованим, чи з таким, що має певні недоліки, він, використовуючи свої фізичні та акторські здібності по- максимуму, повинен виконувати поставлені перед ним завдання. Танцівник зможе досягти успіху лише утому випадку, якщо змінить ставлення до себе та своїх здібностей. Завдяки вірі в себе, тренуванням можна досягти високих успіхів. Для того, щоб відчувати рівновагу створено комплекс вправ, завдяки яким, можна навчитися управляти центром своєї ваги. У роботі з професійними артистами усіх жанрів проблема балансу поширюється не тільки на вправи, що формують професійні пластичні навички, ай на процес роботи над роллю, коли створення художнього образу є пошуком рівноваги між своїм індивідуальним Я і персонажем, якого потрібно зіграти. Дуже важливо не спішити повністю вживатися в задану роль, адже таким необережним кроком можна втратити свою унікальність. Ось тут потрібно знайти золоту середину своєї неповторності і заданого образу персонажа. Балансування між індивідуальністю і роллю – результат його роботи над собою, умінням обережно, делікатно входити в заданий персонаж. Відчуття координації – вміння координувати рухи в заданому малюнку і, насамперед, управляти периферією тіла. Добре розвинена здатність до координації – це запорука оптимальної витрати часу та енергії при виконанні руху. Легкість координації – це фундамент спритності. Для того, щоб навчитися координувати рухи тіла, потрібно виконувати комплекс вправ, для покращення координації. Але К.С. Станіславський вказував нате, що тільки через внутрішнє відчуття руху можна навчитися розуміти і відчувати його. Координацію потрібно розвивати в такому різноманітті та обсязі, щоб кожен раз виконавець міг освоювати нові рухи, убудь якій програмі координації, яка наповнила б цікавими відчуттями йогом язову пам’ять. Відчуття швидкості – уміння керувати швидкістю руху, здатність до вибухової реакції, що народжує активний рух. Фізична дія буде по-справжньому продуктивною лише втому випадку, якщо рухи будуть виконані вчасно, а це залежить від швидкості реакції артиста. Швидкість реакції проявляється тоді, коли людині доводиться діяти в змінних обставинах життя. Наприклад, під час виступу потрібно розіграти сцену, де один артист б’є іншого. Реакція танцівника, якого вдарили повинна бути миттєвою. Немає бути заминок, пауз, інакше глядач не повірить виконавцям. Але зайва швидкість на сцені у виконанні рухів, а значить, і дій, невиразна і тому важко сприймається глядачами. Відчуття інерції – вмінням яко і швидко гальмувати та керувати процесом зміни дії та зміни руху.
Будь-яке прискорення і уповільнення руху має бути підпорядковане контролю напруги та інерції. Уміння виконавця управляти інерцією руху залежить від його вміння контролювати себе, як в короткому жесті, такі в тривалому переміщенні з однієї точки простору в іншу, наприклад хореографам під час різного роду обертів. Від того, наскільки добре виконавець управляє інерцією, залежить, як точно він закінчить рух, і наскільки природньо зможе існувати в момент переходу від однієї швидкості до іншої. Вміння керувати інерцією руху має перейти в уміння керувати інерцією думки та емоції. Відчуття напруги – вміння керувати своєю акторською напругою і грати напругою персонажа. Справжня виконавська майстерність завжди пов’язана з проявом волі, тобто з напругою. Дуже важливо, як танцівник цією напругою вміє керувати. Момент напруги є дуже важливим, оскільки під час екстремального моменту руху глядач концентрує свою увагу. Якщо у постановці, танцювальній виставі ця складова буде відсутня, то виступ буде в’ялим і нецікавим. Отже, що гармонія та відчуття руху, з усіма його складовими має величезне значення в професійній діяльності майбутнього хореографа.

Каталог: jspui -> bitstream -> 6789
6789 -> Віталій Ачкан
6789 -> Анотація: у статті висвітлено та теоретично обгрунтовано проблеми підготовки фахівців дошкільної освіти до емоційного розвитку дітей дошкільного віку
6789 -> Проектування як методологічна платформа діяльності вчителя-словесника
6789 -> Народність як принцип виховання у педагогічній науці другої половини хіх-хх століття
6789 -> Олена Ящук логічні вміння як невід’ємна складова розвитку мислення молодшого школяра
6789 -> Загальна характеристика роботи актуальність теми
6789 -> Уманський державний педагогічний


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   96


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка