Світоглядні механізми управління якістю освіти



Скачати 224,71 Kb.
Сторінка1/12
Дата конвертації24.03.2020
Розмір224,71 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




Решетніченко А.В., Шевченко А.В. Світоглядні механізми управління якістю освіти//Теорія і практика управління соціальними системами//Щоквартальний науково – практичний журнал. – Харків:НТУ «ХПІ», 2009. - №3. – С.10 – 18.

Решетніченко А.В.

Шевченко С.М.
Світоглядні механізми управління якістю освіти

Якість «освіти» безпосередньо залежить від цілісності уявлень про «світ».i Отже визначальною умовою забезпечення освітнім процесам найвищих ознак якості завжди виступала і надалі виступатиме така система світоглядних орієнтацій, яка здатна адекватно розкрити стан, висвітлити проблеми та віднайти конкретні засоби подальшого розвитку людини, держави, суспільства і всесвіту. Відмовившись від властивої радянським часам тоталітарно орієнтованої моделі освітньо – виховних процесів, на шляху до інтеграції у світове товариство Україна зіткнулася з надзвичайно суперечливими явищами світоглядного плюралізму які не просто знижують якість, а й нерідко надають освітньо – виховним процесам деструктивного характеру. Так, задекларована процесами демократизації свобода у обранні змістовних основ концепцій і доктрин освітньо – виховної діяльності провідних країн Західної Європи, США та Азії на практиці обертається свавіллям і навіть вакханалією при обранні конкретних світоглядних орієнтацій і обумовлених ними як методологічних, ідеологічних, аксіологічних, так і, власне, освітньо – виховних чинників функціонування інститутів освіти. Перш за все це стосується не просто суперечливих, а й нерідко несумісних і навіть протиправних принципів, механізмів, методів та інших засобів вирішення тих завдань які повсякдення ставить перед сучасною системою освіти. Практичними результатами подібного хаотичного світоглядного плюралізму нерідко виступають доведені до абсурду окремі чи спеціальні позитивістські, постмодерністські, екзістенціальні, фрейдо – марксистські, герменевтичні, колологічні чи вульгарно детерміністські пізнавальні парадигми які нівечать як процеси підготовки, організації, так і наслідки реалізації освітньо – виховних програм. Наприклад, замість пізнання процесів переходу від сприйняття явищ до розуміння їх сутності позитивісти орієнтують на сприйняття фактів які на повірку обертаються формуванням лише «пост – фактумно» орієнтованих стилів мислення і загальмованих формах дій. Тим самим замість розвитку здібностей і талантів відрізняти факти істинні від хибних, головні від другорядних, науково спроможні від буденних та побутових у слухачів формуються утилітаристські стилі мислення і відповідні їм примітивні форми дій. У свою чергу прагнення за будь – яку ціну здобути лаври неординарності спонукають прибічників постмодерну, екзистенціалізму та інших часткових підходів зосереджувати увагу на пізнанні «брутальних», «нігілістичних», «аморальних», «ситуативних», «кризових» та безлічі інших «еклектичних» по суті підходів які не просто деформують систему світоглядних орієнтацій самих студентів, а й призводять до штучного провокування та загострення протиріч у процесах регулювання суб’єкт – об’єктних і навіть об’єкт – об’єктних відносин.

Світоглядний хаос не є між іншим випадковою ознакою сучасної системи освіти. Так, для значної кількості викладачів сформованих як ринковою, так і тоталітарною системами актуальними залишаються анахронічні парадигми здобуття прибутку за будь – яку ціну, керування принципом «кожен за себе, один бог за всіх», насолоди присмаком поділу людей на “своїх” та “чужих”, “потрібних” чи “ зайвих”, “добрих” або ж “поганих”.

Головне, що відрізняє світоглядні основи державної системи освіти на початковому етапі розбудови незалежності, полягало у тому, щоб 1)асимілювати чужі, нерідко взагалі неприйнятні для українського народу світоглядні орієнтації та 2) уперто (або ж, навпаки, зацікавлено) не помічати відсутності власної світоглядної орієнтації держави. Прагнучи заховати власну систему освіти під ідеологічне крило західних сусідів, держава (чи окремі її представники) тим самим нагадує курку, яка замість збагачення власного народу золотими яйцями клопочеться про збирання лише крих та об’їдків з барського, далеко не завжди привабливого столу.



Позбавлена світоглядної цілісності державна система освіти перетворилася на хаотичний і багато в чому позбавлений сенсу набір дидактичних теорій. Претендуючи на роль освітніх концепцій подібні квазі теорії за благозвучними деклараціями фактично абсолютизують роль таких спеціальних чи навіть часткових понять, як «навчальна діяльність», «безперервність освіти», «комунікативна дидактика», «розвиток навичок, вмінь», а також «врівноважених», «інформаційних», «індивідуалізованих» чи «психологічних» підходів. Перебуваючи у полоні принципово різних установок та інтересів, освітянські теорії залишаються порізненими та відірваними від реалій. Мабуть єдине що їх об’єднує – це ігнорування світоглядної цілісності, методологічної єдності та гуманістичної природи освітніх програм які нерідко залишають людину на узбіччі утилітарних, побутових, політичних, корупційних кланово – корпоративних чи навіть девіантних інтересів. Інакше і не може бути, бо позбавлена світоглядної єдності система освіти переважної більшості держав Європи, США, Азії, Африки, Латинської Америки та Австралії вимушена залишатись у замкненому колі часткових і суперечливих у своїй основі дидактичних поглядів на людину, державу і світ.

Практичне ж вирішення завдань пов’язаних із створенням в Україні високоякісної системи освіти передбачає аналіз онтологічних і гносеологічних складових як природи самого світогляду, так і обумовлених різними світоглядними орієнтаціями механізмів управління якістю освітніх процесів. Завдячуючи унікальним для світової практики історичним традиціям пізнання сутності світогляду у роботах видатних українських мислителів таких як Г.С.Сковорода, В.І.Вернадський, чудової плеяди представників київської світоглядної школи Є.І.Андроса, Є.К.Бистрицького, І.В.Бичко, І.В.Бойченка, М.О.Булатова, В.С.Горського, В.П.Загороднюка, В.В.Кізіми, С.Б.Кримського, Б.О.Парахонського, М.В.Поповича, В.А.Рижко, В.Т.Табачковського, В.І.Шинкарука, а також нашими дослідженнями встановлено, що світогляд:

  • є найбільш повною і цілісною системою уявлень про внутрішні і зовнішні чинники життєдіяльності особистості, держави, суспільства і всесвіту,

  • є реальною і найбільш впливовою силою формування векторів розвитку суб’єктів буття,

  • розкривається поняттями про «картину світу» як просторово - часовий «універсум» уявлень про історичні, мистецькі, літературні, релігійні, наукові, логічні та духовні засоби пізнання і перетворення реальності,

  • в якості вихідних одиниць пізнання і аналізу спирається на поняття форм руху матерії, енергії та інформації,

  • включає уявлення про організацію і будову неорганічного, органічного і духовного буття природи,

  • розглядає систему механічних, фізичних і хімічних форм руху матерії, енергії та інформації як термодинамічну складову структурної будови неорганічного буття,

  • представляє систему геологічних, ботанічних і зоологічних форм руху матерії, енергії та інформації як біогеоценотичну складову структурної будови органічної частини буття,

  • розкриває систему соціальних, космічних і галактичних форм руху матерії, енергії та інформації як гуманоцентричну складову структурної будови духовного буття.ii

Стан розробки уявлень про гносеологічні механізми формування світоглядних орієнтацій, на жаль, набагато гірший і обмежується головним чином про марксистськими теоріями які поділяють світогляд на «рабовласницький», «феодальний», «капіталістичний», «соціалістичний» і «комуністичний». Революційні для попередніх епох сьогодні подібні уявлення про «диктатуру пролетаріату», «соціалістичну революцію» та «безкласове суспільство» виглядають занадто редукованими і фактично залишають відкритою проблему виникнення, становлення та подальших змін як типів світогляду, так і обумовлених ними світоглядних орієнтацій.

Враховуючи вкрай незадовільний стан уявлень про історичні закономірності розвитку світоглядних орієнтацій, зупинимось більш детально на головних етапах розвитку суспільства. Розпочинає історію людської цивілізації процес формування натуралістичного суспільства який включає стадії палеоліту, мезоліту, неоліту та енеоліту. Освоюючи спочатку печерний спосіб життя люди сповідували головним чином анемічний світогляд як примітивну віру у добрих та злих духів. Безцінна ж для виживання інформація спиралась на досвід отриманий завдяки зору, дотикам, нюху, слуху, смаку. Тим самим уявлення про зовнішній і внутрішній світ формувались на базі сенсорних процесів, а якість освіти носила сенситивний характер.

Ускладнення засобів пізнання привело до формування світогляду спрямованого на захист з боку богів які набували в уяві людей рис сильних тварин. Збагачені уявленнями про героїв перекази набували форм легенд які робили освіту здатною аналізувати зміст, мету і завдання виховних процесів. Отже облаштування підвальних умов життя сприяло розвитку рефлексивної системи освітньо – виховних процесів на основі тотемічних світоглядних орієнтацій.

Завершальним етапом розвитку протосоціуму виступають процеси освоєння одно -, дво - і навіть триповерхових житлових споруд з прилеглими приміщеннями які об’єднувались у малі, середні, великі і навіть гігантські поселення. Властива тим часам міфологічна система пізнання формувала фетишистські світоглядні орієнтації як свого роду основу протосоціальних ідеалів. В якості таких ідеалів виступали уявлення людей про силу, добро, справедливість чи мужність, які і складали харизматичні чинники регуляції як власних дій, так і конкретні засоби реалізації владних повноважень з боку управлінської еліти тих часів. Оскільки характер відносин між суб’єктами пізнання виражався за допомогою термінів як комплексу знаків, звуків, кольорів, чисел та почуттів, то якість освіти також можна охарактеризувати як «термінальну». В узагальненому ж вигляді гносеологічна модель розвитку світоглядних орієнтацій за часів протосоціуму наведена нами у таблиці №1.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка