Тема Розвиток ідей дошкільного виховання у середньовічній Європі, в епоху Відродження та Реформації



Скачати 36,96 Mb.
Сторінка2/3
Дата конвертації24.03.2020
Розмір36,96 Mb.
1   2   3
2.

 

Педагогічна думка у Європі в епоху Відродження. 

Під Відродженням умовно розуміють епоху культурного й ідеологічного розвитку 

ряду країн у Західній i Центральній Європі, яка охоплює історичний період XIV-XVI ст. 

і  характеризується  високим  підйомом  у  науці,  літературі,  мистецтві.  Європейське 

Відродження почалося в Італії у XIV ст., а звідти перейшло до Франції i в інші країни. 

Спочатку  ця  епоха  усвідомлювалась  як  звільнення  від  впливу  церкви,  розрив  з 

середньовічним релiгiйно-схоластичним світоглядом та звернення поглядів до античної 

культури. Звідси i назва: “Відродження“, “Ренесанс“. 

Характерною  ознакою  культури  Відродження  стають  ідеї  гуманізму,  у  зв’язку  з 

якими  формується  новий  погляд  на  світ  i  людину.  Гуманізм  витісняє  середньовікову 

аскетичну доктрину, протиставивши теології світську науку, поставивши у центр уваги 

людину, яка в ідеалі повинна бути життєрадісною, сильною духом i тілом, яка має право 

на земну радість i щастя. 

Ідеї  гуманізму  проникають  i  в  тогочасну  педагогіку,  яку  ще  називають 

гуманістичною педагогікою. 

Педагоги-гуманісти піддали різкій критиці всю середньовічну систему виховання 

і навчання, протиставили їй таке виховання, що розвиває людину розумово і фізично, 

формує в неї високі моральні якості. 

Одним  із  головних  завдань  гуманісти  вважали  ознайомлення  учнів  з  кращими 

творами латинських і грецьких авторів, з біблією й іншими джерелами в оригіналі, у 

неспотворених церквою формах. 

По-новому  розуміючи  мету  і  завдання  виховання,  гуманісти  проголошували 

загальну  повагу  до  дитячої  особистості,  заперечували  сувору  дисципліну  та  тілесні 

покарання.  Вони  відзначали  необхідність  враховувати  особливості  дитячого  віку, 

індивідуалізувати навчання і виховання. 

Новими були підходи і до методів навчання та виховання. Гуманісти вважали, що 

у  процесі  навчання  і  виховання  діти  повинні  набути  здатність  активно  мислити, 

самостійно  пізнавати  оточуючий  світ.  Для  цього  роботу  у  школі  треба  зробити 

привабливою для дітей, щоб навчання розпочиналось з ознайомлення з речами, а потім 

уже зі словами, що їх означають. Правилам повинні передувати факти, узагальненням – 




3

 

спостереження.  Слід  широко  використовувати  з  пізнавальною  метою  прогулянки, 



екскурсії, ігри тощо. 

Гуманізм  охоплює  перш  за  все  тогочасну  педагогічну  думку  i  не  вносить 

кардинальних змін в освітньо-виховну практику. Він дістав своє вираження у поглядах 

та діяльності багатьох мислителів. 

Еразм Роттердамський (1466-1536) – відомий нідерландський письменник-педагог, 

гуманіст,  один  з  перших  дав  критику  середньовічному  вихованню  й  освіті.  У  своїх 

сатиричних  памфлетах  “Похвала  глупотi“  та  “Грубі  вчителі“  він  висміяв  тогочасну 

школу, де вчителі кати вбивають у дітей будь-яке бажання вчитися. Критикуючи зміст 

i  методи  навчання,  Роттердамський  вважає,  що  це  навчання  повинно  бути  легким, 

приємним, враховувати інтереси дітей. 

Франсуа Рабле (1494-1553) – французький письменник, вчений-гуманіст. У своєму 

романі  “Гаргантюа  i  Пантагрюель“,  який  є  гострою  сатирою  на  весь  спосіб 

середньовічного життя, піддав нищівній критиці схоластичне виховання. Він першим 

запропонував  i  описав  нове  гуманістичне  виховання,  яке  пов’язав  передусім  з 

реальними,  практично  корисними  заняттями,  з  продуманим  режимом  дня  дитини, 

багатосторонньою освітою, що дає реальні знання, розвитком самостійного мислення, 

творчості й активності. 

Мiшель  Монтень  (1553-1592)  –  французький  мислитель-гуманіст,  представник 

філософського  скептицизму.  У  творі  “Досліди“  розробив  ряд  важливих  положень 

гуманістичної педагогіки. Він пропонував розвивати у дітей критичне мислення, яке не 

зупиняється  перед  авторитетами;  обґрунтовуючи  необхідність  всебічного  розвитку 

дитини, Монтень вперше висуває ідею пріоритету морального виховання перед освітою 

(цю ідею в подальшому підхопив i розвинув відомий педагог XVII ст. Дж. Локк); високо 

була оцінена педагогікою наступних століть й висунута ним ідея відмови від примусу в 

навчанні (ця iдея виявилась свого роду основою теорії природного виховання у Руссо). 

 


Каталог: 8304


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка