Світлій пам'яті мого батька Ігор Набитович



Сторінка27/47
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,13 Mb.
ТипКнига
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   47
...Лиш раз як слід
скінчились наші борикання:
скінчились сяєвом побід
і вільності досяг наш рід,
бо Мовчазний вів...
[9, 201].

Про деяких українських лідерів, котрі хотіли б стати новими провідниками у XX столітті, поет каже:



...й досі носять знак еспанства,
кривавий знак еспанських слуг!
Вони перевертнями були
не раз, не двічі! Їх послуг
не обженешся! Тільки б вчуло
таке ось панство про біду –
піде лизать криваві руки...
...Круки
вони для нас, а не вожді!..
[9, 202].

Автор творить свій образ бажаного вождя – нової вольової української людини, здатного „берлом залізним" вередливій юрбі „показувати дорогу".

Тема чекання вождя для народу стане однією з центральних і в романі Леоніда Мосендза „Останній пророк".

У „Вічному кораблі" знаходимо різностопний римований ямб, амфібрахій та інші форми. За допомогою рими автор намагався посилити емоційність вірша.

„Вічний корабель" має деякі яскраво виражені елементи неоромантизму. Це поєднання у творі реального та фантастичного світів; гостре зіткнення двох світоглядів, двох таборів ідеологічних противників: тих, хто готовий зі зброєю в руках боронити рідну землю, й тих, хто згоден її покинути або запродати чужинцям; зовнішні події відступають у творі на задній план; велике смислове навантаження у драматичній поемі несуть фантастичні образи та ситуації.

Високий патос, пієтизм поеми, де „ліризм драми є ліризмом героїчним" [157, 198], наближає цей твір Л. Мосендза до патетики поем Т. Шевченка. У „Вічному кораблі" знаходимо ремінісценції з творів великого поета.

У Тараса Шевченка:

Нема сім'ї, немає хати,
немає брата, ні сестри,
щоб незаплакані ходили,
не катувалися в тюрмі
або в далекій стороні...
(„Неофіти").

У Леоніда Мосендза:



А де тепер така родина,
де б не загинув хто з рідні,
де не стояла б домовина,
де не були б батьки сумні..
. [9, 206].

Символіка поеми, її алегоричність та символізм є національно прозорими. „Вічний корабель" сповнений ідейних поєдинків навколо проблеми еміґрації, навколо обов'язку боронити рідну землю та відповідальності людини за свої вчинки.

Виїхавши після втрати державності на еміґрацію, поет шукав відповіді на питання: чи він і ті, хто опинилися за межами України поруч із ним,– вічні блукальці, котрим уже ніколи не судилося пристати до рідного берега? Чи є їх вина у тім, що ворог панує на рідній землі?

Прагнення усвідомити причини поразок, знайти відповіді на болючі питання, зробити філософські узагальнення – ось причини, які змусили автора взятися за цю тему.

У поемі „Канітферштан" [24], опублікованій 1945 року в Інсбруку, Леонід Мосендз звернувся до відомого в європейській літературі сюжету. Головна тема, як і в ліричній драмі „Вічний корабель",– еміґрація, покидання рідної землі. Твір присвячено дружині поета.

Близький приятель Л. Мосендза Юрій Клен у рецензії на поему зауважує, що у такого величного поета, як В. Шекспір, майже всі сюжети були запозичені з інших літературних джерел: хронік, художніх творів попередніх віків. Шекспір майже не змінював змісту, але опрацьовував деталі; знаходження власних вирішень драматичних колізій дало йому можливість залишити після себе твори невмирущої вартості. Відомий композитор Ваґнер,– продовжує Ю. Клен,– у своїх музично-драматичних творах, обробляючи народні перекази, стародавні повісті чи легенди, вкладав у них сучасні ідеї. У „Нібелунгах" це, наприклад, ідея прокляття, що тяжіє над золотом. Таким чином, сюжет ставав сучасним, актуальним, починав блищати новими гранями [200].

Щодо Мосендзової поеми Ю. Клен пише: „Читаючи заголовок „Канітферштан", питаєш себе, що міг автор зробити з такого запорошеного сюжету, з оповідання про немудрого чолов'ягу, який подався в мандри по Голяндії; оповідання, що увійшло в усі старі читанки і давно набило оскому...

Але починаючи читати, з першої сторінки бачиш, що поет зробив із старого сюжету щось цілком нове, відмінне. Немудре запорошене оповідання засяяло і заіскрилося новими барвами..." [200].

У поемі Л. Мосендза загальновідомий у Європі сюжет набув українського забарвлення.

Жанрово „Канітферштан" – це ліро-епічна поема з певними ознаками ідилії.

У „Канітферштані" виведено на літературний кін вчорашнього спудея Києво-Могилянської академії, а нині дяка з Токарівки Гордія, який покинув рідні сторони, щоб побачити чужі краї та пошукати там щастя. Гордій кидає рідну Волинь і своє село, бо




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   47


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка