Серія «Графіті» заснована у 2004 році Художник-оформлювач



Сторінка13/20
Дата конвертації09.01.2020
Розмір2,57 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   20
Понурі танці

Там, на паркеті, робиться страх — то понурі танці. Всі на одному місці стоять, тільки я хитався. Вітер холодний на місці застиг, можна в руки взяти, Не розберешся — кудись треба йти, бо хочеш спати.



Змучені ноги понуро ходять по воді... Солодкі муки... то не мій сон... я тут є чужий...

Притулися

А під ногами вже нападало листя — то осінь, І на роботу з ранку встати не хочеться зовсім. А ти пішла і вже ніколи не прийдеш... так сумно... Метро відкриють через пару хвилин... буде шумно...

Притулися тихенько,

Обійми мене ніжно,

Знаєш — зовсім не смішно...

На джипах їздять молоденькі дівчата — на фітнес, А з тепловоза хтось зливає соляру — то бізнес. А ти пішла і, може, вечором прийдеш — я скучив, В лице піском кидає вітер — ну як він замучив!..

А зверху часто хмари плачуться нам на погоду, Хоч неживі вони, а все-таки трохи їх шкода. А я нап'юся пива з самого ранку — я вільний, Нарешті Бог почув мене і хтось вкрав мій мобільний



Просто МИ

Візьми свою гітару, напиши два слова, Дай свого серця ритм — і буде пісня нова. Дай своїх вулиць шум і запах сигарети, Мороз по шкірі, джінси і старі касети.

То є просто рок, Просто ти, Просто я.

То є просто рок,

Просто ми

Не просто так придумали...

Включи транзистор зранку і не падай з ліжка То просто радіо заграло твою пісню. То просто ді-джей в'їхав в твої тексти, Під неї вперше хтось займеться сексом.

Сто тисяч рук злітає за акордом в небо, Сто тисяч пар очей запалить твою сцену. Сто тисяч голосів співає твоє соло, Візьми свою гітару, напиши два слова...



Птахи

Раз високо в небі Я зустрів чужих птахів. Всі вони летіли Звідтам, де і я хотів.

Крилами шуміли, Наганяли дикий страх. Потім в воду сіли Просто в мене на очах.

І я собі захотів Політати десь під небом. Двоє гарних крил — І мені вже ніц не треба. Я собі захотів Подивитися на люди. З висоти птахів Я побачив то, шо буде.



На старих деревах Вони мають свої хати. То не є далеко, Та не можна їх дістати.

Вони мають крила І не роблять зла нікому. А як стане зимно, То летять собі додому.

І я собі захотів Політати десь під небом. Двоє гарних крил — І мені вже ніц не треба. Я собі захотів Подивитися на люди. З висоти птахів Я побачив то, шо буде.

Разом ми

Чи не бачиш, шо я стараюся, Але трудно є плавати на Такій глибокій воді, як ми. Я чую твій шепіт...

Чи ти чуєш, шо я вмираю, Але прощатися — то ніби так, Як би трохи вмирати... Ти чуєш, шо кажу?

На мілизні потонуло Менше, ніж ми. Але будемо разом, Разом ми...

Чи не бачиш, шо я стараюся, Але трудно є плавати на Такій глибокій воді, як ми. Я чую твій шепіт...

Руки медузи

Там, де глибока і темна вода, Там, де нікого вже живого нема, Ми раз ходили, ну, бо мусили йти, Ми заблукали — там море води...

Кроків не чути і не видно слідів, Я би і далі так ходити хотів. Він дуже дивний, той затоплений рай, Ходять медузи, ти їх не відганя-а-ай!..

В очі нам лізуть руки медузи...

Ва-а-а-а-ай!..

Сльози течуть і коляться дуже...

Ва-а-а-а-ай!..

Очі нам гладять руки медузи...

Ва-а-а-а-ай!..

Медузи сторожать свій тихий світ, Вигнали шуми, вигнали світло. Носять на плечах цілі тонни води І не говорять, бо не мають коли...

їм вже не зимно, тільки тепло їм там, Холод не чути, коли сумно є нам. Ти їх послухай, наверх не тікай, їхнє повітря ще глибше вдихай!..



Сам

Ше вчора ти був там, де всі.

Дивився на мене,

Такий змучений, злий,

І шось говорив.

Слова твої бились о шкло

І падали вниз, ніби мертві птахи,

Шоб лежати, як сон.

Тебе вже нема, і я Лишився тут зовсім сам, Стою перед зимним шклом...

Твій тато заплакав, і я



Тоже плакати хочу,

А ти сльози забрав

І свої, і мої.

Ти вже не побачиш себе,

Я знаю — ти вмер, шоб не бачити тих,

Хто тебе надурив.

Тебе вже нема, і я Лишився тут зовсім сам, Стою перед зимним шклом...

Тебе вже нема, і я Лишився тут зовсім сам, Стою перед зимнім шклом...


Каталог: authors
authors -> Світлій пам'яті мого батька Ігор Набитович
authors -> Коваленко діана олександрівна моделювання образів часопростору в сучасному українському романі
authors -> Ю. В. Сорока Хотин Історія України в романах
authors -> Василь іванишин
authors -> Дмитро Дорошенко. Нарис історії України, том 2
authors -> Дмитро Дорошенко. Нарис історії України, том 1
authors -> Дисертація формування барокового стилю у творчості літераторів острозького кола
authors -> Василь Бережний
authors -> Жозе Сарамаґо


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   20


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка