Соціально-економічні та правові дослідження в суспільстві знань: Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції 16-17 травня 2012 р


ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЯК СКЛАДОВА ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА



Сторінка68/171
Дата конвертації29.03.2020
Розмір2,96 Mb.
1   ...   64   65   66   67   68   69   70   71   ...   171
ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЯК СКЛАДОВА ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Сьогодні ефективність діяльності підприємства багато в чому визначається його інноваційною активністю, тобто проведенням ефективної інноваційної стратегії, що особливо важливе для науково-виробничих підприємств і компаній, зайнятих розробкою нових продуктів і технологій.

Впровадження інновацій дозволяє оперативно реагувати на запити ринку і підтримувати тим самим рентабельність і фінансову стійкість. Інноваційна діяльність, як ніякий інший вид діяльності, потребує інформаційного забезпечення. Специфіка інформаційного забезпечення інноваційної діяльності полягає в тому, що підприємствам потрібна не тільки науково-технічна інформація, але й також інформація про ринкову кон'юнктуру у відповідних сегментах, про патенти і «Ноу-хау», про пропозиції на науково-технічні і експериментальні послуги і т.д.

В економічному аспекті інновація є одним із суттєвих елементів розвитку економіки. Вона потребує використання цілого комплексу науково-технічних та промислових факторів, які треба розглядати з точки зору їх впливу на економіку, політику, культуру та інші сторони життя суспільства. Інновація бере свій початок з ідеї, проходячи такі фази, як дослідження, розробка та створення нових зразків продукції, технологій чи послуг. Вона є найбільш ефективним не тільки виходу із економічної кризи, але і технологічного розвитку економіки в цілому і конкретних суб’єктів господарювання, забезпечення їх конкурентних позицій.

Саме слово «інновація» походить від латинського «інноваре» («відновлення», «оновлення»). Англійське слово та поняття «іnnovation» відповідає нашому «введення нового» чи «введення новацій». Тобто практичне використання новації з моменту її виробництва та розповсюдження у якості нових продуктів або послуг є нововведенням (інновацією). Під новацією розуміється новий порядок, новий звичай, новий метод, винахід, нове явище (відкриття). Інновації — об'єкти впровадження чи процес, що веде до появи чогось нового — новації [3,с.57].

Закон України від 04.07.2002 р. «Про інноваційну діяльність» встановлює, що інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальну сферу [1,с.1].

Серед сучасних вчених-економістів має місце більш вужчий підхід. Інновації ними зводяться до науково-технічних і технологічних питань. При цьому інновація вважається процесом застосування нових технологій, виробів, або результатом у вигляді нових методів, продукції, технологічних процесів.

Як уже відзначалось, незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних концепцій, ще відсутня узагальнююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важливих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що свідчить спеціальна література. Західні дослідники (Б.Санто, В.Д.Хартман, Б.Твісс, Г.Перлакі, Е.Менсфілд, Р.Фостер, Й.Шумпетер, П.Друкер та ін.) трактують категорії інноватики залежно від об’єкта та предмета свого дослідження. Наприклад, Ф.Ніксон уважає, що інновація — це сукупність виробничих, технічних і комерційних заходів, які ведуть до появи на ринку нових та вдосконалених промислових процесів і обладнання.

А.В.Гриньов під нововведенням розуміє вперше створений і використаний конкретний засіб чи спосіб діяльності, який задовольняє суспільні потреби, дає реальний ефект у відповідних сферах людської діяльності і в якому знайшло практичне використання або втілилось нове знання у вигляді наукового відкриття чи технічного винаходу. Кожну новацію слід розглядати як певне ціле, неділиме, однорідне і тотожне самому собі протягом усього життєвого циклу нововведення [2,с.12].

Метою покупки інновації є одержання підприємством коштів у майбутньому за рахунок реалізації їм нових продуктів чи технологій, куплених сьогодні.

На сьогодні головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку є:



  • підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку держави;

  • створення ефективних механізмів збереження, розвитку та ефективного використання національного науково-технологічного

  • потенціалу;

  • енергозбереження;

  • технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому та внутрішньому ринках;

  • збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки від імпорту;

  • організаційне включення інноваційних факторів до соціально-економічного розвитку держави;

  • відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів виробництва;

  • розвиток людини як особистості, збереження та захист її здоров'я.

На думку відомого американського вченого в галузі управління наукою й технікою Б.Твісса, нововведення — процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту. «Це єдиний у своєму роді процес, – пише Б.Твісс, – що об’єднує науку, техніку, економіку й управління. Він полягає в одержанні новизни і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи комплекс відносин, виробництво, обмін, споживання». Німецький спеціаліст Ф.Хаберланд переконаний, що «нововведення охоплює науково-технічні, технологічні, економічні й організаційні зміни, які виникають у процесі відтворення. Його основними характеристиками є: якісна новизна виробів, способів виробництва і технологій у порівнянні з попередніми, темпи реалізації, динаміка циклу нововведень, економічна ефективність, соціальні наслідки».

На думку Б.Санто, інновація – це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приводить до створення кращих за своїми якостями виробів, технологій та дає прибуток (у разі, коли інновація орієнтована на економічний зиск), її поява на ринку може принести додатковий дохід.

Й.Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організа­ційну комбінацію виробничих чинників, створену підприємницьким духом. Саме Й.Шумпетером уперше був уведений у науковий лексикон термін «інновація», що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного вина­ходу в новій технології або новому виді виробу». Крім того, інновація розглядалась Й.Шумпетером як нова функція виробництва, «нова її комбінація».

К.Найт – відомий спеціаліст у сфері інноватики – дає таке визначення: «Нововведення – це впровадження будь-чого нового відносно організації чи її безпосереднього оточення» і розглядає нововведення «як особливий випадок процесу змін в організації».

X.Барнет визнає нововведенням будь-яку ідею, діяльність чи речовий результат, які відрізняються за своїми якісними ознаками від існуючих форм.

А.В.Гриньов під нововведенням розуміє вперше створений і використаний конкретний засіб чи спосіб діяльності, який задовольняє суспільні потреби, дає реальний ефект у відповідних сферах людської діяльності і в якому знайшло практичне використання або втілилось нове знання у вигляді наукового відкриття чи технічного винаходу. Кожну новацію слід розглядати як певне ціле, неділиме, однорідне і тотожне самому собі протягом усього життєвого циклу нововведення [19,с.12].

Цю точку зору поділяє Е.Менсфілд. Він стверджує, що коли винахід починає використовуватись, він стає науково-технічною новацією.

У наукових дослідженнях вітчизняних економістів переважає думка, що «інновація являє собою техніко-економічний процес, який завдяки практичному використанню продуктів розумової праці – ідей і винаходів, приводить до створення кращих за властивостями нових видів продукції та нових технологій», а «нововведення – це процес доведення наукової ідеї до технічного винаходу, до стадії практичного використання, що приносить до­хід».

Таким чином, для України проблема розвитку інноваційної діяльності на сьогоднішній день є надзвичайно актуальною, тому що проблема підвищення ефективності виробництва стосується кожного підприємства. Актуальними сьогодні стають проблеми не лише відтворення інноваційної наукоємної продукції, інноваційних підприємств, а і формування цілісних регіональних інноваційних систем, що потребує вивчення територіального вектору інноваційної складової в стратегічному розвитку продуктивних сил. Аналіз стану й динаміки інноваційної діяльності в Україні свідчить, що ситуація, яка склалась у цій сфері, незадовільна. Без кардинальних заходів національна економіка може втратити навіть той потенціал, який вона на сьогодні має.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   64   65   66   67   68   69   70   71   ...   171


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка