Світлій пам'яті мого батька Ігор Набитович


"...Поглина безодню смерти Безодня звитяжна життя..."



Сторінка7/47
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,13 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   47
"...Поглина безодню смерти
Безодня звитяжна життя..."


(ЖИТТЄПИС ЛЕОНІДА МОСЕНДЗА)

РОЗДІЛ 1

Леонід Мосендз – поет і прозаїк, науковець і політик – жив у неспокійну добу. Його життя вмістилося у півстоліття бурхливої української історії першої половини XX століття: світова війна, розвал Російської імперії та становлення Української держави, програні Визвольні змагання і перша еміґрація, Друга світова війна і знову поневіряння на чужині, смерть у далекій Швайцарії та повернення творів на батьківщину письменника лише через півсотні років.

Доля непересічного мистця завжди привертатиме до себе увагу, оскільки в ній приховані таємні механізми, які формували його світобачення та переконання, приводили в рух його уяву. Перегорівши у тиглі свідомості автора, життєві враження, знання та досвід переплавились у злитки поезій, новел і оповідань, есеїв та роману.

Вивчення долі письменника на тлі його доби дає можливість пізнати й зрозуміти дух часу, ідеї та прагнення того історичного відтинку, в якому він жив. А це пізнання допомагає глибше зрозуміти думки, творчі наміри та пориви, сконденсовані у творах автора.

Джерел для життєпису Леоніда Мосендза небагато.

Менш ніж через рік після його смерті у відновленому – тепер уже на еміґрації – „Літературно-Науковому Віснику" було опубліковано уривки з листів Л. Мосендза до родини Арсена Шумовського [228]. Ці листи подають досить докладну інформацію про два останні роки життя письменника, цікаві спогади з його дитинства і юності, розповіді про роботу над деякими творами.

Спогади Подорожнього (Михайла Мухина) про Леоніда Мосендза знаходимо у мюнхенському „Промені" [257].

Низку спогадів і статей про письменника опубліковано у 1959 році. Це, зокрема, стаття Леоніда Таманського „З останніх років життя Мосендза" [283], де описано поневіряння письменника в останні три роки життя, його сподівання й погляди на тодішню політичну ситуацію; стаття Гаврила Гордієнка „До біографії Л. Мосендза", в якій подаються деталі до родоводу письменника, висвітлюються невідомі сторінки його життя, особливо дитинства та юності [155].

У спогадах у „Визвольному Шляху", підписаних псевдонімом „Подєбрадчанка" [256], знаходимо цікаві відомості про подєбрадський період життя Леоніда Мосендза.

Детальну біографію письменника подав у вступній статті до його роману „Останній пророк" Богдан Кравців [209]. Він, між іншим, зауважує, що „опубліковані досі матеріали до Мосендзового життєпису такі часом суперечливі своїми даними і фактами, що приймати їх треба з великою долею обережности" [209, V]. Б. Кравців використав названі вище публіковані джерела, велику кількість епістолярних матеріалів.

Василь Іванис видав у 1961 році „Родовід Л. М. Мосендза і його останні листи" [182]. Ця брошура розширює знання життєпису письменника. Тут опубліковано листа Л. Мосендза до дворідної сестри про їхній родовід. Автор подає деякі відомості про історію публікації „Останнього пророка".

Контроверсійною щодо брошури В. Іваниса є книга Р. Задеснянського „Правда про Мосендза і його твори" (1977) [178]. Однак вона є певним доповненням до попередніх джерел і теж становить інтерес щодо вивчення життя і творчості письменника.

Коротке опрацювання біографії Леоніда Мосендза знаходимо також у коментарях (англійською мовою) до опублікованих листів від Юрія Липи, Дмитра Донцова, Олени Теліги до Наталі Лівицької-Холодної, однак воно базується виключно на наведених вище публікаціях [171; 357, 419, 610–611, 738].

Джерелами до біографії є твори письменника.

Багато поезій, новел та оповідань Л. Мосендза, опублікованих у „Літературно-Науковому Вістнику", „Вістнику", датовані, з означенням місця написання. Це дає можливість уточнити місця перебування письменника у деякі моменти його життя. З іншого боку, поезія та проза Л. Мосендза часто є автобіографічною і допомагає зрозуміти, потвердити або відкинути деякі факти його біографії.

Ще одним джерелом до життєпису письменника є згадки про нього в листах друзів і знайомих, в окремих працях, присвячених українській еміґрації в Чехословаччині [143; 37,59], [170], [241].

Життєпис Л. Мосендза, укладений Леонідом Череватенком [294], написано на основі перелічених джерел.

У нашій роботі реконструція біографії Леоніда Мосендза базується на основі лише тих фактів і даних, які подтверджені його листами, творами або наводяться в кількох публікаціях одночасно, основаних на різних джерелах.

Леонід Мосендз народився 20 вересня 1897 року в Могилеві-Подільському.

Батько Леоніда, Марко (син Григорія), був волосним писарем у Костополі. Він походив з Уманщини [155].

Про власний родовід Л. Мосендз розповів у листі до сестри [211]. Шукаючи своїх коренів, він згадує про далекого предка Мосендза – литвина, на голові якого у Ґрюнвальдській битві 1410 року зігнулася сокира хрестоносця, але той Мосендз залишився живим [211, 193]. Цю родову легенду Л. Мосендз використав у першому „співі" поеми „Волинський рік". Предок-литвин за доблесть у бою з тевтонами дістав великий княжий дар:






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   47


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка