Соціальна політика формування здорового способу життя



Скачати 37,23 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації11.06.2019
Розмір37,23 Kb.
  1   2   3   4
Соціальна політика формування 
здорового способу життя

Принципові положення і напрями розбудови здорової соціальної політики у будь-якій країні, що прагне досягти кращих світових зразків, повинні узгоджуватися із сучасними загальновизнаними поглядами і вимогами світової спільноти щодо формування здорового способу життя. Такі положення в основному викладені в Оттавській Хартії 1986 року і особливо розгорнуті в Аделаїдських рекомендаціях 1988 року, які були прийняті Другою міжнародною конференцією з пропаганди здорового способу життя, котра власне й була присвячена проблемі розбудови здорової політики. 

Політика формування здорового способу життя вимагає:


- цілеспрямованих зусиль усіх професійних політиків, інших державних і громадських діячів, працівників, що причетні до підготовки і прийняття управлінських рішень стосовно прогнозування наслідків цих рішень і дій для індивідуального і суспільного здоров`я;
- поєднання таких зусиль у спільні дії всіх творців політики в усіх галузях діяльності, на всіх ієрархічних рівнях державної структури і громадських організацій, їх зважання на наслідки своїх рішень; 
- прагнення суспільства до формування в свідомості усіх творців політики, інших людей, причетних до цього процесу, керівного імперативу відповідальності за стан громадського та індивідуального здоров`я, створення механізму підзвітності політиків, аналізу їх діяльності з точки зору ефективності для здоров`я в усьому розмаїтті його цілісного розуміння - фізичного, психічного, духовного, соціального.

Політика формування здорового способу життя широко використовує засіб поєднання різноманітних взаємодоповнюючих підходів до спільних заходів і скоординованих дій будь-яких державних чи недержавних структур і організацій. Виходячи з особливостей ситуації, така політика застосовує законодавчі і фіскальні заходи, оподаткування та організаційні зміни в інтересах здоров`я.


Доцільним компонентом політики формування здорового способу життя є виявлення перешкод для здорових політичних рішень і розробка засобів їх усунення.
Важливим компонентом цієї політики є також прагнення до полегшення політикам здорового вибору, демонстрація шляхів пошуку оптимальних рішень, сприятливих для здоров`я людей. Адже здоровий політичний вибір часто-густо не буває найлегшим тому, що він, як правило, потребує компромісу поміж міркуваннями економічної вигоди і вигоди для здоров`я.
У результаті політика формування здорового способу життя в широкому значенні веде до прибутків та справедливості, сприяє вирівнюванню умов та можливостей, створенню обставин, за яких постачання товарів та надання послуг відповідає інтересам здоров`я людей, середовище стає чистішим і приємнішим для життя. Фактично, політика формування здорового способу життя є соціальною політикою за своїм змістом.

Оцінка сучасної суспільної ситуації

Стан соціальної сфери сьогодні - болюча точка України. Невирішеність соціальних проблем є одним із головних чинників застійної кризи економіки. Уявляється, і владні структури, що намагаються залучити вчених до обгрунтування нових соціальних стратегій, починають це розуміти.

Під серйозною загрозою знаходяться і демократичні завоювання часів “перебудови і гласності”, пов'язані з розширенням прав і свобод людини. Політична демократія все більшою мірою стає зовнішнім оформленням авторитаризму. Корупція не просто набула значного поширення, а виявилася органічно вмонтованою у нову систему суспільних відносин. Порівняно з кінцем 80-х років помітно звузилися свобода слова та межа гласності. Більшість засобів масової інформації фінансується з огляду на інтереси конкретних груп і виконує їхні замовлення. Джерел незалежної інформації замало, до того ж вони важкодоступні, особливо в провінції.

Складність економічного і політичного розвитку концентровано відбиваються в соціальній сфері України. Колосально зросла поляризація суспільства: економічні і політичні ресурси правлячих груп набагато розширилися, а іншої частини суспільства істотно звузилися. За розрахунками вчених 6-10% сімей привласнюють приблизно 50% прибутків і володіють 70-80% суспільного багатства країни. Закриття багатьох підприємств призвело до масового безробіття, не виплачується регулярно зарплати і пенсії, різко погіршилися умови соціального забезпечення і соціального захисту населення. 20-39% сімей зазнають серйозних позбавлень, недоїдають, хворіють, передчасно вмирають. У зв’язку з цим, періодично виникаючі рухи масового протесту не знаходять розуміння і дійового відгуку влади. Особливо тривожать тенденції, що спостерігаються стосовно молодих поколінь: падає народжуваність, погіршується здоров'я новонароджених, поширюються хронічні захворювання дітей, знижується здоров'я призовників.



Функції соціальної політики

У стабільних ситуаціях соціальна політика покликана стимулювати всебічний розвиток людського потенціалу суспільства, поширення ефективних засобів і зразків економічної поведінки, розвиток соціальних галузей господарства, зростання якості життя населення і захищеності соціально уразливих прошарків.

Але в період глибоких соціальних перетворень функції соціальної політики змінюються.

По-перше, суспільствам, що трансформуються, доводиться не стільки сприяти підвищенню, скільки протистояти спаду людського потенціалу, деградації соціальних галузей економіки, збільшенню знедолених груп і прошарків.

По-друге, до традиційних функцій соціальної політики додається нова - сприяння збереженню і підвищенню соціально-інноваційного потенціалу суспільства, розширенню соціальної бази реформ, забезпеченню зацікавленої участі громадян у перетворенні суспільних відносин.

На жаль, українські політики 90-х років були далекими від розуміння соціальних механізмів реформ. Вони робили із суспільством усе, що вважали за потрібне, розглядаючи загострення соціальних проблем лише як прикру перешкоду реалізації “прогресивних” макроекономічних задумів. Їхня економічна стратегія не передбачала продуманої соціальної політики. Тому в соціальній сфері України, по суті, реалізувалися лише побічні наслідки асоціальних реформ економіки. Стихійний характер соціальних процесів руйнівним чином вплинув на соціально-інноваційний потенціал українського суспільства. Сталося масове розчарування в демократії, знизився рейтинг довіри до головних політиків і інститутів влади, масові групи стали сприймати реформи як щось нереальне і вороже своїм інтересам, поширилися соціально-протестні рухи. Готовність громадян України конструктивно брати участь у соціальній трансформації суспільства істотно знизилася.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка