Ткачук С., Філімонова І


Матеріали прошу опублікувати в розділі «Педагогіка» у колективній монографії



Скачати 206,67 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації25.03.2020
Розмір206,67 Kb.
1   2   3
Матеріали прошу опублікувати в розділі «Педагогіка» у колективній монографії

Матеріали прошу надсилати на ім’я Філімонової Ірини, відділення «Нової пошти» № 7, м. Умань, Черкаської обл.

Станіслав ТКАЧУК,

Ірина ФІЛІМОНОВА

(Умань, Україна)
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ХАРЧОВОЇ ГАЛУЗІ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Реалізація компетентнісного підходу у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців передбачає визначення теоретико-методологічних основ, проектування змісту освіти, пошук ефективних технологій навчання, виховання і розвитку студентів, розробку методики оцінки сформованості професійних компетентностей.

Сучасна методологія передбачає виявлення загальних педагогічних закономірностей як підґрунтя наукового пошуку, встановлення світоглядних позицій та їх впливу на отримані результати й висновки. Нормативна сторона методології пов’язана з вивченням загальних принципів підходу до дослідження педагогічних об’єктів, з дослідженням системи загальних і приватних методів і прийомів.

Методологічний рівень педагогічного дослідження ґрунтується на провідній засаді, що на базі емпіричних і теоретичних досліджень формулюються загальні принципи і методи дослідження педагогічних явищ, будується теорія. Вважаємо, що формування професійної компетентності майбутніх фахівців у галузі харчових технологій повинно ґрунтуватися на загальних принципах методологічного дослідження: об’єктивність і обумовленість педагогічних явищ певними причинами; цілісний підхід у вивченні педагогічних явищ і процесів; вивчення явища у взаємозв’язку і взаємодії з іншими явищами; вивчення явища в процесі його розвитку.

Звернення до словника [18] надає нам таке визначення основних дефініцій нашого дослідження. Методологія це: 1) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці; 2) вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Зауважимо, що «методологія в педагогіці є не лише засобом теоретичного пізнання, а й водночас є інструментом практичного перетворення педагогічної дійсності на наукових засадах» [21, с. 56], що дає змогу до основних складових методології професійної підготовки інженерів віднести методологічні підходи та принципи.

Категорія «підхід» у науковій літературі розглядається в різних значеннях: сукупність ідей і принципів, спрямованих на вирішення проблем; фундамент, на якому базується стратегія вирішення проблем; світоглядна установка, сукупність прийомів ставлення до досліджуваного педагогічного об’єкта [21, с. 19] та ін. Тому вважатимемо, що підхід – це організаційна характеристика наукового дослідження, що визначає сукупність прийомів та способів для вирішення наукової проблеми.

З науковими підходами безпосередньо пов’язані дидактичні принципи, які визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної діяльності відповідно до цілей і закономірностей навчання.

У науковій літературі сучасні науковці виділяють дуже велику різноманітність підходів до організації навчального процесу, які існують в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. Розгляд процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців у галузі харчових технологій лише з позицій одного підходу зумовлює його недостатній рівень дослідженості, адже згідно з діалектичними законами, у будь-якому конкретному підході є переваги й недоліки, а за умови їх спільного використання забезпечується можливість отримання цілого спектру потенційних рішень досліджуваної проблеми [12, c. 81]. Розробка і реалізація наукових підходів передбачає не лише осмислення педагогічних явищ, законів і закономірностей, що визначають розвиток освіти, а й вироблення практичних способів зміни педагогічної реальності, пошук шляхів модернізації, побудову ефективних освітніх моделей, які реалізовуватимуся в освітній практиці.

Як зазначає О. Коваленко, ефективне задоволення сучасних вимог до якості підготовки майбутніх фахівців у галузі харчових технологій можливе при розширенні цілей цієї підготовки на підставі парадигми особистісно орієнтованої освіти, визначення компонентів змісту професійно-педагогічної підготовки на основі професійно обумовленої структури особистості такого фахівця, побудови програми цієї підготовки як наскрізної програми здійснення цілісного стратегічного завдання з урахуванням діяльнісного підходу та відтворенням у логіці її побудови процесу поетапного формування всіх складників структури особистості фахівця [14, с. 10].

Методологічні засади вирішення зазначеної наукової проблеми виходять з філософії освіти, теорії педагогічного проектування й підходів до професійної підготовки і полягають в єдності системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів [7, с. 187].

Крім того варто звернути увагу на ряд інших, не менш значущих наукових підходів: культурологічний, аксіологічний, креативний, технологічний, інформаційний, детальний опис яких ми подаємо нижче.

Так, культурологічний підхід реалізує гуманістичну установку в розумінні соціальної функції людини, здійснюється в контексті філософського розуміння культури. Культурологічний підхід – це сукупність теоретико-методологічних положень, які забезпечують аналіз будь-якої сфери людського життя через призму системоутворюючих культурологічних понять, таких як культура, культурні зразки, норми і цінності, уклад і спосіб життя, культурне середовище, культурна діяльність тощо [8, с. 214].

У даний час в філософії визначилися напрями, що розглядають культуру як сукупність матеріальних і духовних цінностей, як специфічний спосіб людської діяльності, як процес творчої самореалізації сутнісних сил особистості.

Культурологічний підхід, в зв’язку з цим, дозволяє досліджувати процес

формування професійної компетентності майбутніх фахівців в різних видах освітньої діяльності, як на загальнокультурному тлі соціуму, так і в межах професійно-педагогічної культури. Цінності в структурі продуктивно-творчої

компетентності виступають в якості основи для виявлення динаміки ціннісних орієнтацій студентів, їх самореалізації в освітній діяльності. Визнання особистісно-творчої природи культури відкриває широкі можливості використання в процесі формування продуктивно-творчої компетентності студентів на рівні їх творчої активності взаємодії таких категорій, як «культура» і «особистість», «культура» і «творчість», «творча індивідуальність» тощо.

У визначенні образу культурної людини і в реалізації ідеї формування гармонійно і всебічно розвиненої особистості культурологічний підхід, в свою чергу, взаємодіє з аксіологічним підходом.

Аксiологiчний підхід дозволяє вивчати явища з точки зору виявлення їх можливостей задовольняти потреби людини, розв’язувати завдання гуманізації суспільства. Науковці-дослідники І. Бех, Б. Гершунський, М. Євтух, І. Зязюн, В. Кремінь, В. Сластьонін, Н. Ткачова та інші розглядають засади аксіологічної проблематики в освіті як основу духовної культури майбутнього педагога. «Людина – найвища цiннicть суспільства й мета його розвитку. Моральні, естетичні, економічні, екологічні та iншi цінності характеризують особистість, а їх розвиток – основне завдання гуманістичної педагогіки» [17, с. 15]. Аксіологічний підхід характеризує цінності як основу регуляції людської поведінки, навчальної і професійної діяльності, прийняття рішень у ситуаціях вибору, дає змогу аналізувати процес формування системи знань, умінь, навичок через детермінацію ціннісного ставлення педагога й учня до змісту і результатів власної діяльності, професійних ролей і позицій. Цінності є складним соціально-психологічним утворенням, у якому поєднуються цільова і мотиваційна спрямованість орієнтацій. Сутність аксіологічного підходу у формуванні професійної компетентності майбутнього фахівця полягає в орієнтації професійної освіти на формування в студентів системи загальнолюдських і професійних цінностей, що визначають їхнє ставлення до світу, до своєї діяльності, до самого себе як людини і професіонала.

Саме тому з аксіологічним підходом нерозривно поєднується принцип гуманізації, котрий спрямовано на формування змісту професійної підготовки майбутніх фахівців, забезпечення творчого підходу до майбутньої професійної діяльності студентів, їх професійної самореалізації. Принцип гуманізації передбачає пріоритетність людських цінностей над технократичними, виробничими, економічними, адміністративними, що особливо важливо для педагогів, які працюють у системі професійної освіти.

У вирішенні проблем формування професійної компетентності майбутніх фахівців важливим є не лише факт засвоєння ними цінностей, а й включення викладачів як суб’єктів культури в процес діяльності щодо створення і впровадження професійно-педагогічних нововведень. Використання культурологічного і аксіологічного підходів надає можливість інтегрувати ціннісні орієнтації студентів із загальною та професійно-творчою культурою, активніше освоювати педагогічні теорії, цінності та інноваційні технології.

Саме діяльнісний підхід, який широко використовують у професійній педагогіці, виступає практико-орієнтованою тактикою та передбачає зв’язок змісту професійної освіти і навчання з професійною діяльністю. Його вивченню присвятили свої праці Л. Виготський, П. Гальперін, В. Загвязинський, О. Лєонтьєв, Г. Костюк, Н. Кузьміна, Н. Тализіна та ін. Більшість цих дослідників вважали, що діяльність викладача складається з взаємопов’язаних компонентів. Прихильники діяльнісного підходу вважають, що діяльність є сутністю процесу навчання, а формування способу дій майбутнього фахівця – кінцевою метою навчання. Зокрема О. Леонтьєв зазначає, що завдяки діяльності особистість стає суб’єктом пізнання та перетворення дійсності. Реальним базисом особистості є сукупність її суспільних відношень до світу, що реалізуються завдяки діяльності [16, с. 181].

Завдання діяльнісного підходу полягають не тільки у набутті професійних знань, способів діяльності, розвитку особистісних властивостей, набутті певних компетентностей, а й у визначенні організації навчальної діяльності студента, в якій він активний у пізнанні, спілкуванні, своєму розвитку. Він передбачає створення спеціальних умов для практичної роботи студентів. Це, насамперед, спрямованість на професійну діяльність, практичне застосування отриманих знань [10, с. 371].

Діяльнісний підхід в процесі вивчення фахових дисциплін передбачає застосування принципу науковості (відповідність змісту навчання сучасним досягненням науки та техніки), систематичності та послідовності (систематичне та послідовне опрацювання матеріалу), активності й самостійності (створення умов щодо організації самостійної роботи студентів, їх інтелектуального розвитку), ґрунтовності (надбання студентами міцних знань), єдності свідомості та діяльності.

Згідно діяльнісного підходу, логіка освітнього процесу полягає в тому, щоб сприяти максимальному розвитку і саморозвитку особистості тих, хто навчається, використовуючи механізми саморозвитку та прагнення особистості до самовдосконалення: критерієм освіченості є здатність особистості до самостійного вибору себе, моделі власної поведінки, способу існування.

Описані вище позиції відображаються в акмеологічному підході, основою якого є проблема реалізації себе у професійній діяльності, досягнення найвищого ступеня особистісної та діяльнісної зрілості професійного «акме». [12, с. 56]. Цей підхід спрямовує на дослідження чинників, умов, критеріїв якості професійної підготовки майбутніх інженерів технічного профілю у вищих технічних університетах, обґрунтування чинників, що мотивують особу на особистісно-професійний розвиток і самовдосконалення. Завданням акмеологічного підходу є розроблення стратегії й тактики організації та практичного здійснення процесу переведення майбутнього фахівця на дедалі вищий професійний та особистісний рівень. Дотримання акмеологічного підходу у процесі організації професійної самоактуалізації інженерів дозволяє успішно формувати гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські й комунікативні уміння у них. Особливий акцент при цьому слід робити на аналізі початкової професійної ситуації, цілепокладанні, виборі форм, методів та засобів формування, прогнозуванні наслідків діяльності, оформленні й презентації результатів (інженерного рішення).

Використання акмеологічного підходу має на меті забезпечення спрямованості зрілої особистості на самоосвіту, самовиховання, самоактуалізацію та самовдосконалення у професійній діяльності. З ним ми пов’язуємо принцип професійної мобільності, котрий передбачає відбір такого змісту професійної підготовки, який спрямовано на розвиток у майбутніх фахівців здібності швидко удосконалювати професійні уміння та навички й орієнтуватися в незвичайних умовах [3, с. 183].

Синергетичний підхід виступає для майбутнього інженера підґрунтям цілісного сприйняття й усвідомлення світу, формування в нього синергетичних уявлень про відкритість світу, цілісність і взаємопов’язаність людини, природи і суспільства. У педагогічну практику вищої школи починають впроваджувати основи формування в майбутніх фахівців синергетичного мислення, що базується на засадах інноваційних надбань науки останніх років. Дослідниця В. Ігнатова виділяє три найважливіші складники використання ідей синергетики в освіті:

- дидактичні аспекти адаптації ідей синергетики в зміст освіти;

- використання їх у моделюванні та прогнозуванні розвитку освітніх систем;

- застосування в управлінні навчально-виховним процесом [13, с. 28].

Синергетичний підхід в освіті пропонує багато інновацій, що реалізується через використання принципу інноватики. Він орієнтує майбутніх фахівців на освоєння здобутків вітчизняної та зарубіжної інноваційної педагогіки, сприяє формуванню їхнього світогляду, здатності до творчого перетворення педагогічної дійсності [9, с. 74].

Дослідницький підхід – обов’язковий елемент професійної підготовки майбутніх бакалаврів харчових технологій, оскільки спрямовує набутий під час навчання досвід студентів на самостійну та творчу активність у своїй подальшій роботі у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ). Зазначимо, що характерною особливістю професійної діяльності майбутніх бакалаврів харчових технологій є постійна необхідність у самостійному пошуку та методичній обробці нової технічної інформації, нових прийомів праці і технологій, оскільки відбувається постійний процес оновлення змісту спеціальних дисциплін. Також майбутній фахівець повинен постійно вдосконалювати свою професійну майстерність з метою підвищення якості навчально-виховного процесу в ПТНЗ на основі передового педагогічного досвіду, наукової теорії, емпіричних досліджень проблем професійної школи [22, с. 184].

З дослідницьким підходом ми пов’язуємо принцип науковості, котрий вимагає відображення в навчальних програмах сучасних досягнень науки харчової галузі. Вважається, що зміст науки нинішнього та минулого, особливо її принципів і закономірностей, складає фундамент професійно-технічної освіти. Разом з тим він має бути достатньо стабільним навіть у тих випадках, коли в науці з’являється щось нове. Одночасно у зміст навчання необхідно включати матеріал, з яким майбутній фахівець може зіткнутися після закінчення навчання [3, с. 183].

Технологічний підхідспрямованість навчання на конкретні завдання, які окреслюють необхідний зміст навчання, зменшуючи надмірність інформації в процесі засвоєння змісту та реалізації викладачем об’єктивного контролю за цілісністю навчального процесу. Відповідно до мети й завдань дослідження зазначений підхід є особливо вагомим, оскільки ідентифікує шляхи реалізації інноваційних технологій у ПТНЗ.

Орієнтація компетентнісного підходу на досягнення кінцевого результату (сформованість професійної компетентності) неможлива без набуття досвіду професійної діяльності. Тому первинними з точки зору цілей навчання є діяльність, що лежить в основі діяльнісного підходу.

Формування професійної компетентності майбутніх фахівців у галузі харчових технологій розглядається нами як система, у якій усі компоненти взаємозв’язані й взаємозалежні. Так під системою ми розуміємо множину взаємопов’язаних елементів цілісного утворення. Тому використання системного підходу передбачає, що відносно самостійні компоненти системи розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв’язку.

Більшість науковців підкреслюють його належність до методологічного знання та рівня загальнонаукових принципів дослідження. Саме тому, у працях науковців усе частіше зустрічається думка про доцільність розгляду предмета дослідження в контексті системного підходу. На наш погляд, здійснення моделювання педагогічного процесу на засадах системного підходу сприяє значному підвищенню його ефективності, адже він дозволяє виявляти загальні системні властивості та якісні характеристики окремих елементів.

Системний підхід – це особлива дослідницька позиція, спосіб сприйняття дійсності, що характеризується тим, що аналізований об’єкт розглядається як система, акцент робиться на виявленні всього різноманіття зв’язків і відносин, що мають місце як усередині досліджуваного об’єкта, так і з зовнішнім оточенням, середовищем. Специфікою системного підходу є орієнтація на фактори, що забезпечують цілісність об’єкта. Особлива увага звертається на явище системоутворюючих зв’язків, які в першу чергу відповідальні за цілісність досліджуваного явища або об’єкта.

Системний підхід у дослідженні спрямований на управління педагогічним процесом, який передбачає науково обґрунтований вибір і здійснення найкращого за даних умов варіанта завдань, змісту й технологій навчання і виховання з позицій критеріїв оптимальності. Сутність системного підходу у вищій школі висвітлено у дослідженнях С. Архангельського [1, с. 178], С. Бондар [5, с. 201] та ін., значення системного підходу у підготовці інженерів-педагогів обґрунтовано в дослідженнях Н. Брюханової, О. Коваленко, Н. Недосєкової та ін. Аналіз міркувань вищевказаних авторів підтвердив нашу думку про те, що реалізація системного підходу в процесі формування професійної компетентності майбутніх бакалаврів під час вивчення фахових дисциплін передбачає застосування загально-дидактичних принципів неперервності, систематичності та послідовності. Ці принципи передбачають засвоєння студентами навчального матеріалу у визначеному навчальною програмою порядку таким чином, щоб наступний новий елемент її змісту логічно пов’язувався як з попереднім, так і з наступним його елементом. При цьому створюється фундамент для засвоєння нових знань з інших дисциплін харчового профілю, що вивчаються на старших курсах.

Для нашого дослідження важливо, що з точки зору системного підходу специфіка формування професійної компетентності не вичерпується особливостями складових її елементів, а пов’язана з характером взаємодії між ними, механізмом зв’язків і відносин між елементами визначеної системи, що забезпечують її цілісність і функціонування.

Також, важливим для формування професійної компетентності майбутніх фахівців є особистісно орієнтований підхід, найбільш актуальний у системі освіти. Його основні положення полягають у забезпеченні розвитку та саморозвитку особистості студента шляхом виявлення його індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання і предметної діяльності. Він передбачає визнання особистості як продукту суспільного розвитку, носія культури, унікальності, інтелектуальної, моральної свободи, та концентрує увагу викладача на особистості студента, його інтелектуальному та особистісному розвитку.

Особистісно орієнтований підхід спрямований на формування в майбутніх бакалаврів харчових технологій не тільки знань, умінь та навичок з фахової галузі, але й особистісних якостей. Розвиток таких умінь у студента уможливлює його вибір власної освітньої траєкторії із поступовим вибором основних компонентів навчання.

Особистісно орієнтований підхід – базова ціннісна орієнтація педагога, що визначає його позицію у взаємодії з кожним студентом. Цей підхід вимагає ставлення до студента як до унікального явища незалежно від його індивідуальних особливостей. Це пов’язано з їх готовністю сприймати кожну людину як свідому й цікаву, визнавати за нею право бути несхожою на інших Даний підхід вимагає і того, щоб сам вихованець сприймав себе такою особистістю і бачив її в кожному з оточуючих людей [19, с. 46].

Він базується на дидактичних принципах особистісного ціле визначення, що передбачає здатність особистості визначити цілі своєї діяльності, індивідуальної освітньої траєкторії, навчальної рефлексії, що обґрунтував А. Хуторський; гуманізму, співробітництва, що розглядали С. Подмазін, Г. Селевко, О. Савченко, А. Хуторський та ін.

Особистісний підхід вимагає визнання особистості як продукту суспільного розвитку, носія культури, унікальності, інтелектуальної, моральної свободи. Він передбачає концентрацію уваги викладача на особистості студента, його інтелектуальному, особистісному розвитку. Розвиток таких умінь у студента уможливлює його вибір власної освітньої траєкторії із поступовим вибором основних компонентів навчання.

Компетентнісний підхід як новий концептуальний орієнтир, викликає зацікавленість міжнародної педагогічної спільноти. Так, одним із провідних напрямів діяльності міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Ради Європи, Організації європейського співробітництва та розвитку, Міжнародного департаменту стандартів), які опікуються проблемами розвитку міжнародної освіти, є виконання ряду ініціатив, спрямованих на науково-методичне, організаційне та моніторингове забезпечення процесу підготовки міжнародних фахівців на засадах компетентнісного підходу.

Головною ідеєю компетентнісного підходу є компетентнісно-орієнтована освіта, яка спрямована на комплексне засвоєння різних знань та способів практичної діяльності, завдяки яким особистість успішно реалізує себе в різних галузях своєї професійної діяльності, набуває соціальної самостійності, стає мобільною та кваліфікованою, вільно орієнтується в навколишньому середовищі та успішно вирішує складні завдання.

О. Пометун зазначає, що під компетентнісним підходом слід мати на увазі спрямованість освітнього процесу на формування ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу, вважає автор, буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містити знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості. Науковець визначає компетентності як спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють особистості визначати, тобто ідентифікувати і розв’язувати, незалежно від ситуації, проблеми, характерні для певної сфери діяльності [20, с. 19].

Н. Бібік аналізує компетентнісний підхід в освітньому процесі як переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі і розгляд цього результату з погляду потреби суспільством, забезпечення спроможності випускника відповідати новим запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем [4, с. 48].

Компетентнісний підхід зумовлює зміни у підходах до формування змісту підготовки, визначення переліку навчальних дисциплін і скорочення їх кількості у навчальних планах, визначення компетентностей з кожного предмета і формування змісту кожного предмета та підбір необхідної для навчального процесу інформації. Ставлячи за мету і визначаючи результат освіти, компетентнісний підхід в значній мірі визначає її зміст, що свідчить про його значущість та винятковість.

Цей підхід враховує загальнодидактичні принципи навчання: науковості (зміст навчальних дисциплін відповідає останнім досягненням науки й техніки); системності та доступності (зумовлений відповідністю змісту форм, методів навчання з урахуванням вікових особливостей та розумових здібностей студентів); свідомості й активності (полягає в організації самостійної роботи студентів, їх інтелектуальному розвитку); наочності (використання всіх видів наочності); ґрунтовності (отримання глибоких знань на основі останніх наукових досягнень) [6, с. 87].

Важливою методологічною основою формування професійної компетентності майбутніх фахівців у галузі харчових технологій є комунікативний підхід. Суть цього наукового підходу полягає у встановленні взаємодії всіх суб’єктів (об’єктів), що знаходяться у відкритих взаєминах із метою досягнення прогнозованих кінцевих результатів. У широкому сенсі комунікація розглядається науковцями як спілкування, передача інформації, специфічна форма взаємодії фахівців у процесі пізнавально-трудової діяльності, яка здійснюється, головним чином, за допомогою мови. Комунікативний аспект професійної діяльності майбутніх фахівців у галузі харчових технологій у процесі професійного спілкування тісно пов’язаний із володінням вербальними і невербальними засобами обміну інформацією, правильністю, точністю, логічністю та виразністю мовлення, здатністю чітко та зрозуміло висловлювати думки.

Інформаційний підхід визначає, що інформація – головний ресурс науково-технічного й соціально-економічного розвитку, засіб оперування різною інформацією, конструктивний фактор у підготовці майбутніх фахівців [15, c. 81]. Будучи індивідуальним суб’єктом професійної діяльності, майбутній фахівець також є громадським інформаційним суб’єктом, носієм інформаційних і предметно-професійних знань. Він повинен орієнтуватися в інформаційних потоках, отримувати й обробляти величезну кількість даних, обсяг і різноманітність яких зростають надзвичайно швидкими темпами, грамотно використовувати засоби обчислювальної техніки, тобто володіти інформаційною компетенцією, яка передбачає володіння сучасними ІТ-технологіями. Це зумовлює необхідність реалізації у процесі формування професійної компетентності інформаційного підходу, основним завданням якого є формування у них інформаційної компетентності.

Тобто застосування у процесі формування професійної компетентності інформаційного підходу дає змогу підвищувати ефективність інформаційної діяльності студентів шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що передбачають процеси накопичення, зберігання, передачі, обробки, контролю інформації, засновані на використанні потенціалу комп’ютерної техніки, комунікацій і новітніх технологій перетворення інформації.

Таким чином, єдність підходів становить сутність методології педагогіки. Реалізація описаних вище методологічних підходів сприяє створенню цілісної наукової системи професійної підготовки майбутніх фахівців. Припускаємо, що взаємодоповнююча реалізація окреслених наукових підходів у професійній підготовці майбутніх фахівців відображається у компетентнісному підході, а їхнє поєднання сприятиме формуванню професійної компетентності майбутніх фахівців у галузі харчових технологій.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка