Тема Розвиток ідей дошкільного виховання у середньовічній Європі, в епоху Відродження та Реформації



Скачати 36,96 Mb.
Сторінка1/3
Дата конвертації24.03.2020
Розмір36,96 Mb.
  1   2   3


1

 

Тема 3. Розвиток ідей дошкільного виховання у середньовічній Європі, в епоху 



Відродження та Реформації.  

 

1.

 



Особливості  освітньо-виховної  практики  та  педагогічної  думки  в  епоху 

Середньовіччя.  

2.

 

Педагогічна думка у Європі в епоху Відродження.  



3.

 

Реформація. Єзуїтське виховання.  



 

1.  Особливості  освітньо-виховної  практики  та  педагогічної  думки  в  епоху 

Середньовіччя. 

Епоха  європейського  середньовіччя  охоплює  часовий  період  V-поч.  XVI  ст.  Від 

часів Римської імперії вона унаслідувала християнську релігію в її західному різновиді 

відомому як католицизм (з 1054 р.). Християнська церква стала головною ідеологічною 

силою, яка визначала весь розвиток культури і освіти в цю епоху. 

В епоху, що розглядається, у Західній Європі склалися такі основні типи виховання 

й  освіти:  церковне,  рицарське,  бюргерське  та  практичне.  Окремим  було  виховання 

жінок. 


Церковне  виховання  –  основний  тип  середньовічного  виховання.  Воно 

здійснювалося у християнських родинах i головним чином в церковних школах, які тоді 

були найпоширенішими. 

У  церковних  школах  проповідувався  аскетичний  спосіб  життя  і  практикувалися 

суворі  покарання,  оскільки  вони,  як  стверджувалося,  сприяють  спасінню  душі, 

виганяють  диявольське  начало  з  людини,  полегшуючи  цим  шлях  до  спокутування 

гріхів. 

У  всіх  церковних  школах  вчителями  були  духовні  особи.  Освіта  мала  строго 

теологічний характер. Всю істину шукали у святому письмі і вивчали “на зубок“ лише 

канонічні (дозволені церквою) підручники й інші священні книги.  

Дітей  навчали  також  найпростішому  рахунку  в  межах  додавання,  віднімання  та 

множення. Діленням займалися дуже рідко через складність дії. Найважливішим було 

заучування  молитов  та  релігійних  мелодій.    Певних  термінів  і  розкладу  занять  у 

парафіяльних школах не було. 

Лицарське  виховання  одержували  діти  світських  феодалів.  Його  метою  було 

виробити  у  майбутніх  лицарів  (“панів  землі  i  селян“)  кріпосницьку  мораль,  навчити 

вести  себе  у  “вищому  товаристві“  i  дати  вiйськово-фiзичну  підготовку  через  часті 

озброєні сутички між феодалами. 

Середньовічне лицарство ставилося з презирством до всіх видів праці, включаючи 

i розумову. Навіть елементарна грамотність аж до XII ст. не вважалася обов’язковою. 

Тому  багато  представників  лицарського  стану  (графів,  герцогів)  у  період  раннього 

середньовіччя були неграмотними. 

До 7 років діти виховувалися у сім’ї. А всі чесноти старший син феодала здобував 

при дворі сюзерена (вищестоящого феодала), куди його віддавали у 7-річному віці. Що 

стосується  молодших  синів  феодала,  то  вони  залишалися  вдома  i  тут  вправлялися  в 

лицарських чеснотах. 

Міське (або бюргерське) виховання з’явилося у зв’язку з ростом міст i розвитком 

торгівлі у X-XI ст. та появою нового соціального стану – горожан (бюргерів). 

 



2

 

Для задоволення потреб в освіті міського населення виник новий тип навчальних 



закладів  –  міські  школи.  Ці  школи  були  двох  різновидів.  Ремісники  відкривали  свої 

цехові  школи,  а  купці  свої  гільдійські  школи.  Поступово  вони  були  перетворені  на 

початкові  магістратські  школи,  які  утримувались  коштом  мiського  самоврядування  – 

магістрату. 

Виховання  й освіта жінок в епоху середньовіччя також мали становий характер. 

Дівчата знатного походження виховувались у сім’ях під наглядом матері i спеціальних 

виховательок,  а  також  у  пансіонах  при  жіночих  монастирях.  Дівчат  вчили  читати, 

писати,  а  в  пансiонах  вони  вивчали  ще  й  латинську  мову,  знайомились  з  біблією, 

привчалися до благородних манер. 

Виховання  дівчат,  які  належали  до  непривілейованих  станів,  обмежувалось 

набуттям навичок вести господарство, навчанням рукоділлю та релігійним настановам. 

Педагогічна думка в епоху середньовіччя була також пронизаною духом релігійної 

ідеології. ЇЇ  у  певній мірі представляли думки про релiгiйно-моральне виховання, що 

знаходили своє вираження у богословській та філософській літературі. 

 


Каталог: 8304


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка