Та безпритульним дітям


Бездоглядність та безпритульність



Сторінка14/353
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,91 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   353
Бездоглядність та безпритульність

як деструктивний соціальний феномен

Тема 1.1.


КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

12

лення радянської влади справу охорони дитинства проголосила державним обо-



в’язком.

Зростання дитячої безпритульності, необхідність надання термінової допо-

моги безпритульним дітям поставили перед науковцями та державними діяча-

ми вимогу визначити саму суть цього соціального явища. Розглядаючи понят-

тя “безпритульність”, науковці “включали” в його сутність перелік умов, харак-

терних рис середовища, у якому перебуває дитина, а види безпритульності ви-

значалися залежно від наявності або відсутності в цьому середовищі тих чи

інших умов. Дослідники виходили з того, що психологічні й фізіологічні особли-

вості дитячого віку вимагають створення для дитини сукупності необхідних

матеріальних та духовних умов життя і виховання. Якщо ж сукупність таких

умов частково або повністю відсутня, дитина потрапляє в становище безпри-

тульності.

Саме такий погляд є характерним і для переважної більшості сучасних до-

слідників проблеми, які розглядають дитячу безпритульність як більш вузьке

поняття (відсутність у дитини місця проживання й виховання, відсутність батьків

або розрив із батьківською сім’єю чи особами, які замінюють батьків), а дитя-

чу бездоглядність як більш широке (відсутність виховного впливу на дитину

батьків і школи; проведення більшості часу на вулиці, негативний/асоціальний

вплив батьків на дитину, внаслідок чого вона виходить на вулицю).

Слід підкреслити, що юридичне визначення поняття безпритульності та без-

доглядності протягом ХХ століття постійно змінювалося, оскільки саме юри-

дичне визначення зумовлює необхідність надання конкретної допомоги таким

дітям.

У законодавстві України часів незалежності юридичне визначення дитячої



безпритульності вперше було надано в Законі України “Про охорону дитинства”

від 26 квітня 2001 року – “безпритульні діти – діти, які були покинуті батьками,

самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають

певного місця проживання”.

1

 У той же час юридичного визначення дитячої



бездоглядності не існує, хоча такий термін є загальновживаним.

Згідно з українським законодавством категорію безпритульних дітей відно-

сять до дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідно до визна-

чення, наданого в Законі “Про охорону дитинства”, діти, позбавлені батькі-

вського піклування, це – “діти, які залишилися без піклування батьків у зв’яз-

ку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлен-

ня батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздат-

ними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбав-

лення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх орга-

1

 Про охорону дитинства. Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ – Відомості Верховної Ради. –



2001. – № 30. – ст.142.


13

Модуль 1. Державна політика України щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей

нами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсут-

ністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка

перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти,

діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні

діти”.

Своє визначення поняття дитячої безпритульності надає ЮНІСЕФ (Дитя-



чий фонд ООН). За цим визначенням до “дітей вулиці” належать:

– діти, які не спілкуються з власними родинами і живуть у тимчасових

сховищах (закинутих будівлях тощо), або не мають узагалі постійного

сховища і кожен день ночують будь-де; першочерговими потребами їх є

фізіологічне виживання і пошук житла;

– діти, які підтримують контакт із сім’єю, але через бідність, пере-

населеність, різні види експлуатації та зловживання по відношенню до

них проводять більшу частину дня, а інколи і ночі на вулиці;

– діти – вихованці інтернатів та притулків, які через різні причини втекли з

них і перебувають на вулиці

2

.

Деяке уявлення про чисельність безпритульних і бездоглядних дітей в Ук-



раїні ми можемо отримати зі статистики щодо вилучених з вулиці дітей, які

жебракують і бродяжать, кількості дітей-вихованців закладів соціального захис-

ту – притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

і кількості дітей у сім’ях, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Відповідно до даних Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту,

під час проведення профілактичних рейдів “Діти вулиці”, “Підліток”, “Вокзал”

упродовж 2008 р. службами у справах дітей спільно з підрозділами криміналь-

ної міліції у справах дітей і відділами освіти було виявлено 31 тис. дітей, з них

майже 6,2 тис. дітей, які жебракують та бродяжать. Слід підкреслити, що про-

тягом останніх років кількість виявлених дітей, які жебракують та бродяжать,

скоротилася більше ніж у три рази (див. табл. 1.1.). Зменшується і відносний

показник дітей, вилучених з вулиці, до загальної кількості дитячого населення:

якщо у 2005 році він становив 0,46%, то у 2008 році – 0,37%.

Відповідно зменшується і чисельність дітей, які отримували допомогу в при-

тулках для дітей: у 2006 р. – понад 21 тис., у 2007 р. – 20,6 тис., у 2008 р. –

майже 17,8 тис. (рис.1.1.). Позитивним фактом є і зміна співвідношення дітей,

які перебували в притулках для дітей внаслідок вилучення їх з вулиці, до тих

дітей, які потрапили до притулків для дітей внаслідок вилучення їх із сім’ї. Так,

у 2005 році 60% дітей перебували у притулках для дітей внаслідок вилучення їх

з вулиці, 40% – внаслідок вилучення їх із сім’ї, у 2008 році 45% дітей – внаслідок

вилучення їх з вулиці і 55% – внаслідок вилучення їх із сім’ї. Ці дані свідчать

2

 “Діти і молодь, які живуть або працюють на вулиці: приховане обличчя епідемії ВІЛ в Україні”. –



К.: ЮНІСЕФ/МБФ “СНІД Фонд Схід-Захід”, 2006. – С.12.


КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

14

про стійку тенденцію до зменшення чисельності безпритульних дітей. Діти, які



перебували в притулку для дітей внаслідок вилучення із сім’ї, мали можливість

отримати допомогу, оминаючи стадію набуття “життєвого досвіду” на вулиці.



Таблиця 1.1.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   353


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка