Стислий нарис про історію розвитку логіки



Сторінка2/6
Дата конвертації13.08.2020
Розмір116 Kb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6
Рене Декарт у своїй праці "Міркування про метод...", критикуючи середньовічну схоластичну логіку, слідом за Беконом розробляв принципи філософії і логіки, які слугували нагальним потребам суспільної практики, посилювали можливість панування людини над природою. Метою для Декарта було створення наукового методу. Але якщо Бекон висував ідею всеосяжності й універсальності методу індукції, то Декарт, посилаючись на строгість математичних доведень, віддавав перевагу дедукції. "Користуйтеся дедукцією, і ви відкриєте будь-які двері", – стверджував Декарт.

Послідовники Р. Декарта з монастиря в Пор-Роялі Антуан Арно і П’єр Ніколь у 1662 р. написали підручник логіки "Логіка, чи Мистецтво мислити", відомий під назвою "Логіка Пор-Рояля". Одне із завдань авторів полягало в тому, щоб звільнити логіку Аристотеля від схоластичних перекручень. Але вони так захопилися боротьбою зі схоластичними догмами, що непомітно перейшли кордони традиційної логіки і фактично потужно взялися за створення методології наукового пізнання, за створення своєрідних правил логіки відкриттів. Тому логіка в них розглядалась як пізнавальний універсальний інструментарій для різноманітних галузей наукового дослідження.



Реформаторство в логіці продовжив Г. Лейбніц. Він обґрунтовував ідею числення розуму, подібного до математичного числення, яке базується на універсальній логічній мові, що відрізняється від природних мов точністю і однозначністю висловлювань. Зокрема, він запропонував використання методів математики в логіці, тобто описувати закони людського мислення точною і строгою математичною мовою, щоб зробити їх дійовим інструментарієм наукового дослідження. Тому німецького математика і філософа Г.Лейбніца можна вважати одним з фундаторів математичної логіки. Ідея числення, яку він вважав найефективнішим методом досягнення будь-якої істини, знайшла втілення тільки через 200 років у роботах англійського математика і логіка Дж. Буля, який написав дві фундаментальні роботи: «Математичний аналіз логіки» і «Закони мислення».

Слід зазначити, що Лейбніц сформулював четвертий основний закон логіки: закон достатньої основи (підстави). Він поклав початок розробці принципів побудови дедуктивних теорій. По суті, позначені Лейбніцем основні розділи математичної логіки – класична логіка висловлень і логіка предикатів, – є сучасною базою дедуктивної логіки. Вони виходять за межі нашого курсу і не будуть тут розглядатися.

Традиційну логіку вперше назвав "формальною" великий німецький філософ Іммануіл Кант. Формальну логіку він розглядав як науку про чисті форми мислення, ніяк не пов'язані зі змістом мислення і незалежні від нього. Логічні форми і закони мислення Кант оголосив апріорними (до всякого досвіду заданими) формами людського розсудку, даними нам у готовому вигляді. Кант вважав, що логіка з часів Аристотеля не зробила жодного кроку вперед і має зовсім замкнутий, закінчений характер.

Георг-Вільгєльм-Фрідріх Гегель створив діалектичну логіку, методологію якої Карл Маркс успішно застосував при дослідженні економічних процесів капіталізму й при написанні всесвітньовідомої праці «Капітал», надавши їй (діалектичній логіці) матеріалістичну інтерпретацію.

У другій половині XIX ст., а тим більше в XX ст. на людство чекала ціла злива відкриттів у різноманітних галузях науки і техніки, завдяки яким логіка трансформувалась в низку цікавих теоретичних ідей. Назвемо лише деяких видатних учених, які внесли значний доробок у розвиток новітньої логіки.



Джордж Буль— один із засновників математичної логіки. В основу створюваної ним логічної теорії він поклав гіпотезу про тісні зв'язки між алгеброю і логікою, завдяки яким за певних умов формули і прийоми алгебри можуть бути успішно перенесені в логіку, і навпаки. Він розробив відповідне логічне числення, в якому застосував закони й операції математики (додавання класів, множення тощо). Логіко-алгебраїчний метод дав можливість виявити нові типи висновків, які не враховувались у традиційній силогістиці. Дж. Буль детально проаналізував закони комутативності, асоціативності, дистрибутивності. Ідеї Дж.Буля знайшли підтримку і дальший розвиток в роботі відомого російського математика і логіка П.С.Порецького «Про способи розв'язання логічних рівнянь і про зворотний спосіб математичної логіки».

Сучасна символічна (математична) логіка являє собою подальший розвиток традиційної формальної логіки. Саме успіхи математичної логіки перетворили стару формальну логіку на струнку науку з точними поняттями і послідовними доведеннями. Для математичної логіки характерним є вивчення законів і форм мислення за допомогою методів математики і використання «мови символів» (знаків), що дає можливість зробити логіку точною наукою, а думку, виражену в символах математичної логіки, – чіткою і однозначною. Мова символів, певною мірою застосовувана ще Арістотелем, на сучасному етапі набула значного поширення, в зв'язку з чим термін «символічна логіка» використовується тепер як синонім математичної логіки.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка