«Соціальна педагогіка»


Реабілітаційна культура сім'ї



Сторінка49/53
Дата конвертації27.12.2018
Розмір0,86 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53
Реабілітаційна культура сім'ї являє собою специфічну сис­тему цінностей, ідей, знань і навичок, що допомагають вирішу­вати конкретні завдання реабілітаційного процесу.

Аксіологічний (ціннісний) компонент реабілітаційної куль­тури складають принципи філософії незалежного життя, гума­ністичні принципи і цінності. На відміну від споживацької пси­хології, прагнення до незалежності це продуктивна психологічна орієнтація, що не передбачає відмови від допомо­ги інших людей, але полягає в тому, що людина ставить перед собою такі ж цілі, як і інші члени суспільства, бере на себе таку ж відповідальність.

Когнітивний компонент реабілітаційної культури сім'ї дити-ни-інваліда включає знання з різних галузей науки і практики, що сприяють виконанню завдань реабілітаційного процесу.

До них відносяться: медико-біологічні знання про патологію дитини, її причини і наслідки; гігієнічні знання про особливості вигодовування й догляду за дитиною, про організацію побуту, режиму дня; соціально-правові знання про порядок встановлен­ня інвалідності, про права і пільги, пов'язані з нею, про можливі джерела матеріальної допомоги; психотерапевтичні знання про стадії протікання стресу та його наслідки, про механізми само­регуляції і методи психотерапії; психолого-педагогічні знання про вікові особливості дітей, про особливі потреби й специфіку розвитку дитини у зв'язку з її патологією, про можливі поведін-кові відхилення дитини і шляхи їх переборення та ін.

Праксіологічпий компонент реабілітаційної культури вклю­чає різноманітні вміння і навички:

психогігієнічні (вміння переборювати стресові ситуації, здійснювати психотерапевтичний вплив на дитину);

комунікативні (вміти налагоджувати стосунки, вирішува­ти конфлікти в сім'ї і з найближчим оточенням);

педагогічні (володіти навичками педагогічної корекції, в
тому числі й методами ігротерапії, логопедичними прийо­мами і вправами);

  • соціальної адвокатури (вміти захищати власні інтереси, а також інтереси і гідність дитини);

  • лікувальні (володіти деякими лікувальними методиками, наприклад загальним масажем).

Цикл соціальної допомоги включає: 1) знайомство, запрошення до співробітництва і проведення оцінки потреб клієнта (діагностика); 2) планування роботи; 3) її виконання; 4) оцінку кінцевого результату, припинення взаємодії чи продовження.

Каталог: docs
docs -> Таблиця за творами української літератури
docs -> Програма харків 014 Порядок роботи конференції листопада 2014 р
docs -> Фахове видання
docs -> Актуальні проблеми психології : Психологія навчання
docs -> Л.І. Міщик доктор педагогічних наук, професор
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності
docs -> Романенко Людмили Іванівни «гігієнічна оцінка антимікробної дії композитів з наночастками срібла»
docs -> Лист мон про організацію обліку дітей дошкільного віку


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка