Тема Розвиток ідей дошкільного виховання у середньовічній Європі, в епоху Відродження та Реформації



Скачати 36,96 Mb.
Сторінка3/3
Дата конвертації24.03.2020
Розмір36,96 Mb.
1   2   3
3.

 

Реформація. Єзуїтське виховання.  

Реформація – соціально-політичний рух у багатьох країнах Європи в XVI ст. Вона 

пов’язується  передусім  з  боротьбою  проти  католицької  церкви.  Представники 

реформації:  Ян  Гус  (Чехія),  Мартін  Лютер  і  Томас  Мюнцер  (Німеччина),  Кальвін 

(Швейцарія).  Реформація  відобразилась  і  на  розвитку  освіти  та  виховання 

підростаючого покоління. 

У  Німеччині  у  XV-XVI  ст.  під  впливом  реформації  гуманістична  педагогіка 

набрала  вираженого  філологічного  характеру.  Гуманісти  виступали  за  досконале 

вивчення латинської, грецької i навіть древньоєврейської мов з тим, щоб краще вміти, 

як вони вважали, розкривати фальсифікації біблії i античної літератури, що їх робили 

тодішні батьки церкви. 

Реформація поклала початок новій різновидності християнства – протестантизму. 

Протестантизм  –  загальна  назва  ряду  течій  у  християнській  релігії.  Протестантизм 

заперечував верховність влади папи римського, відпущення гріхів за плату (торгівлю 

індульгенціями). Протестанти виступали за спрощення церковних обрядів, за визнання 

священного письма єдиним джерелом віри. Протестантизм ввів богослужіння рідною 

мовою, оскільки люди повинні розуміти священне письмо. 

Боротьба  проти  католицизму  породила  не  тільки  реформацію,  але  й 

контрреформацію  –  реакцію  офіційної  церкви  на  події.  Орден  єзуїтів  (засновник  І. 



4

 

Лойола – колишній іспанський офіцер), який існував для захисту католицької церкви, 



обрав своїм знаряддям сповідь, проповідь i школу. Єзуїти створили цілу систему свого 

виховання, яке спрямоване на підготовку активних поборників католицької церкви. 

Вони не пропагували широкої освіти для народу, тому всі свої зусилля кинули на 

відкриття недоступних простим людям середніх і вищих єзуїтських шкіл, призначених 

для дітей феодальної знаті. 

Єзуїтами  була  розроблена  методика  навчання,  коли  майже  весь  навчальний 

матеріал  засвоювався  під  час  шкільних  занять.  Щоденно  проводилось  повторення 

матеріалу,  вивченого  перед  цим.  У  кінці  тижня  повторювали  матеріал  за  тиждень,  у 

кінці  місяця  –  за  місяць,  у  кінці  року  –  за  рік.  Від  учителів  вимагалось  уміння  ясно 

викладати, поступово переходити від легкого до важкого. Кожне заняття вчителя, кожне 

його слово регламентувались шкільними статутами. 

Серед  вихованців  викликався  дух  суперництва  (у  тому  числі  і  в  навчанні).  Для 

цього було розроблено систему заохочень (занесення на почесну дошку, особливі місця 

у класі, золоті крапки проти прізвищ учнів тощо) і покарань (ковпак з ослячими вухами, 

прізвиська, особливі лавки сорому тощо). Допускались і тілесні покарання. 

Єзуїтське виховання відіграло реакційну роль у розвитку національних культур i 

релігій у багатьох країнах, серед яких можна назвати i Україну. 

Єзуїтські школи існують i зараз у багатьох країнах Латинської Америки, Іспанії, 

США  та  iн.  Звичайно  вони  не  походять  на  своїх  середньовічних  прототипів.  У  них 

відбулася уніфікація навчальних планів i програм та пристосування до нових умов. 

 

 

1.



 

Джуринский А.Н. История педагогики: учебное пособие для студентов педвузов 

/ А.Н. Джуринский. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 432с. 

2.

 



Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття: [навчальний посібник для 

студентів педагогічних навчальних закладів] / В.Кравець. – Тернопіль, 1996. – 

290с. 

3.

 



Сбруєва А.А. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: [навч. посібник] / 

А.А.Сбруєва, М.Ю.Рисіна. – Суми : СумДПУ, 2000. – 208 с. 



 

Каталог: 8304


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка