Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей



Скачати 146,28 Kb.
Сторінка8/8
Дата конвертації23.03.2020
Розмір146,28 Kb.
ТипЛекція
1   2   3   4   5   6   7   8
Нервова система.

 Всі процеси в організмі спрямовує й контролює нервова 

система.  Головний  мозок  -  вищий  її  відділ,  керує  роботою  всіх  органів  та 

систем організму, завдяки чому і відбувається зв'язок із середовищем, в якому 

живе людина. 

Нервова  система  проходить  тривалий  шлях  розвитку.  До  моменту 

народження  мозок  дитини  є  ще  незрілим  у  морфологічному  і  в 

функціональному  відношеннях.  У  новонародженої  дитини  існують  тільки 

безумовні  рефлекси:  смоктальний,  ковтальний,  захисний  та  ін.  Однак  вже  у 

перші місяці життя виникають умовні рефлекси на комплексні подразники. На 

третьому-четвер-тому 

місяці 


життя 

спостерігаються 

перші 

умовні 


орієнтувальні  рефлекси.  Пізніше  вони  утворюються  швидше  і  починають 

відігравати значну роль у поведінці дитини. 

Найбільш складні лобні ділянки мозку дозрівають повністю до шести-семи 

років. У цих відділах мозку спостерігається бурхливий розвиток асоціативних, 

зон,  у  яких  формуються  психічні  процеси,  що  обумовлюють  виявлення 

складних  інтелектуальних  дій  дошкільнят.  Значна  морфологічна  перебудова 

структур мозку дитини супроводжується більш суттєвими змінами в активності 

головного мозку і відбивається на її психічних функціях. 

Відповідно  до  фізіологічного  вчення  І.П.  Павлова  процес  складного 

пристосування  організму  до  навколишнього  середовища  здійснюється  корою 

головного  мозку  насамперед  через  умовнорефлекторну  діяльність.  Основною 

формою  прояву  діяльності  вищої  нервової  системи  є  рефлекс  -  відповідь  на 

подразник.  Першу  групу  рефлекторних  реакцій  становлять  безумовні 

(природні)  рефлекси.  Вони  забезпечують  дитині  біологічне  пристосування  до 

навколишнього середовища і пов'язані в основному з трьома видами діяльності 

- харчовою, дихальною та орієнтувальною. 

На  основі  безумовних  рефлексів  формуються  досконаліші  реакції  -  так 

звані  умовні  рефлекси,  завдяки  яким  організм  пристосовується  до  умов 

зовнішнього  середовища.  Навички  та  звички  -  це  і  є  ті  ланцюги  умовних 

рефлексів,  що  виникають  тоді,  коли  дитина  взаємодіє  з  навколишнім 

середовищем.  «Можливо,  наше  виховання,  навчання,  дисциплінування, 

всілякого  роду  різноманітні  звички  є  довгі  ряди  умовних  рефлексів»,  -  писав 

І.П. Павлов. 

Тому  формування  в  дітей  певних  рухових  навичок  розглядають  як 

створення умовних рефлексів вищого порядку на основі вже наявних. 

Важливо  врахувати  ще  одну  суттєву  особливість  центральної  нервової 

системи  дитини  -  це  здатність  зберігати  сліди  тих  процесів,  які  в  ній 

відбувалися. Звідси зрозуміло, чому діти такі сприйнятливі, так багато й легко 

запам'ятовують. Все ж для закріплення та вдосконалення засвоєного необхідні 

багаторазові повторення. Про це не слід забувати, формуючи в них певні рухові 

навички. 

Велика  збудливість,  реактивність,  а  також  висока  пластичність  нервової 

системи  в  дитячому  віці  сприяють  кращому,  а  іноді  й  швидшому,  ніж  у 

дорослих, засвоєнню складник навичок в основних рухах (лазіння, стрибки) та 




 

11 


вправах спортивного характеру (ходьба на лижах, плавання та ін.). Причому 

правильне формування рухових навичок у дошкільників з самого початку має 

неабияке  значення  (ці  помилки  у  навчанні  дітей  фізичних  вправ  згодом  дуже 

важко виправляти). 

Фізичні  вправи  підвищують  тонус  організму  дитини.  Завдяки  їм 

прискорюється  кровообіг,  підвищується  діяльність  органів  дихання, 

поліпшується  обмін  речовин,  стає  стійкішою  проти  негативних  впливів 

зовнішнього  середовища  серцево-судинна  система.  «Рухи,  -  писав  ще  у  XVII 

столітті  відомий  французький  лікар  Тіссо,  -  за  своєю  дією  можуть  замінити 

будь-які  ліки,  однак  усі  лікувальні  засоби  світу  не  спроможні  замінити  дії 

руху». 

Правильне  фізичне  виховання  дітей  немислиме  без  урахування  їхніх 

психологічних  особливостей.  У  дошкільному  віці  досить  високого  ступеня 

досягає  мимовільна  увага.  Але  в  цей  період  вже  починає  формуватися  і 

довільна (навмисна) увага, що виникає в процесі біологічного розвитку дитини 

та під впливом виховної роботи з нею. Проте діти не можуть ще свідомо зосе-

реджуватися. 

Втома - головний ворог їхньої уваги. Особливо швидко втомлюються діти 

від монотонної праці або одноманітних фізичних вправ. З цього приводу К.Д. 

Ушинський  писав:  «Примусьте  дитину  йти  -  вона  стомиться  дуже  швидко, 

стрибати  -  також,  стояти  -  також,  сидіти  -  вона  також  стомиться,  але  вона 

зміщує всі ці діяльності різних органів і пустує цілий день не стомлюючись» .3 

Наприкінці дошкільного віку набувається певний досвід управління увагою, що 

є одним з показників готовності дитини до навчання у школі. 

Слід знати також характерні особливості психіки дошкільників, їм важко 

примусити себе сидіти на одному місці, тривалий час виконувати якусь роботу. 

Процеси  збудження  в  центральній  нервовій  системі  дитини  переважають  над 

процесами  гальмування.  Тому  слід  поступово  виробляти  у  малюків  уміння 

стримувати  себе,  обмежувати  свої  бажання,  привчати  до  слухняності,  ви-

конувати вимоги вихователя під час виконання фізичних вправ. 

Видатні  вітчизняні  та  закордонні  психологи  (Л.С.  Виготський,  О.В. 

Запорожець,  Г.С.  Костюк,  Ж.  Піаже  та  ін.)  підкреслювали  роль  емоцій  у 

вихованні  здорової  дитини.  Для  того  щоб  психічний  розвиток  дітей 

здійснювався  нормальними  темпами  і  вони  зростали  здоровими,  вихователь 

повинен підтримувати в них почуття життєрадісності та бадьорості. 

«Школу радощів» педагога-новатора В.О. Сухомлинського можна вважати 

взірцем  емоційного  походу  у  процесі  виховання  та  навчання  дітей  старшого 

дошкільного  віку.  Позитивні  емоційні  переживання  під  час  виконання 

фізичних вправ та рухливих ігор ефективно впливають на функціональний стан 

мозку, підвищують тонус, що покращує його регулюючий вплив на діяльність 

усіх  органів  та  систем,  протікання  біохімічних  процесів.  Внаслідок  цього 

зростає працездатність та покрасується загальний настрій дитини. 

Характерною ознакою мислення дошкільників є конкретність (образність). 

У цьому віці наочне навчання сприймається та засвоюється значно краще, ніж 

тільки  словесне.  Однак  у  старших  дошкільників  широко  застосовуються 

словесні  вказівки,  що  обумовлюють  не  тільки  ближчі  й  зрозумілі  дітям 

завдання, а й способи їх здійснення. 



 

12 


Треба,  однак,  пам'ятати,  що  не  кожне  завдання,  запропоноване  дітям, 

спонукає  їх  до  певної  діяльності.  Багато  факторів  впливають  на  поведінку 

дошкільників.  У  них  велика  потреба  в  активній  руховій  діяльності.  Діти 

можуть  довго,  не  стомлюючись,  бігати,  стрибати,  гратись.  Але  цю  їхню 

активність  розвивають  дуже  обережно,  допомагаючи  долати  нестійкість  та 

імпульсивність поведінки. Під впливом фізичного виховання саме й формують-

ся витримка й свідома поведінка. 

Прагнення дитини взяти участь у діяльності оточуючих її людей обмежене 

через недостатній розвиток фізичних сил та життєвий досвід. Внаслідок цього 

залучення  її  до  практичної  діяльності,  особливо  в  молодшому  дошкільному 

віці,  реалізується  у  формі  гри,  яка  має  важливе  значення  як  засіб  не  тільки 

фізичного  виховання,  а  й  розумового,  морального  та  естетичного.  Не 

випадково  П.Ф.  Лесгафт  писав,  що  гра  є  вправа,  яка  готує  дитину  до  життя. 

Ігри,  за  його  словами,  складають  найвигідніше  заняття  для  дитини,  яке 

пов'язане до того ж з «підвищеним почуттям задоволення». 

Таким  чином,  найважливіші  особливості  психічного  розвитку  дітей 

ясельного  та  дошкільного  віку  -  це  переважання  процесів  збудження  над 

гальмуванням  в  їхній  діяльності,  нестійка  увага,  велика  емоційність  і 

конкретність сприйняття та мислення. У перші шість років життя під впливом 

виховання формуються позитивні моральні та вольові риси характеру особи. 

Система фізичного виховання в дошкільних закладах має ґрунтуватися на 

знаннях  анатомо-фізіологічних  та  психологічних  особливостей  дітей  різних 

вікових  груп.  Тільки  при  їх  урахуванні  можна  створити  необхідні  педагогічні 

умови  для  гармонійного  розвитку  дітей  та  організації  навчальної  діяльності, 



спрямованої на засвоєння знань, формування рухових умінь та навичок. 

 


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка