Шляхи формування високо компетентної особистості учнів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського



Дата конвертації23.04.2020
Розмір67 Kb.

Шляхи формування високо компетентної особистості учнів

у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Є імена, що пломеніють над світом. Ім’я Василя Олександровича


Сухомлинського належить саме до таких. Сучасні вчителі щасливі вже тим, що серцем своїм можуть доторкнутись до неперевершеного таланту Добротворця, відчути високість і красу його педагогічної спадщини, сприйняти її як дорогоцінний скарб, поспілкуватися з людьми, які знали його особисто.

Психолог Мирослав Боришевський так оцінює спадщину


Василя Сухомлинського: “Визначальною особливістю педагогічної теорії та практики В.Сухомлинського є багатогранність і відносна завершеність їх структурно-змістових та функціональних параметрів. Це дає підстави розглядати все, створене ним, як педагогічну систему, що акумулювала в собі найкращі надбання минулого й сучасного у поєднанні з оригінальними ідеями та інноваційними технологіями вченого й втіленням їх у педагогічному процесі”.

Чим більше вбираєш світла, тим величнішою і привабливішою стає для тебе педагогічна система Василя Сухомлинського. А земна педагогічна зоря, його Павлиська загальноосвітня школа, буде для практиків школою майбутнього на всі часи. Вона – як горизонт.

Ми з’ясували, що під науковим керівництвом В. Сухомлинського в Павлиській школі було визначено й теоретично обґрунтовано шляхи та засоби формування високо компетентної особистості школяра. Це уроки мислення як невичерпне джерело розвитку творчих здібностей учня; дослідницька діяльність як сфера розкриття творчих сил особистості школяра; технічна творчість як засіб самореалізації потенційних можливостей особистості; мистецтво як засіб формування творчої особистості учня; педагогічна творчість учителя як основа формування творчої особистості школяра.

У пошуках шляхів розбудови сучасної національної школи в Україні освітяни все більше скеровують свої погляди до творчого доробку видатного педагога-гуманіста.

Наше МО вчителів суспільно-гуманітарного циклу впродовж багатьох років вивчає та запроваджує передовий педагогічний досвід Сухомлинського В. О., його педагогічну спадщину, досліджує виховну та дидактичну її складові задля трансформації його ідей у практику роботи центру.

Провідними ми вважаємо такі ідеї великого педагога:



  • Підвищення професійної культури вчителя.

  • Турбота про здоров’я дитини.

  • Гуманізація освітнього процесу.

  • Розвиток загальнонавчальних умінь та навичок, формування навичок самоосвітньої роботи.

  • Розумовий розвиток учнів, висока компетентність особистості.

  • Духовне становлення особистості школяра. Громадянське виховання.

  • Трудове виховання.

  • Виховне середовище. Гармонійна взаємодія всіх учасників освітнього процесу: педагогів, учнів, батьків, громадськості.

  • Сім’я як головний чинник виховання.

Найголовніше в теорії В.О.Сухомлинського – гармонійний розвиток особистості учня на засадах гуманізму. Провідне місце у вихованні особистості Добротворець відводить формуванню у дитини духовності, яка є мірою “людського в людині”.

Реалізуючи його ідею щодо розвитку особистості, вчителі визначили у своїй діяльності наступні завдання:



  1. Фізичний розвиток учнів, формування здорового способу життя, установки бути здоровими.

  2. Дуxoвнe становлення особистості.

  3. Інтелектуальний розвиток учнів.

  4. Соціальний розвиток.

На шляху до її реалізації окреслюємо для себе такі завдання:

а) завдання-мінімум: людина, яка закінчує загальноосвітню школу, повинна вміти дати собі раду в житті – дорожити здоров’ям, вести здоровий спосіб життя, бути працелюбною, відповідальною, впевненою в собі, вміти спілкуватися з людьми, усвідомлювати сенс життя, прагнути створити сім’ю, виховати дітей, жити у злагоді з собою, оточуючими людьми, природою, світом, мати почуття людської гідності, бути патріотом своєї держави;

б) завдання-максимум: випускник школи мусить бути фізично досконалою, духовно багатою, інтелектуально розвиненою, креативною, соціально адаптованою особистістю з критичним мисленням, постійним прагненням до самовдосконалення, самореалізації, самоактуалізації, бажанням працювати задля розквіту своєї держави.

Всією організацією освітнього процесу в центрі вчителі намагаються сприяти тому, щоб кожен учень на дистанції від завдання-мінімуму до завдання-максимуму зайняв свою нішу відповідно до своїх нахилів, здібностей, таланту, міг в повній мірі реалізувати себе.

В.О.Сухомлинський стверджував: “Людину треба виховувати. Для цього потрібно знати, що і як виховувати”.

Отже, наше МО вчителів суспільно-гуманітарного циклу у 2017-2018 навчальному році розпочало роботу над проблемою:

«Формування всебічного розвитку дитини з особливими потребами, її нахилів, здібностей та талантів на уроках з предметів суспільно-гуманітарних дисциплін через компетентісний підхід до навчально-виховного процесу»

Головне дійство вчителів – урок. Особливою турботою кожного вчителя є реалізація потенціалу навчальних програм щодо становлення особистості учня, його фізичного, духовного, інтелектуального та соціального розвитку. Забезпечити мотивацію вивчення предметів, зробити отримання знань особистісно значимим, розвивати творчу активність учнів, спрямувати набуття знань в русло їх практичного використання, навчити учнів змінювати стереотипи в міру розширення знань, формувати в них ідеали в процесі викладання основ наук, використовувати історичні екскурси та ознайомлення з життям і творчістю видатних людей як засоби спонукання до самовдосконалення – саме такі акценти ставимо ми щодо ефективності уроків.

Компетентності з усіх освітніх галузей зливаються воєдино, стають затребуваними учнем, його батьками. Учень зримо бачить сенс своєї пізнавальної діяльності на уроці, у нього виникає внутрішня мотивація учіння. У той же час урок не забезпечує формування всієї палітри життєвої компетентності, а тому стимулюється участь дітей у позакласній роботі та учнівському самоврядуванні.

Компетентнісний підхід змінює акценти вчителя в організації освітнього процесу. Замість стереотипу дати якнайбільше знань зі свого предмета приходить усвідомлення своєї місії щодо формування засобами свого предмета творчої особистості, здатної вирішувати життєві проблеми, бути успішною та відчувати радість буття.

Основу концепції В. Сухомлинського з формування творчої високо компетентної особистості школяра становили принципи, які стверджує гуманістична педагогіка, а саме: природовідповідності, проектування, демократизації, гуманізації, психологізації, науковості, доступності, міцності засвоєння знань, умінь і навичок; самостійності, активності у навчанні; синтезу інтелектуальної та практичної праці в організації навчального процесу; дослідницького підходу; зв’язку в навчальному процесі наукових знань, практики й життєвого досвіду; наочності, емоційності, проблемності, зацікавленості.

Вчителі нашого центру творчо поєднують дидактичну систему В.О. Сухомлинського з вимогами сучасності та нетрадиційними підходами в організації та проведенні сучасного уроку. Вони схиляються до думки, що сучасний урок має бути радісним, цікавим, бажаним, а головне – ефективним; це урок, який відрізняється стилем, формами, засобами навчання, який забезпечує мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, дає відчуття потреби в самоосвіті, зрештою, сприяє розвитку творчої особистості.

Творча робота – це результат копіткої праці на уроці і вчителя, і учня, це вияв рівня розвитку дитини, рівня оволодіння рідною мовою, уміння поєднувати власні думки і слово, відповідного емоційного настрою і бажання мислити образно. Це допомагає учням сформувати вміння спілкуватися, досягти високих результатів в оволодінні знаннями і вміннями, в опануванні мовної культури.

Відомо, що вчитель може досягти мети лише в тому разі, коли ця мета буде сприйнята і самим учнем. “Я розумію майстерність виховання так, що кожне доторкання вихователя до свого вихованця є в кінцевому підсумку спонуканням до праці душі. Чим тонше й ніжніше воно, це спонукання, тим більше сил, що виходять з глибини душі, тим більшою мірою стає маленька людина вихователем самої себе”, – наголошував В. Сухомлинський.

Методичні прийоми В.О. Сухомлинського будять розум і спонукають до творчості, вселяють педагогічний оптимізм. Василь Олександрович розглядає діяльність учителя у гуманістичному русі. У книзі «Сто порад учителеві» він зазначає: «Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється».
Під час наукового пошуку виявлено шляхи формування творчої високо компетентної особистості школяра в педагогічній спадщині В.Сухомлинського. Це дитиноцентризм; урахування особливостей розвитку дитячого організму в різні вікові періоди; глибоке пізнання індивідуальності кожної дитини; визнання її унікальності й неповторності; віра в творчі можливості кожної дитини; створення сприятливих умов для розкриття потенціальних сил дитини; проектування розвитку особистості школяра; утвердження принципів педагогіки співробітництва; поетапна розробка та поступове впровадження в практичну діяльність ідей розвивального навчання (уроки мислення, подорожі до джерел живого слова, дослідницька діяльність, технічна творчість, мистецтво).

Звичайно, не можна уявити собі всю систему навчання та виховання у школі без самоврядування, самостійності та самодіяльності учнів. Ці чинники виступають в нашій школі і як умова, і як засіб їх саморозвитку та самореалізації.

“Найважливішою силою, покликаною здійснювати виховання, є сама людина. Уся майстерність вихователя полягає в тому, щоб, знаючи, якою повинна бути людина, вміти одухотворити її прагненням до свого власного ідеалу”, – зазначав В. Сухомлинський.

Гуманістичні ідеї В.О.Сухомлинського міцно вкоренилися в роботі нашого центру. Саме їх поєднання дозволило педагогічному колективу центру створити власну “Школу любові і добра”. Духом і змістом праць Мислителя наповнені у нас і методична робота, і виховні заходи з учнями – усі буденні та святкові шкільні справи.

Існують педагогічні умови, яки сприяють розвитку творчих здібностей дитини. Це створення відповідної матеріальної бази для різноманітної творчої праці; уміння помітити неповторну творчу індивідуальність кожного учня; надання кожній дитині свободи для самовираження, саморозвитку; забезпечення реалізації учнями своїх творчих можливостей у навчально-виховному процесі; створення інтелектуального фону введенням позапрограмного матеріалу; залучення дітей до різних видів творчої діяльності з урахуванням їхніх нахилів, обдарувань; організація різновікового колективу; створення творчої атмосфери; активізація пізнавального інтересу; виховання в дітей «майстерності рук».

Сухомлиністика – це особливий високий дух школи, де панує мудрість, духовність, педагогічна доцільність та краса педагогічної дії.

Мета нашої діяльності – гармонійний розвиток особистості учня, виховання духовної, благородної людини.

Гармонійно розвиненою нам бачиться людина, яка живе у злагоді з собою, у злагоді з людьми, у злагоді з природою. І ця злагода повинна набирати повсякчас нової якості. Школа мусить відкрити кожній дитині шлях до самовдосконалення, шлях до Гармонії.


З програмою гармонійного виховання особистості знайомимо учнів, батьків. Це змінює їхнє ставлення до навчальної діяльності, робить її особистісно значимою, затребуваною кожним учнем та його сім’єю. Переконуємо також, що кожен віковий період сприятливий для розвитку тих чи інших якостей особистості, а нехтування психологічними закономірностями становлення особистості гальмує розвиток дитини та може привести до небажаних наслідків. Така мотивація сприяє взаємодії сім’ї та школи щодо розвитку особистості кожного учня з врахуванням його індивідуальних особливостей, нахилів, здібностей та інтересів.

Чим більше заглиблюєшся у педагогічний скарб Добротворця, тим краще усвідомлюєш, що гуманістична педагогіка Василя Сухомлинського невичерпна, вона назавжди залишиться педагогікою завтрашнього дня.

Кажуть, що творцем, як і інтелектуалом не народжуються. Усе залежить від того, які можливості надає оточення для реалізації того потенціалу, що в нас є. Кожен учитель мріє і намагається робити все, що від нього залежить, щоб його учні наполегливо працювали, здобуваючи знання, самостійно шукаючи відповіді на запитання, що ставить перед ними життя. Наші випускники – люди всебічно розвинені, готові влитися у вируюче життя. Вони люди мислячі, з добре розвиненим умінням приймати нестандартні рішення, знаходити вихід із різноманітних, інколи досить скрутних ситуацій.

«Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!» Хай ці слова видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського стануть девізом нашої роботи у формуванні високо компетентної особистості учнів.

Література
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. – Т.4. – К.: Рад. школа, 1977. – С.530.

2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. – Т.5. – К.: Рад. школа, 1977. – С.604.



3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. – Т.4. – К.: Рад.школа, 1977. – С.532.

Модель життєвого проекту високо компетентної особистості учня


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка