Світлій пам'яті мого батька Ігор Набитович



Сторінка5/47
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,13 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47
...Ми всі розбиті на гуртки,
Ми розпорошені!.. Такі
Були ми вже перед віками
Й такими лишимось!.


Це слова головного героя твору, купця Ганса ван Лооса з міста Брюґґе у Нідерландах, адресовані (звичайно, це художня умовність) у ХVI столітті землякам перед нашестям на це місто іспанських завойовників. У застосуванні до нашої української сучасності в цих словах хіба в кінці замість окличного знака варто поставити знак запитання: „Й такими лишимось?..".

Воістину, як мовиться у тій же ліричній драмі, „життя ніколи не старіє!". Й часто нове – це призабуте старе.

Цікаве спостереження І. Набитовича, що поема Л. Мосендза „Канітферштан" (відомий європейський сюжет про мандрівця, який на запитання на чужій землі: „Хто це?", „Чиє це добро?" чув лише: „Канітферштан" – „Не розумію") та його ж, Мосендзове, оповідання „Мінерва" – про Г. Сковороду у Європі 1750 року – мають багато паралелей, перегуків. Можливо, прототипом героя поеми, вихованця Києво-Могилянської академії, дяка із Токарівки Гордія, припускає І. Набитович, був Сковорода, з якого, до речі, до поеми узято епіграф. Так чи інакше, а поширену в європейській літературі тему Л. Мосендз загалом вдало, за його, знаним ще від „Енеїди" І. Котляревського, висловом, „перелицював" на український лад, хоч, певна річ, про „Канітферштан" було відомо в Україні й до того. Сергій Єфремов занотував у своєму „Щоденнику" 30 листопада 1926 року: „Нова модна тема – Дніпрельстан. Як той всюдисущий „Каніферштан" – всюди тепер бринить: Дніпрельстан, Дніпрельстан".

Зміст „перелицьованої" поеми Л. Мосендза патріотичний: дяк Гордій занудився у Токарівці, пішов у світ, там розчарувався і вернувся на батьківщину з твердим переконанням: дома найкраще.



О, Україно! Токарівський краю!
Хай проклянуть мене синів сини,
Коли тебе на іншу проміняю,
На заклики чужої чужини.

„На іншу" – це недомовлене: на чужу країну. Навіть із цього бачимо, що в поемі не все відшліфоване. Уже сам початок „напрошується" на критику: шість перших строф (чотириряддя) – на суцільних іменникових римах, переходи між строфами часто через кому (не вельми зручні для читача – довгі – „періоди"). Із 117 строф поеми окремі не евфонічні, інколи, без пояснень, тяжкі для розуміння (строфи 25, 51, 55–57).

Аналізуючи Мосендзові поетичні твори, І. Набитович – особливо в характеристиці збірки „Зодіяк" – нерідко вдається до тематичних аналогів з інших авторів, передусім із так званої „празької школи" (Є. Маланюк, О. Ольжич, О. Стефанович). Якщо на рівні ідеї, проблематики Мосендз-поет у цих зіставленнях не програє, то на рівні художньої майстерності цього не скажеш.

Та все списать – мені бракує дару
Того, що мав Рабле або Драй-Хмара,–

зізнається Л. Мосендз у поемі „Волинський рік",– і навіть тут чуємо силуваність, бо Драй-Хмара тут не тому, що після француза Рабле мав найкращий літературний дар із українців, а ... задля рими. Про певну невибагливість Л. Мосендза як поета свідчить і таке його зізнання в цій же поемі: „Та ще пригадую собі нераз я Достоєвського й Шевченка...". І за хронологією, і за духом – а духові Мосендз, як говорилося, присвячував особливу увагу,– першим тут мав іти Шевченко (етика чи – хай казенно – субординація).

Сказане про ориґінальну поезію Л. Мосендза, річ ясна, стосується і його поетичних перекладів. У бібліографічному переліку Мосендзових перекладів і переспівів, що додається до монографії Ігоря Набитовича, між іншим, указано лише чотири інтерпретації поета із Р.-М. Рільке. Не згадані там переклади з Рільке, які Мосендз опублікував 1946 року у видаваному в Інсбруці-Мюнхені журналі „Студентський Шлях", а саме: „Строгі години", „Осінній день" (No 2–3), „Хлопець" (No 4).

Поезія Леоніда Мосендза все ж має значні переваги перед так званою „тракторною поезією" (вислів Юрія Клена) представників „соціалістичного реалізму" в Україні 30–40-х років. Він не ішов на компроміси з жодним ворогом України.

Підсумовуюючи розмову про Леоніда Мосендза й про присвячену йому першу у літературознавчій науці монографію, наголошу на невтомі й невсипущості цього українського письменника і вченого. Він не любив „спачів" (таке часте у нього слово „спач" – той, що спить) на всякій ниві, тим паче, на ниві національно-культурній. Ще у дитинстві, під впливом історичних розповідей і леґенд, почутих у діда О. Лясковця на Волині, постановив у душі: „Свободі й слову приректи свій вік", і цьому самозаповітові не зрадив.

У „Доспіві" до поеми „Волинський рік", передбачаючи напругу нашого сьогоднішнього віку, Л. Мосендз писав:



Був вік камінний, бронзовий, залізний,
вік пари, динаміту, літаків,
вік електричности, бундючних слів,
дрібних, жорстоких чи порожніх „ізмів"...
У макабричнім танку кістяків
на ще нечуваній кривавій тризні
гряде Атомний Вік на кон віків.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Іде доба незнаних ще манір,
коли в ненависті постане мир,
під мусом концентраків навзаводи
братерством спалахнуть усі народи,
і людство упірне в щасливий вир
спокою, споживання й насолоди!..
Та обзивається душа: не вір
в цю візію надщастя й надсвободи!

Ми вже зазнали „манір" того облудного „братерства", яке „під мусом концентраків" нам розбудовувала імперія „СССР". Мир, на ненависті замішаний,– не мир; в основі істинного миру мусять лежати закони любові, Божі глаголи. Цього навчають твори Леоніда Мосендза.

Так мріється про той час, коли на полицях бібліотек і приватних книгозбірень у незалежній Україні поважно стануть томи зібрання цих творів (найкраще, академічного зібрання),– це так потрібно для справи духовної розбудови української нації! Знання і пильні руки молодого талановитого дослідника Ігоря Набитовича тут стали б у добрій пригоді.

Михайло ШАЛАТА
Дрогобич, 24.10.2000


А. Дюрер. Меланхолія. Гравюра на міді. 1514

...Письменником бути, та ще в наші часи,– це щось більше, ніж пером водити по папері. Це – покликання Боже. Як колись Джотто перед початком [малювання] картини молився і постився, так і тепер: дух письменника мусить бути чистим і вартим тих високих слів, які комбінує на папері його вправна рука...




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка