Соціальна група



Скачати 120,79 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації25.10.2019
Розмір120,79 Kb.
  1   2   3   4

Семінарське заняття № 2. Сім’я – основний соціальний інститут виховання особистості

1.Поняття про сім’ю як малу соціальну групу. Характеристика сім’ї як групи, особливості її структури.

Сім'я є найдавнішою природною формою з'єднання людей, заснованою на кровноспоріднених зв'язках, і найпростішою вихідною спільнотою.

Як мала соціальна група, зазначає М. Мацковський, сім'я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають стосунки між індивідами, котрі утворюють сім'ю. Цей підхід дозволяє з'ясувати мотиви і причини розлучень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й дітьми. Ці проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов'язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями і взірцями поведінки та зумовлені соціокультурними та соціоекономічними умовами життєдіяльності групи.

Як мала соціальна група, зазначає М. Мацковський, сім'я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають стосунки між індивідами, котрі утворюють сім'ю. Цей підхід дозволяє з'ясувати мотиви і причини розлучень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й дітьми. Ці проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов'язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями і взірцями поведінки та зумовлені соціокультурними та соціоекономічними умовами життєдіяльності групи.

На думку М. Мацковського, при аналізі сім'ї як малої соціальної групи або спільноти доцільно виокремити три основні типи характеристик.

1) характеристики групи загалом: цілі й завдання сімейної групи, склад і структура, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії, структура влади, спілкування в сім'ї тощо;

2) характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими соціальними системами в рамках соціальної структури суспільства; у цьому разі вирізняють і аналізують насамперед функції сім'ї щодо суспільства;

3) цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки і взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль;

групові санкції, сімейні цінності, норми і зразки поведінки, включеність індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у ній.

Основними первинними ознаками малої групи є:

– Спільні цілі та спільна для всіх членів групи діяльність;

– Особистий контакт між членами групи;

– Певний емоційний клімат всередині групи;

– Особливі групові цінності і норми;

– Фізичний і моральний зразок члена групи;

– Рольова ієрархія між членами групи;

– Відносна автономність цієї групи від інших;

– Принципи прийому в групу;

– Згуртованість групи;

– Соціально-психологічний контроль поведінки членів групи;

–Особл форми і способи управл груповою діяльністю з боку членів групи.

Вторинними ознаками малої групи є: конформність членів групи (ступінь поступливості на користь групового рішення); інтимність відносин, гомогенність (однорідність за складом); стабільність групи; добровільність об’єднання в групу. Як мала соціальна група сім’я розглядається у тих випадках, коли дослідженню піддаються стосунки між індивідами, складовими сім’ю. Такий підхід дозволяє встановити динаміку подружніх стосунків, характер відносин між батьками і дітьми, мотиви і причини розлучень. Людина не може існувати без спілкування з іншими людьми. Потреба в постійних особистих контактах задовольняється участю в малих групах, таких як сім’я, компанія однолітків та ін. Зазвичай індивід бере участь у кількох малих групах одночасно. Участь у малих групах має основне значення для процесу соціального формування особистості. Малі групи є тією сферою соціалізації, через яку здійснюється вплив на людину більш широких груп і суспільств, які виховують у індивіда духовні цінності, норми і зразки поведінки. Малі групи – передавачі культурних цінностей. У малій групі, в якій панують дружні відносини, колектив робить сильний вплив на індивіда. Відчувається «Ми». Малі групи мають формальні і неформальні ознаки. Групи, які мають неформальні ознаки, об’єднуються на основі спільних інтересів поза професійної діяльності. Вони відрізняються в першу чергу структурою соціальних ролей їхніх членів. Ці ознаки традиційно передаються членам групи і формуються в процесі щоденного взаємодії. Малі групи, створені для виконання будь-яких спеціальних завдань, відрізняються рядом формальних ознак, насамперед тому, що відносини між членами такої групи визначаються інструкціями. Такі групи іноді називають цільовими, так як організуються для певної мети. Головне значення в ній – ділові контакти, частіше непрямі, а відносини регулюються формальної системою контролю.

Сім’я є малою групою, яка об’єднує формальні і неформальні ознаки. Вона має свою структуру, яка визначається соціальними ролями її членів: чоловіка, дружини, дочки, сина, брата, сестри, бабусі. На основі цих ролей складаються міжособистісні відносини в родині. Під структурою сім'ї розуміють всю сукупність стосунків між її членами, включаючи, крім відносин спорідненості, систему духовних, етичних відносин, у тому числі відносин влади, автори- тету і ін.

Одночасно сім’я має неформальні ознаки малої групи, які грунтуються на зразках поведінки старших поколінь, переданих молодим поколінням за допомогою звичаїв і традицій. Члени малої групи мають почуття взаємної приналежності. У сім’ї підтримуються зв’язки, традиції, взаємна симпатія, спільність духовних цінностей. Група складається з конкретних людей, що виконують певні ролі і пов’язаних безпосередніми особистими відносинами. Відносини між членами групи характеризуються спонтанністю і інтенсивністю. Сім’я зазвичай включає представників двох поколінь. Група з високим ступенем згуртованості робить на індивіда більш сильний вплив. Створюється найбільша однорідність поведінки її членів.

Ефективність діяльності групи також залежить від ступеня її згуртованості. Розвинене почуття колективізму: «Ми», а не «Я», дружньо налаштовані, охоче виконують роботу для спільної мети, загального блага, готові захищати свою групу від несправедливості, жертвувати особистими інтересами. Група розуміється як людська спільність, що володіє динамічними особливостями: структура, ідеали, групові норми і цінності. Ці особливості виникають в результаті взаємодії індивідів.

2. Механізми стабілізації і розвитку, традиції як фактор розвитку. Специфіка процесів групо творення у сім’ї.

Сім’я - одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.

Одночасно сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.

Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні стосунків подружжя.

За визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система взаємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максимальну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації (М. М. Обозов). Є різні точки зору на подружню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність. Складовим компонентом будь-яких міжособистісних стосунків є міжособистісна симпатія та привабливість. Симпатія робить індивіда більш відкритим для стосунків, а антипатія навпаки, “закривають” їх один від одного.

Важливим показником міжособистісної симпатії та привабливості виступає сексуальна привабливість, високий рівень якої був виявлено у 37% шлюбних пар, середній рівень спостерігається в більшості респондентів (45%), низький рівень у 18%.

Аналізуючи особливості прояву сексуальної привабливості у чоловіків та жінок слід відмітити, що рівень сексуальної привабливості у жінок значно вищий ніж у чоловіків (за оцінкам партнерів). Однак, оцінюючи сексуальну привабливість чоловіків виявлено переоцінку себе, як сексуального партнера з боку чоловіків в порівнянні з оцінкою їх жінками.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка