«Соціальна педагогіка»


Розкрити зміст соціально-педагогічної діяльності Г.С. Сковороди та П. Могили



Скачати 401,5 Kb.
Сторінка37/53
Дата конвертації27.12.2018
Розмір401,5 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   53
24. Розкрити зміст соціально-педагогічної діяльності Г.С. Сковороди та П. Могили.

Г.С. Сковорода (1722-1794) – це втілення духовного пробудження України кінця XVIII ст. Він був автором своєрідної педагогічної концепції. Її підвалинами були демократизм, доступність освіти, яка повинна стати надбанням всього народу, заперечення природжених ідей. У вихованні потрібно звертати увагу не на соціальний стан дітей, а на їх природу нахили, інтереси, обдарованість. Мета вихавання – істинна людина, гармонійно розвинута, корисна суспільству, здатна до життя і боротьби, людина щаслива. Сковородо закликав: «У щасливу путь хай шляхи ведуть». А шлях до щастя – це самопізнання, самовдосконалення. Необхідно глибоко пізнати себе: зрозуміти сенс і мету життя, мету своєї діяльності; розібратися, що ми знаємо, а чого ні, що нам потрібно знати і робити, що ми можемо, а що ні. Освіта повинна якнайкраще служити народові, а її змістом повинні бути такі надбання народу, як рідна мова і її граматика, поезія, література, історія, філософія, хімія, астрономія… Сковорода відстоював широку освітню програму.

Дидактичні поради: пробуджувати прагнення до знань, формувати навички розумової праці; розвивати бажання вчитися, ініціативу, самостійність наполегливість в опануванні знань, вивчати і розвивати природні задатки дитини, викладати доступно, забезпечуючи активність, систематичні і постійні зусилля розуму.

Моральне виховання Сковорода пов’язував з проблемами щастя людини на землі, умовами і шляхами його досягнення. Сковорода висунув ідеал загального земного щастя на основі глибокого самопізнання, спорідненої праці і поєднання «частной должности с общей».

Першим предметом виховання має бути розум людини. Це рушійна сила діяльності людини і суспільства.

Другим предметом виховання є серце людини. Сума знань не є доброчесність. Правильне виховання – в єдності істини і доброчесності, знань і високих моральних понять.

Третім предметом виховання є працелюбність людини згідно з нахилами, з її «сродністю». Праця – джерело суспільного багатства і щастя, «самодвижущаяся пружина» всього життя.

Час, на який припадає діяльність П. Могили, характеризується антифеодальною і національно-визвольною боротьбою українського і білоруського народів. Одним із виявів цієї боротьби був рух проти наступу католицизму, за збереження православної віри, на захист церковнослов’янської мови, яка була літературною передусім у галузі конфесіонального писемництва. І без застережень можна сказати, що П. Могила сприяв утвердженню православної церкви, організації освіти в Україні, його діяльність була спрямована на поглиблення самосвідомості народу.

Широка освітньо-культурна діяльність П.Могили – це організація шкіл у Києві (1631), Вінниці (1634), Кременці (1636), Гоші (1639), започаткування Слов’яно-греко-латинської академії в Яссах (1640), піклування про розвиток Лаврської друкарні, про книжкову справу. За його підтримки вперше у Києві (і в Україні) почалися реставраційні роботи, велася відбудова Десятинної церкви, Софійського собору. Та найбільшою справою життя П. Могили було заснування Київської колегії. Часто П Могила на свої особисті кошти діставав книжки та інші навчальні посібники і засоби, посилав учитися за кордон викладачів. Він говорив: « Постаравшись, по мере слабих моих сил, на сет доставшихся мне родових имений обновить гимназию, т. е. Киевской школы, от части уже упавши и опустевшие, я снабжал, снабжаю и сильно желаю… до конца моей жизни снабжатьшколы книгами, учителями, средствами на содержание бедных студентов, сотоварищей ваших, и другим необходимым». У заповті П. Могила відписав на користь колегії значну суму грошей, прибутків залишеного майна коштоаностейі найцінніше – свою особисту бібліотеку. У школі мали можливість навчатися як багаті, так і бідні прошарки населення. Із співчуттям він ставився до дітей бідних людей, сам намагався їм допомогти. Є свідчення про те, що він збудував на власні кошти будинок (бурсу), де мешкали вихованці, вихідці з бідних сімей.

Основним у морально-світоглядній системі П. Могили було «благочестіє». У правилах виховання, рекомендованих «Антологією», відзначається прихильність автора до учнів.

П. Могила прожив усього 50 років. І найплідніше 14 було тісно пов’язані з діяльністю колегії, яка потім перетворилася на Києво-Могилянську колегію (1631) та Києво-Могилянську академію.



Каталог: docs
docs -> Таблиця за творами української літератури
docs -> Програма харків 014 Порядок роботи конференції листопада 2014 р
docs -> Фахове видання
docs -> Актуальні проблеми психології : Психологія навчання
docs -> Л.І. Міщик доктор педагогічних наук, професор
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності
docs -> Романенко Людмили Іванівни «гігієнічна оцінка антимікробної дії композитів з наночастками срібла»
docs -> Лист мон про організацію обліку дітей дошкільного віку


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   53


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка