У кожної людини свій шлях до В



Дата конвертації26.03.2020
Розмір34,5 Kb.

У кожної людини свій шлях до В.О.Сухомлинського, своє відкриття цього генія, людини з цікавими роздумами, спогадами повними хвилюваннями, турботами, непідкупною любов'ю до дитини, невичерпним джерелом творчої енергії.

Опрацьовуючи спадщину В.О.Сухомлинського, глибоко переконуюсь знову ізнову, що його педагогіка з плоті та крові від любові та поваги, за великим рахунком до світу дитинства, до Людини. Сьогодні ми переживаємо глобальні проблеми людства, починаючи від економічних закінчуючи духовними.

Праця В.О.Сухомлинського це азбука формування етичної культури, бо саме доброзичлива, співчутлива до чужого горя дитина, яка любить і шанує стежку від батьківської домівки, і людина, яка здолає знання економіки, космосу, математики, бо вона з дитинства з молоком матері, навчалась любити берегти, шанувати, співчувати, бути доброю, щирою, її легко потім можна увести в економічний, математичний, мистецький світ, бо є вже стежинка добра, любові, ніжності в дитячому серці.

Дитина зробила добру справу: комусь допомогла, відмовилась від якогось задоволення заради товариша, в якого хвора мама…Чи добре це? Для В.О.Сухомлинського цього мало. Головне – що при цьому відчуває дитина, Чи щаслива вона, що зробила добро? Чи знайшла радість в самому процесі творення добра? Чи, навпаки потребує щоб її вчинок помітили, похвалили? В.О.Сухомлинський з хвилюванням в серці доводить, що дуже важливо викликати хвилювання, переживання пов’язані з її вчинком…

Прості правила вироблені рідним народом, азбука моралі має бути засвоєна на завжди, стати моральною звичкою. В.О.Сухомлинський наголошував: «Дитина з дитинства має намагатися робити добро близьким, всім людям, приносити їм радість, розуміти , коли прийти на допомогу, коли надати свою участь, а коли і промовчати; щоб не хвилювати душевні рани людини їй мають бути доступні поняття про пошану і честь».

Як же підвести дітей до бажання «стати хорошими»?

Видатний педагог не уявляє собі виховання без постійних бесід, оповідань вихователя про красиві вчинки людей, казкових героїв, тварин, птахів, тощо. Він розробив цілу серію бесід з дітьми про етику, склав хрестоматії маленьких навчальних історій, казок, оповідань; одним з найбільших досягнень В.О.Сухомлинського є оригінальна система занять серед природи, названі уроками мислення. Ці заняття є своєрідними «подорожами до джерел думки і слова, які нічим не можна замінити»; діти вчаться бачити, з власного досвіду осягають глибинний зв'язок між предметом і словом.

Отже, уроки мислення за В.О.Сухомлинським, - це живе, безпосереднє сприймання образів, картин, предметів та явищ навколишнього світу, логічний аналіз, набуття знань, розумові вправи.

Спостерігаючи й розмірковуючи дитина повинна самостійно робити відкриття, пізнавати себе як активну творчу силу, відчувати гордість від того, що вона зробила.

Прочитавши цілу серію оповідань, я переконуюсь на скільки важливі оці невеличкі, на перший погляд нічим не звичайні оповіданнячка, казочки; мають щось велике і незбагненне. Працюючи за темою до педради в старшій групі, ми теж планували протягом трьох місяців ознайомлення з творами В.О.Сухомлинського. Так, у вересні я провела комплексне заняття з художньої літератури та аплікації за одним з його творів «Яблуко і світанок». Ви, знаєте, треба було бачити очі дітей, вони ніби перенеслись в той сад разом з героєм, спостерігали за красою яблука і вочевидь це передалось на наступний етап роботи, аплікація «Яблука на тарілці» - були красивими, великими, ніби світились від ранкового сонця; на розвитку мови ми вчились переказувати твір «Пшеничний колосок», а зовсім недавно познайомились з оповіданням « Моя мама пахне хлібом».

Хочеться звернути увагу, що великий педагог наголошував і на спостереженнях, які необхідні дошкільнику так само, як сонце, повітря, волога необхідні рослині. Вони для нього живильне джерело енергії розуму. Наприклад, коли проводимо з вихованцями спостереження за змінами в осінньому саду й звертаючи їхню увагу на пожовкле листя та на листопад, можна запропонувати поміркувати: чому в одних дерев це відбувається у вересні, в інших – у жовтні, а ще в інших на весні? Чим частіше дитяча думка співвідноситься з конкретним явищем й об’єктом і чим глибше все це осмислюється, тим краще розвивається здатність спостерігати.

Тут, мабуть, обов'язково треба додати, що у допомозі стануть твори В.О.Сухомлинського запропоновані програмою для молодшої групи «Лялька під дощем», для середньої – «Я вирощу внучку, дідусю», «Осінь принесла золоті стрічки». Ці твори стануть, як би мовити, підсумком спостережень, бесід, індивідуальних та групових, довготривалих та системних спостережень, проведених з дітьми.

Саме у цьому віці, саме за таким позитивним, вмілим використанням художніх творів В.О.Сухомлинського, зможе діяти найсильніший механізм виховання: вправляння наслідування. Довірливі, емоційно забарвлені стосунки вихователя слугуватимуть найдієвішим джерелом чуйності. І тут мені хочеться сказати про твори педагога, які використовуємо не за програмою, а за потребою. У групі постійно триває розподіл іграшок, і не обходиться без проблем. Тут на допомогу прийшли такі твори: «Образливе слово», «Чому кажуть спасибі» (воно звеличує, вшановує, підносить – «ми ж люди, а не вовки»).

У практикованій В.О.Сухомлинським методиці, проведення занять серед природи, важливим є вибір середовища, де можна було б ґрунтовно досліджувати об’єкти та явища. Вихователь веде дітей в сад чи до лісу, у поле, або на берег ставка, висвітлює перед ними найрізноманітніші грані предметів, відношень, залежностей. Ось таке бачення світу, завдяки якому людина стає не пасивним спостерігачем, а відкривачем істини, стверджує педагог, є народженням живої думки.

Завдання вихователя – відкрити дітям не зрозуміле, збудити в них прагнення дізнатися про нього. Несміливі й сором’язливі стають допитливими мислителями. І чим краще вдалося педагогові привернути увагу до ще не осягненого, тим глибше подивування, тим яскравіше прагнення пізнавати і знати. Чим більші потенційні можливості дитини, тим значущішим має бути її розумове життя, безпосередньо не пов’язане з навчанням. Заняття з мислення формують трудівника думки. Разом з тим вони не є універсальним засобом виховання розумових здібностей і бажання вчитися, хоча завдяки врахуванню вікових можливостей сприймання та мислення дітей чи не найбільше сприяють формуванню їхніх поглядів; ставлення до розумової праці й до самих себе. А найголовніше – вже в старшому дошкільному віці дитина свідомо поціновує те, що вона – мисляча особистість, оскільки без цього не може бути й мови про свідоме прагнення опановувати знання, про розвиток стійкого пізнавального інтересу.

Отже, найкращий, найближчий шлях до дитячих сердець – через природу, казку, оповідання, гру, музику, творчість.

Районний відділ освіти

Дошкільний навчальний заклад №9

Доповідь до педради

на тему:



«Використання творів В.О.Сухомлинського в роботі зі старшими дошкільниками»


Вихователь: Скриник Т.Й.

Старша «Б» група

м. Чортків, 2007-2008 н.р.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка