Соціально-економічні та правові дослідження в суспільстві знань: Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції 16-17 травня 2012 р



Сторінка108/171
Дата конвертації29.03.2020
Розмір2,96 Mb.
1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   ...   171
О.Б. Стефанишин, ст. викл. кафедри економіки

Львівського інституту МАУП
НЕОБХІДНІСТЬ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Як остаточно з’ясувалось останнім часом, побудована в Україні політична та економічна система є малоефективною. Вона є такою, якщо оцінювати її з точки зору створення політичних та економічних умов для демократичного та динамічного розвитку суспільства. Вона також є неефективною для скорочення економічного відставання (в тому числі технологічного) України від розвинутих держав світу. В кінцевому підсумку країна до цього часу не спромоглася завершити якісну трансформацію політичної та економічної системи.

Однією з причин цього є відсутність цілої низки інституційних та структурних реформ, які були більш-менш успішно реалізовані іншими країнами.

Нині в Україні знову назріла необхідність серйозних економічних та політичних перетворень (реформ). Потреба у новітніх технологіях, занепадаюча наука, недореформована освіта, відстала медицина, погана організація житла, побуту, викривлена мораль, масові убогі цінності тощо — все це можливо змінити лише на основі кардинальних реформ у політиці, організації державних інституцій, в економіці, у громадянському суспільстві, у міжнародних відносинах.

У зв’язку з цим вчені дедалі більше звертають увагу на теорії інституціонального напряму, які дозволяють разом з економічними методами застосовувати історичний, соціологічний, правовий, політологічний, психологічний інструментарій. Розширення об’єкта інституціонального аналізу і включення у нього норм, правил, форм організаційної поведінки, інститутів дозволяє теоретично пояснити поточні зміни в економічних системах, якими є національні економіки, та розробити комплекс заходів конкретної економічної політики.

Питання і проблеми інституціональної модернізації національної економіки, звичайно, повинні опиратись на теоретичні концепції інституціональної теорії, які досліджуються Архіреєвим С.І., Чаусовським Е.А., Прутською О.О., Бочаном І.О., Чухно А.А., Якубенко В.Д., Геєць В.М., Нестеренко О., Носовою О.В. та ін..

Сьогодні питання модернізації національної економіки постало по-новому гостро, в контексті активізації дій громадян (суспільства) та необхідності налагодження діалогу та дієвих взаємовідносин між громадянським суспільством та державою, а інституціональна модернізація, як один з напрямків, дозволить реалізувати потенціал економічних реформ в Україні.

Під категорією «модернізація» (франц. modernization – сучасний) розуміють удосконалення, зміни, які відповідають вимогам сучасності [2]. Модернізація передбачає соціальні, економічні, політичні, екологічні, демографічні, психологічні зміни, які відбуваються в суспільстві традиційного типу в процесі його трансформації в суспільство сучасного типу.

Хоча слід зазначити, що за останні десятиліття курс на модернізацію був взятий десятками країн, економічно модернізуватись змогли лише деякі. Світовий досвід показує, що універсальних рішень не буває. Відомі підходи до модернізації завжди слід узгоджувати з національними особливостями.

Cуть модернізації (інституційний аспект) — оновлення або створення нових інституцій, що створюють умови для перетворення міжлюдських стосунків у сфері політичних, правових, економічних, суспільних відносин на сучасних засадах визнання принципів демократії, верховенства права та прав людини, ринкової економіки, соціальної держави, усталених міжнародних норм співіснування країн.

Інституційні зміни виступають невід’ємною частиною модернізаційних процесів, їх базисом, гарантією того, що модернізація буде здійснена комплексно, трансформації будуть носити глибокий характер, а не імітаційну форму, як часто це було в нашій країні.

Сучасне інституційне середовище України характеризується слабкістю та дисфункцією формальних інститутів, що в свою чергу породжує їх корумпованість та розвиток тіньових взаємовідносин. Така ситуація підвищує попит на «неофіційні» інститути та збільшення питомої ваги в інституційному середовищі неформальних практик.

В Україні вже був час і є певний досвід створення інституційного середовища. Перш за все, це стосується створення формальних інститутів, що диктувалось переходом від командно-адміністративної економіки до ринкової. В більшості, створювані формальні інститути стосувались права та економіки і були направлені на регулювання горизонтальних соціальних відносин. Тут слід акцентувати увагу на тому, що ці інститути запозичили в готовому вигляді з розвинутих країн, де усталена ринкова економіка та демократія. В той же час неформальні норми і практики, свідомість людей – інерційні і не можуть мінятись з тією ж швидкістю, що і формальні, тому вони залишились переважно вертикальними. Сформувався розрив між вертикальними соціальними відносинами, вертикальною свідомістю та новими законами, направленими на регулювання горизонтальних відносин. Утворений розрив заповнила корупція, що посилювало неефективність нових інститутів. Подальший ріст корупції, бюрократії, неефективність влади, легітимність якої може бути поставлена під сумнів з огляду на те, що вона опиралась на олігархію та бюрократію, а не на громадян – все це привело до провалу задекларованих реформ. З попереднього досвіду слід винести урок, що запозичивши результати розвитку, не забезпечивши його умов не можливо забезпечити подальший розвиток. Тому основною ціллю модернізації повинно бути створення адаптивних механізмів розвитку, а головною рушійною силою громадянське суспільство.

Інституційне середовище є об’єктом модернізації, але водночас і її фактором.

Звичайно, для країни, окрім модернізації, можливі й іншу варіанти розвитку, як мобілізаційний, інерційний, варіант рантьє та інші. Чому саме сьогодні слід ще раз повернутися до питання про модернізацію? На нашу думку, тому, що модернізація – це процес, в першу чергу, не економічний, а соціокультурний, що має економічний вимір, і він залежить чи хоче цього суспільство (громадяни), і чи очікують вони цього, і чи готові вони активно прийняти у ньому участь. Якщо ні – то і розглядати модернізацію як варіант розвитку країни не варто. Оскільки громадянська активність в Україні є у фазі високої активності, то шанс на модернізацію все ще не втрачений.

Один з підходів модернізації передбачає визначення суб’єкта модернізації - громадян, в цьому випадку влада є одним з інструментів модернізації. Інший підхід передбачає суб’єкта модернізації - владу, а суспільство (громадяни) лише «прилаштовуються» до модернізації. В залежності від цього розрізняють «політичну модернізацію» інституціональної системи, яка базується на активній пропозиції інститутів з боку держави – «модернізація зверху», та моделі «ринкової модернізації», що орієнтується на попит на інститути з боку самих учасників ринку - «модернізація знизу».

«Модернізація зверху» передбачає, що правляча еліта обмежує коло заходів, які вона здійснює, виключно тими, які може контролювати (в таких випадках обмежуються інституційні реформи, а стимулюються технологічні). «Модернізація знизу» передбачає активізацію бізнесу та залучення широких мас населення у підприємницьку діяльність, а також формування розвинутих інститутів громадянського суспільства, які здатні чітко формулювати цілі та відстоювати інтереси у взаємовідносинах з державою [2]. Без дієвого громадянського суспільства марно сподіватися на чесність, прозорість і відповідальність дій державних інституцій та діячів всіх рівнів, на яких би кращих стандартах вони б не були організовані. Водночас така модернізація потребує освоєння державою принципів управління як діалогу, і взаємодії з суб'єктами різного рівня.

Інституціональна модернізація потребує консолідації зусиль держави, бізнесу та громадян з метою вирішення нагальних потреб економіки та дозволяє виявити здатність суспільства проводити необхідні перетворення у нашій державі.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   ...   171


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка