Сутність поняття «готовність майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно- спортивної діяльності в зош»



Скачати 30,49 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації24.03.2020
Розмір30,49 Kb.
  1   2   3


СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ  

УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ФІЗКУЛЬТУРНО-

СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗОШ» 

 

Карасєвич Сергій Анатолійович  

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини  

Україна 

 

Термін «підготовка» збагачує поняття «готовність»: підготовка до професії 

розглядається  як  процес  формування  готовності  до  неї,  а  готовність  –  як 

результат професійної підготовки.  

Під підготовкою розуміємо процес, який відбувається в часі та просторі і 

ведеться  у  навчальних  закладах  за  затвердженими  заздалегідь  програмами, 

планами,  а  здатності  людини  до  певної  діяльності  визначається  поняттям 

«готовність».  

Теорія фізичного виховання оперує широким набором понять і визначень. 

В  рамках  нашого  дослідження  використовуються  ключові  поняття 

«готовність»,  «професійна  готовність»,  «готовність  майбутніх  учителів 

фізичної культури до фізкультурно-спортивної діяльності в ЗОШ». 

У  довідковій  літературі  термін  «готовність»  визначається  як  «стан,  при 

якому все зроблено, все готово для чогось» [10, с. 138]. 

Вчені  (В. Даль,  М. Дьяченко,  В. Зінов’єв,  Л. Кандибович,  А. Кузьмін, 

О. Леонтьєв,  К. Платонов)  під  «готовністю»  пропонують  розуміти  стан,  при  якому 

відбувається актуалізація всіх можливостей особистості. На думку авторів, він не є 

вродженим, цей стан виникає в результаті набуття людиною досвіду, заснованого на 

формуванні  позитивного  ставлення  до  діяльності,  усвідомленні  мотивів  і  потреб  в 

цьому виді діяльності. 

Ряд  дослідників  К. Дурай-Новакова,  І. Красавін  та  ін.  вважають,  що 

готовність  ‒  це  цілісне  психічне  явище,  при  якому  відбувається  інтеграція  знань  і 

умінь, необхідних для виконання певної, конкретної діяльності [5; 7]. М. Дьяченко, 



Л. Кандибович  крім  того  вважають,  що  готовність  «може  виступати  у  вигляді 

психічного  стану».  Вони  характеризують  його  як  «налаштування»,  внутрішню 

налаштованість на конкретну поведінку для виконання певних завдань (навчальних і 

трудових),  установку  на  активні  і  доцільні  дії  [6,  с.  337-338].  На  їхню  думку, 

«готовність»  ‒  це  психічний  стан,  який  характеризує  прогнозуючу  і  виборчу 

активність особистості в процесі її підготовки і включення в діяльність. 

Отже,  можна  розглядати  три  підходи  до  аналізу  поняття  готовності  до 

діяльності:  на  психофізіологічному  рівні;  на  особистісному  рівні;  на 

функціональному педагогічному рівні. 

У зв’язку з цим, поняття готовності має такі сфери аналізу: готовність як 

комплекс  психофізіологічних  особливостей  особистості;  готовність  як  прояв 

здібностей  особистості;  готовність  як  динамічний  інтегральний  імператив 

особистості [6, с. 17]. 

Ми розглядаємо «готовності» 



як стан вибіркової прогнозуючої активності 

особистості  на  стадії  її  підготовки  до  діяльності,  який  виникає  з  моменту 

визначення  мети  на  основі  усвідомлених  потреб  і  мотивів  та  розвивається  в 

зв’язку  з  виробленням  особистістю  плану,  установок,  загальних  моделей 

майбутніх  дій  та  втілення  їх  в  предметних  діях,  які  відповідають  строго 

визначених засобам, способам діяльності.  

Отже,  готовність  ‒  це  лише  первинна,  але  фундаментальна  умова 

ефективного  виконання  будь-якої  діяльності,  фактор  професійної  зрілості 

людини, який залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх умов.  

Аналіз  психолого-педагогічної  літератури  показав,  що  різні  підходи  до 

поняття  «готовність»  зводяться  до  її  розуміння  як  найважливішої  умови 

виконання професійної діяльності. 

У  нашому  дослідженні  будемо  виходити  із  загальноприйнятого  поняття 

«професійна  готовність».  Професійна  готовність  є  закономірним  результатом 

спеціальної  підготовки,  самовизначення,  освіти  й  самоосвіти,  виховання  й 

самовиховання.  Це  –  психічний,  активно-дієвий  стан  особистості,  система 

інтегрованих  властивостей.  Така  готовність  регулює  діяльність,  забезпечує  її 




ефективність  [1;  15].  Професійна  готовність  до  педагогічної  діяльності,  як 

зазначав  М. Віленський,  являє  собою  складний  синтез  тісно  взаємозв’язаних 

компонентів,  які  характеризують  в  першу  чергу  мотиваційно-ціннісний 

(особистісний) і виконавський (процесуальний) аспекти діяльності [3, с. 36]. 

А. Линенко  у  своїх  дослідженнях  звертає  увагу  на  такий  аспект,  як 

готовність  майбутніх  учителів  до  професійної  діяльності,  оскільки  саме  в 

педагогічному  вищому  навчальному  закладі  у  процесі  навчання  формуються 

основи  педагогічної  майстерності,  закладається  підґрунтя  готовності  до 

майбутньої професійної діяльності вчителя. Формування готовності майбутніх 

учителів  до  професійної  діяльності  –  це,  перш  за  все,  нагромадження  знань, 

умінь  і  навичок  практичної  діяльності.  Поняття  «готовність  до  педагогічної 

діяльності»,  на  думку  автора,  включає  педагогічну  самосвідомість,  інтерес  до 

педагогічної  діяльності  та  потребу  в  ній,  мотиви  діяльності,  педагогічні 

здібності, теоретичні знання предмета й способів діяльності, навички та вміння, 

професійно значущі якості майбутнього педагога [9]. 

Вчені  розглядають  готовність  до  професійної  діяльності  не  тільки  як 

психічний стан, а й як стійку характеристику особистості, тривалу і порівняно 

постійну,  що  має  багатокомпонентну  структуру  і  формується  завчасно  в 

результаті  впливу  складного  комплексу  умов  і  факторів.  В  даний  час 

проблематичним залишається питання про сутність готовності до педагогічної 

діяльності, її структуру, основні компоненти, причини і обставини виникнення. 

Важливим, на наш погляд, є те, що більшість авторів розглядають готовність як 

інтегративну особистісне утворення, що пронизує всі сфери свідомості. 

Отже,  готовність  до  педагогічної  діяльності  науковцями  розглядається  як 

особливий психічний стан, пов’язаний з наявністю у суб’єкта певного способу та 

сталої  спрямованої  свідомості  на  виконання  дій.  Готовність  до  професійно 

педагогічної  діяльності  визначається  як  система  якостей  особистості,  що 

забезпечує ефективне здійснення професійної діяльності, що відображає високий 

рівень знань, достатній ступінь сформованості умінь і навичок, стійку мотивацію 

до педагогічної діяльності. 




Узагальнюючи вищесказане з проблеми професійної готовності майбутніх 

учителів,  ми  визнали  можливим  дати  авторське  визначення  поняття 






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка