Сім'я та трудове виховання дитини


Робота з батьками організовувалася у таких фор­мах



Скачати 42,95 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації29.03.2019
Розмір42,95 Kb.
ТипУрок
1   2   3
Робота з батьками організовувалася у таких фор­мах:

  • систематичні зустрічі з усіма батьками (колективна форма);

  • групові заняття з окремими підгрупами батьків (групова форма);

  • індивідуальне спілкування з батьками (індивідуальна форма);

  • організація практичної діяльності сім'ї у вихованні дітей.


Тематика зустрічей на період навчання дитини в по­чатковій школі була наступною.

    1. Як виховати працелюбність.

    2. Праця молодших школярів у сім'ї.

    3. Недоліки і прорахунки батьків у привчанні дітей до праці та шляхи їх подолання.

    4. Значення особистого прикладу батьків.

    5. Роль праці, побутової культури та декоративно-ужиткового мистецтва в становленні особистості молод­шого школяра.

На першій зустрічі з батьками ми звернулися до них із таким вступним словом:

— Праця — великий творець людської особистості, справжнього духовного багатства, моральної чистоти.

Видатний педагог А.С.Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав що особливо важливою умовою для цього є участь дитини в господарських справах. У праці виховується чесність, дбайливість, колективізм, дитина привчається рахуватися з інтересами інших людей. Праця розвиває відповідаль­ність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу, привчає поважати буденну, хоч і не завжди цікаву, але необхідну домашню роботу, цінувати й по­важати працю старших.


Антон Семенович радив батькам дотримуватися пев­них принципів трудового виховання:

  • Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

  • Праця в сім'ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона має бути творчою.

  • Виховання працелюбства у дітей потрібно поєдну­вати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

  • У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв і В.О.Сухомлинський. «Трудове виховання, — зазначав він, — це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно».


Працю дитини видатний педагог розглядав у нероз­ривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей немислиме без праці, без фізичної і духовної на­пруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гру в працю, а саме справжнє трудове життя».
Всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина зрос­тала працелюбною, доброю. Як цього досягти? На ці та інші запитання ми спробуємо знайти відповіді разом.

Велику зацікавленість викликали не тільки лекційні, а й дискусійні, семінарські заняття, обговорення педагогіч­них ситуацій, виступи досвідчених батьків, оформлення класних кімнат виставкою дитячих та родинних робіт, що розкривали інтереси і вподобання сімей. Для узагаль­нення та підсумку ми пропонували батькам пам'ятки з виховання працьовитості.




  • Щодня привчайте дитину до праці. Доберіть їй посильні трудові доручення і терпляче домагайтесь їх виконання.

  • Радійте успіхам дитини, заохочуйте її трудові по­чинання. Нехай вас не дратують невдачі. Навчіть малюка, як треба робити правильно.

  • Ніколи не карайте дітей працею.

  • Виховуйте працелюбність і повагу до праці інших особистим прикладом, намагайтеся робити так, щоб у вас слово не розходилося з ділом.

  • Обов'язково розповідайте дітям про свою вироб­ничу і громадську діяльність, про працю ваших знайомих, яких вони знають.

  • Не залишайте поза увагою розповідь сина чи донь­ки про шкільні справи. Вислуховуйте їх до кінця.

  • Сприяйте участі дитини в трудових справах, які проводяться у класі, школі.

  • Намагайтеся самі надавати класу й школі посильну допомогу. Це позитивно впливатиме на дитину.

Метою наступного заняття — «Роль праці, побуто­вої культури та декоративно-ужиткового мистецтва у становленні особистості молодшого школяра» — було розширення знань батьків про способи формування тру­дових умінь та навичок дітей молодшого шкільного віку, збагачення уявлень про види декоративно-ужиткового мистецтва, виховання у дітей дбайливого ставлення до виробів народних ремесел.

На занятті розглядалися такі питання:

Українська етнопедагогіка про виховання любові до праці.

Вплив народних ремесел українського декора­тивно-ужиткового мистецтва на розвиток і виховання школярів.

Особливу увагу батьків ми звернули на поступове формування в учнів відповідних знань, умінь та навичок, починаючи із праці з самообслуговування і закінчуючи господарсько-побутовою працею. Підкреслили й зна­чення спільної праці батьків та дітей, навели приклади методів та прийомів виховання, порадили батькам при­вчати школярів до праці в природі (догляд за рослинами й домашніми тваринами). Таким чином діти не тільки оволодіють трудовими знаннями та вміннями — у них виховуватиметься любов до рідного краю, духовність.


Декоративно-ужиткове мистецтво виникло в далекому минулому й було пов'язане із виготовленням необхідних у по­буті предметів: посуду, одягу, прикрас. Це важлива частина народної художньої творчості, засіб виховання української етнопедагогіки, ланка, що з'єднує історію та сучасність.
Залучення дітей до виготовлення предметів декора­тивно-ужиткового мистецтва не тільки підвищує ефектив­ність процесу праці, а й вчить їх дбайливо ставитися до художніх цінностей усіх народів, спонукає до продовження кращих традицій народного мистецтва.

У ході занять ми ознайомили батьків з народними ре­меслами, поширеними в нашому регіоні. Народні ремесла надзвичайно різноманітні та багатогранні, вони свідчать про високу культуру етносу й прагнення людини до краси.

Опанування народними ремеслами розвиває самостій­ність, увагу, уяву, пам'ять, творчі здібності, формує нові нахили й знання, здібності до емоційного сприймання творів чи виробів мистецтва, розвиває духовні почуття та стани.

На практичних заняттях батьки отримали інструкцію з окремих видів української вишивки та виготовлення ігра­шок, які вони могли зробити разом із дітьми вдома.


Варто зазначити, що метою української етнопедаго­гіки завжди було плекання здорової, доброї, розумної та працьовитої особистості, головним критерієм вихованості якої слугували повсякденна поведінка та діяльність.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка