Соціально-економічні та правові дослідження в суспільстві знань: Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції 16-17 травня 2012 р



Сторінка76/171
Дата конвертації29.03.2020
Розмір2,96 Mb.
1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   171
Література

  1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2012 р. : Статистичний збірник. – К.: Державна служба статистики України, 2012. – 288 с.

  2. Україна у 2012 році : Статистичний щорічник / Державна служба статистики України. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2013. – 552 с.

О.І. Іляш, професор кафедри економіки підприємства

Львівської комерційної академії

КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ НА РІЗНИХ РІВНЯХ ІЄРАРХІЇ УПРАВЛІННЯ
Ґрунтовне осмислення дієвості суспільної системи дозволило застосувати до дослідження його безпеки загальнонаукові критерії і вивчити специфічні соціальні закони, що лежать в основі формування системи соціальної безпеки. З’ясовано, що для соціально-економічної безпеки як органічної системи характерний стан саморозвитку, джерелом якого виступає цілий ряд внутрішніх суперечностей, що вирішується зміною виробничих стосунків (мирним або насильницьким шляхом), що спричиняє за собою зміни у суспільній безпеці і визначає спрямованість дослідження системи соціально-економічної безпеки з позиції двох різних теорій - формаційної і цивілізаційної, кожна з яких в тій чи іншій мірі чинять вплив на розуміння сутності системи соціальної безпеки. Наведені міркування доводять про існування відкритого характеру невизначеності системи соціальної безпеки, що дозволило виявити об'єктивні і суб'єктивні особливості формування системи соціальної безпеки.

Додамо також, що економічна наука виробила низку концептуальних моделей соціально-економічної безпеки як національних, регіональних, так і соціально-економічних систем на макро-, мезо-, та мікрорівні ієрархії управління. Відомою є концепція, заснована на ідеях і положеннях структурної жорсткості соціально-економічної системи, її керованості, високого рівня захищеності від зовнішніх ризиків та загроз. Проте, найбільш поширеними є моделі безпеки засновані на ефективності соціальної політики, які нами адаптовано до системи соціальної безпеки. Зокрема, виділяють наступні моделі розвитку системи соціально-економічної безпеки (рис.1):






































Рис. 1. Адаптаційні моделі соціально-економічної безпеки на різних рівнях ієрархії управління



соціал-демократична модель (Данія, Швеція, Фінляндія) націлена на забезпечення державою широкого діапазону соціальних послуг всьому населенню при повній його зайнятості. Зазначимо, що дана модель характеризується тим, що соціальні послуги визначаються як цивільні права, причому всі громадяни мають право на рівне соціальне забезпечення, що фінансується за рахунок податків, працездатне населення отримує додаткові соціальні пільги, що, в цілому, формує передумови забезпечення соціально-економічної безпеки на різних рівнях ієрархії управління. Окрім того, соціал-демократична модель зводить турботу держави про своїх громадян в ранг національного культу, обіцяючи забезпечувати їм безпеку» надійність і захист в загрозливих ситуаціях, а також організацію і керівництво цим захистом;

  • корпоративна модель ( Німеччина, Австрія, Франція і країни Бенілюксу) соціально-економічної безпеки базується на розвитку системи соціального страхування, диференційованої за видами трудової діяльності, і, відповідно, інтеграцію профспілкового руху в регіонах з державою. Дану модель називають «континентальною», оскільки в її основі лежить соціальне страхування, тобто соціальне забезпечення прямо або опосередковано (для членів сім'ї) впливає на стан безпеки працездатного населення;

  • ліберальна модель, яка гарантує мінімально необхідну державну підтримку соціальних вразливих верств населення. Ця модель знайшла своє застосування у Великобританії і Ірландії і за межами європейського континенту (|США, Австрії і Но­вій Зеландії), яка окрім соціального страхування, що знаходиться|перебуває| на досить низькому рівні, включає і соціальну допомогу, що відіграє для зміцнення соціально-економічної безпеки вирішальну|ухвальну| роль;

  • рудиментарна модель представлена в країнах Південної Європи (Греція, Італія, Іспанія, Португалія), в яких лише в останні десятиліття під впливом соціально-економічних структурних змін створені або вдосконаленні системи загального соціального забезпечення соціальна безпека базується на соціальній допомозі і, хоча система соціального страхування має «діри», проте гарантованим є рівень заробітної плати, що перевищує прожитковий мінімум.

Згадані моделі соціально-економічної безпеки мають свої переваги і недоліки|нестачі| і, практично, не зустрічаються в чистому вигляді|виді|. На практиці можна зазвичай|звично| спостерігати поєднання елементів ліберальної, кор­поративної| і соціал-демократичної моделей при очевидному домінуванні| однієї з них.

Крім того доцільно виділяти такі адаптаційні моделі соціально-економічної безпеки на регіональному рівні:

- американську, яка базується на поєднанні зовнішньої та внутрішньої соціальної безпеки, реалізація якої стає можливою внаслідок децентралізації зайнятості населення на рівні окремих адміністративних територій (штатів), що виступає передумовою зміцнення безпеки ринку праці на регіональному рівні;

- німецьку, яка передбачає здійснення дій, спрямованих на стимулювання малого бізнесу та зайнятості і за рахунок високого рівня соціальної політики формування високого рівня соціально-економічної безпеки регіонів, яка гарантується державою;

- європейсько-кейнсіанську, що ґрунтується на забезпеченні належного рівня соціально-економічної безпеки за рахунок значного посилення ролі державного сектора в економіці, через який забезпечується реалізація соціальної політики з одночасним контролем непередбачуваного впливу інтересів на регіональному рівні. Зауважимо, що формування саме такої моделі безпеки видається найбільш доцільним для України в існуючих умовах соціально-економічного розвитку держави та її регіонів;

- японську, яка робить наголос на ефективному використанні національного менталітету і внутрішній соціальній безпеці, яка, в свою чергу, реалізується через суб’єкти підприємницької діяльності шляхом надання працівникам гарантій «довічного найму».

Узагальнюючи вищенаведені міркування додамо, що обрання моделі безпеки держави є невід’ємним елементом системи планування її соціально-економічного розвитку на посттрансформаційному етапі розвитку економіки. Саме тому прийнятним є обрання моделі нарощування потенціалу соціально-економічної безпеки країни, зміст якої, як правило, зводиться до обґрунтування пріоритетів соціальної політики держави в умовах обмеженості ресурсного потенціалу регіонів.

Окрім того, об’єктивною є необхідність розробки адаптаційних моделей соціально-економічної безпеки як національних, регіональних, так і соціально-економічних систем, що в сукупності із запропонованим інструментарієм оцінки її стану дасть можливість комплексно підійти до вивчення існуючих проблем соціально-економічного розвитку регіонів та уникнути небажаних ризиків та загроз системі соціально-економічної безпеки на різних рівнях ієрархії управління.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   171


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка