«Соціальна педагогіка»



Сторінка25/53
Дата конвертації27.12.2018
Розмір0,86 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   53
18. Проаналізувати витоки соціально-педагогічної діяльності у християнстві.

Християнство розпочалось як одна з сект іудаїзму. Християнське вчення розвивалось протягом трьох етапів: період раннього християнства, період середньовіччя, і для протестантизму – період реформації і до наших днів.



І Соціальне виховання в іудаїзмі.

Іудаїзм за своєю суттю релігія більш соціальна, ніж індивідуальна. Одна з основних ідей – вибір одного народу, етносу. Саме у цих межах Бог вирішує здійснити свій план про навернення цього народу до віри та його перевиховання. В іудаїзмі релігійне виховання не віддільне від соціального.

Іудаїзм піклується про передачу вчення від покоління до покоління – це є обов’язком сім’ї, суспільства, держави. Цей процес здійснюється під час когнітивного засвоєння інформації про закон і його зміст, так і культовим шляхом – через участь у Богослужіннях та жертвоприношеннях, які мають навчаючий характер.

Проблемам виховання присвячені деякі книги єврейської Біблії (Старий Заповіт), які дають поради з виховання і дають настанови підростаючому поколінню.

Проблема виховання в іудаїзмі завжди стояла досить гостро. Провина за гріхи дітей лягала на батьків або на сім’ю, якщо вони не робили все для того, щоб виховати гідне покоління. Освіта була в основному соціальна і ґрунтувалася на передачі знань, традицій і обрядів.

ІІ Соціальне виховання у християнстві.

Християнство успадкувало від іудаїзму серйозне ставлення до виховання, а також розширило його.

Соціальний аспект вчення Христа „возлюби ближнього свого, як самого себе” має глибокий вплив на проблему соціального виховання.

Відповідальність за виховання переходить від общини до церкви як общини (мале суспільство) і на сім’ю (як на домашню церкву). Ці два інститути є основними інструментами християнської педагогіки.

У християнстві під перевихованням розуміють процес, спрямований у сторону заміни відносин, що склалися до Бога, світу, людей на якісно новий рівень: відносини любові до Бога і ближнього. Цей процес не слід путати з самовихованням – це дія ізнутрі в наружу як благодать. Спочатку під дією благодаті змінюється серце (світогляд і психіка), а потім і поведінка людини.

У християнстві під соціальним перевихованням розуміють спрямований Богом і здійснюваний у церковній общині процес спасіння душі людини, що призводить до зміни відносин з церквою, людьми і суспільством.

Основними характеристиками такого процесу можна вважати наступні: поява любові до усіх людей, порушення егоцентризму у психіці людини, усунення від гріха.

ІІІ Соціальне виховання в ранній церкві

Об’єктами соціального виховання ставали усі, адже Христос передбачав радикально новий шлях побудови суспільства і суспільних відносин, отже усі потребують перевиховання. Суб’єктом і об’єктом цієї діяльності виступає уся церква, уся община.



ІУ Соціальне виховання у середні віки

Збільшується корумпованість церкви. Християнські общини поступово втрачають здатність до радикальної соціальної корекції і ця роль переходить до монастирів.

У монастирі йдуть люди які особливо гостро відчувають потребу в своєму соціальному і духовному перевихованні. Пізніше туди направляють у адміністративному порядку тих, хто грішний. Вони (монастирі) виконували ту ж роль, що й общини у ранньому християнстві. Саме при монастирях створюють богодільні і приюти.

Суб’єктом соціального виховання виступає досвідчений духовний наставник (настоятель монастиря, монахи чи священники). Процес стає цілеспрямованим, розробляються методики „зцілення душі”. Воно як правило пов’язано із зміною поведінки.

Оскільки шлях у монастир був не для усих, то церква переміщає відповідальність за виховання у дусі християнства на сім’ю. Розвивається інститут хрещених батька й матері (хрещення малих дітей), які давали обіцянку виховувати дітей у християнській вірі через свої слова і справи.

У Соціальне виховання під впливом реформації

Реформація католицької церкви у Європі призвела до змін світогляду, відповідно до практики існування християнства.

Християнська соціально-педагогічна діяльність набуває нового розмаху. Церква іде до людей, які ув’язли в бідності, гріхах і допомагає їм вибратися з цього положення. Саме у період пізньої реформації в США починають набувати сучасних форм теорії християнської соціальної роботи і соціальної педагогіки. Соціальне перевиховання і виховання у протестантизмі не будується на тому, щоб допомогти знайти людині місце у цьому світі. Воно розпочинається з різкої критики світу і порядків у ньому, створення альтернативи у вигляді земної общини і допомоги людині яка увійшла в життя і діяльність цієї общини.


Каталог: docs
docs -> Таблиця за творами української літератури
docs -> Програма харків 014 Порядок роботи конференції листопада 2014 р
docs -> Фахове видання
docs -> Актуальні проблеми психології : Психологія навчання
docs -> Л.І. Міщик доктор педагогічних наук, професор
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності
docs -> Романенко Людмили Іванівни «гігієнічна оцінка антимікробної дії композитів з наночастками срібла»
docs -> Лист мон про організацію обліку дітей дошкільного віку


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   53


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка