Серце віддане дітям штрихи до життєвого і творчого шляху українського педагога-гуманіста Василя Сухомлинського



Дата конвертації27.12.2018
Розмір78,5 Kb.


СЕРЦЕ ВІДДАНЕ ДІТЯМ
(Штрихи до життєвого і творчого шляху українського

педагога-гуманіста Василя Сухомлинського)
Дмитро Герцюк

Львівський національний університет імені Івана Франка


На любові до дітей тримається світ. Цей постулат в усі часи був голов-ним кредом для кращих педагогів. Вітторіно де Фельтре і Еразм Роттердам-ський, Я.А.Коменський і Й.Ф. Песталоцці, Л.Тостой і К.Ушинський, М. Мон-тессорі і С.Русова, Я. Корчак і С. Френе – усі вони, представники різних епох та народів, у центр своєї педагогічної діяльності ставили дитину, її внутрішній світ, творили концепції дитячого щастя.

З їх когорти і Василь Сухомлинський – український вчитель, найви-датніший педагог-гуманіст ХХ століття. “Що найголовніше було у моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”, – так писав він у книзі сво-го життя “Серце віддаю дітям”.

Усе життя і діяльність Василя Сухомлинського були пройняті великим оптимізмом, сміливим новаторством у педагогічній теорії і практиці, твердим і впевненим поглядом у майбутнє. Він своєю невтомною працею, фундамен-тальними науковими творами, енергією будівничого переконливо проекту-вав нову школу майбутнього, а в ній – добру, щасливу, з активною життєвою позицією молоду людину.

Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 ро-ку у с. Василівка на Херсонщині (тепер Кіровоградська область) у незамож-ній селянській родині. Життя і побут сім’ї Сухомлинських, де панував культ праці, відповідальності, любові до рідної землі, активна громадська позиція батька, обдаровані і творчі натури бабусі і мами – все це несло в собі великий виховний потенціал, значною мірою вплинуло на формування особистостей дітей – трьох синів і доньки, які в майбутньому присвятили себе учительській професії.

Вже у період шкільного навчання у молодого Василя Сухомлинського спостерігаються ранні прояви його творчої натури – гарно малює, пише вірші, грає на народних музичних інструментах, виявляються і його педаго-гічні нахили: він часто в оточенні дітей, заміняє вчителя, допомагає одно-класникам [3, с.6].

У 1934 році поступає спочатку на підготовчі курси Кременчуцького педагогічного інституту, а згодом, у тому ж інституті – на факультет україн-ської мови і літератури. Провчившись два роки, через хворобу у 1935 р. Василь Сухомлинський переводиться на заочне відділення Полтавського педагогічного інституту, якому він згодом буде особливо вдячний за атмос-феру творчості, що панувала у закладі (“…тут педагогіка була не засушеними висновками, а живою яскравою розповіддю про мистецтво виховання, про методи впливу на свідомість і почуття [5, т.4., с.32] ), за отриману ґрунтовну теоретичну підготовку і здобуті вміння працювати з дітьми. Навчання поєднує із безпосередньою учительською працею у сільських школах Онуфріївського району.

Закінчивши у 1938 р. інститут, отримує посаду завуча в Онуфріївській середній школі. Творчі плани і задуми молодого педагога перериває війна. У 1941 р. Василь Сухомлинський був призваний до діючої армії, брав участь у боях на Калінінському фронті, у лютому 1942 р. отримав тяжке поранення. Після чотиримісячного лікування в евакогоспіталях, Василя Олександровича було призначено директором школи у невеличкому селищі Ува в Удмуртії. Війна в цілому залишила значний слід в його пам’яті і творчості. У своїх роздумах він неодноразово повертався до тих наслідків, які принесло з со-бою це страшне лихоліття.

Після звільнення у 1944 р. України від німецької навали, В. Сухом-линський повертається на рідну землю, яку так любив, із великим бажанням зробити щось добре і величне для своєї Батьківщини. З 1944 по 1948 роки він очолює Онуфріївський районний відділ народної освіти. Багато уваги приділяє питанням кадрової роботи, відбудови шкільних будівель, соці-ального захисту дітей й учителів. Саме у цей період у районній та обласній газетах з’явилися його перші публікації на педагогічні теми.

Однак адміністративна робота його не задовольняла, тут не було прос-тору для творчості і при першій можливості він попросився до школи – до живого спілкування із дітьми. 1948 року Василя Сухомлинського призна-чено, на його прохання, директором середньої школи у селі Павлиш, що роз-ташувалося за сім кілометрів від його рідного села. Цим навчальним закла-дом він керував до останніх днів свого життя. Двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-педагогічної і літературно-публі-цистичної діяльності. Завдяки його зусиллям пересічна сільська школа була піднесена на рівень найкращих у тодішньому Радянському Союзі загально-освітніх навчальних закладів, стала справжнім новаторським експеримен-тальним майданчиком, лабораторією передової педагогічної думки.

До середини 50-х рр. Василь Сухомлинський як директор школи зосе-реджує головно свою увагу на питаннях організаційного становлення нав-чально-виховного процесу школи, створення матеріальної бази, формування педагогічного і дитячого колективів. Дослідження проблем організації і управління навчально-виховною роботою школи лягло в основу його канди-датської дисертації “Директор школи – керівник навчально-виховної робо-ти”, захищеної в 1955 р. на філософському факультеті Київського універ-ситету імені Тараса Шевченка.

Протягом наступного десятиліття В.Сухомлинський усебічно осмис-лює, обґрунтовує не тільки свій досвід, але й досвід усього учительського колективу. В результаті тривалого колективного педагогічного експеримен-ту в природних умовах народжується цілісна виховна система, виміром якої стає всебічний розвиток людини як особистості. Глибокий науковий аналіз основних складових педагогічного управління гармонійним розвитком особистості (розумове виховання, моральне виховання, трудове виховання, естетичне виховання, фізичне виховання), конкретні поради і рекомендації щодо поліпшення ефективності виховної роботи знайшли відображення у багатьох працях Василя Сухомлинського цього періоду: “Педагогічний колектив середньої школи”, “Виховання патріотизму у школярів”, “Духов-ний світ школяра”, “Людина неповторна”, “Моральний ідеал молодого по-коління”, “Виховання особистості в радянській школі” та ін.

Творчі пошуки педагога збіглися у часі із загальним пожвавленням суспільного життя, процесами демократизації, що мали місце наприкінці 50-х –початку 60-х років і отримали назву “хрущовської відлиги”. В.Сухомлин-ський займає активну громадянську позицію, бере активну участь у числен-них науково-педагогічних конференціях, симпозіумах, семінарах, сміливо висловлює на високих державних трибунах свої міркування щодо змісту освітніх реформ тощо. Не обійшло його й офіційне визнання: В.Сухомлин-ський обирається членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР, йому присвоєно звання заслуженого учителя школи УРСР, він удос-тоюється державних нагород.

Як відомо, кінець 60-х рр.. на пострадянському просторі знаменувався

втратою здобутків “відлиги”, школа повертається в русло авторитарності, яскравого ідеологічного і політичного забарвлення набуває педагогічна наука. Саме ці обставини підсилюють гуманістичну спрямованість педа-гогічної інноватики педагога, його педагогічна виховна система вдоско-налюється, еволюціонізується, збагачується новими баченнями і підходами. Останній період життя Сухомлинського характеризується посильною увагою вченого-педагога до проблем гуманізації шкільного життя, постановкою в центр навчально-виховної роботи дитини із її неповторним внутрішнім світом, пошуком педагогічних відповідей на питання загально гносеологічного сенсу “Що це таке – людина”, “Яке її призначення?”.

У 1967 р. побачила світ книга Василя Сухомлинського “Етюди про комуністичне виховання”, де чи не вперше у цілісному вигляді викладені гуманістичні педагогічні ідеї педагога: довіра й повага до дитячої особистості, погляд на навчальну діяльність школярів як насичений творчими відкриттями процес пізнання і самопізнання, обмеження сфери впливу колективу на особистість, виховання без покарань, велика роль слова й особистості вчителя на дитину [3, с.8]. Ця праця, що узагальнювала тридцятирічний досвід виховної роботи з учнівською молоддю, на думку, сучасних дослідників спадщини В.Сухомлинського, найбільш яскраво й концентровано висвітлює педагогічне та людське кредо автора [2, с.6].

Назва цієї та інших праць Василя Сухомлинського, де задекларована комуністична спрямованість виховного процесу, ймовірно, дещо застановляє сучасників, породжує певні підтексти, пошуки політичної зааганжованості педагога. Насправді, комуністична ідея для Сухомлинського розглядалася у площині втілення одвічних загальнолюдських вартостей, становленні та роз-витку суспільства духовно багатих, вільних особистостей. Його погляди на місію Людини, сутність людського буття абсолютно наближені до християн-ського світосприйняття і нічого спільного не мали з тодішніми ідеологіч-ними настановами партійно-адміністративної системи. Більше того, новатор-ство ідей педагога-гуманіста викликало незадоволення у консервативної частини радянських педагогів, робило виклик постулатам авторитаризму. Чого варте у контексті тієї доби твердження В.Сухомлинського про те, “що демократизм нашого суспільства не сумісний зі сліпим, безумовним підко-ренням… Людина відчуває себе не безсловесним “гвинтиком”, “коліщат-ком”, а самостійною духовною силою, повною великої значущості, повною почуття власної гідності” [ 4, c.42].

Глибинна людинознавча філософія В.Сухомлинського не сприймалася тодішньою офіційною педагогікою, його звинувачують у проповіді “абст-рактного гуманізму”, позбавляють можливості вступати у дискусію і поле-міку зі своїми опонентами на сторінках періодичних видань. Особливо гостро прибічники авторитарного підходу критикують Сухомлинського за відхід від усталених поглядів на колективістський характер виховання, не сприймають висунуте ним твердження про гармонію (а не про підпорядку-вання) суспільних і індивідуальних потреб в структурі особистості.

Але поряд було й інше ставлення до ідей і творчих здобутків україн-ського педагога. Його безмежну віру в дитину з радістю підхоплюють ши-рокі кола учительської і батьківської громадськості. Павлиська школа, де творив і експериментував Василь Олександрович перетворюється на своє-рідну педагогічну Мекку – сюди з усіх куточків СРСР їдуть ентузіасти за досвідом, щоб на власні очі побачити цю дивовижну природну педагогічну лабораторію. Слава про українського педагога-гуманіста докочується до Німеччини, Фінляндії, Японії…

Це окрилює Сухомлинського. З-під пера вченого-педагога наприкінці 60-х рр. виходять одна за одною унікальні за змістом, хрестоматійні для багатьох поколінь вчителів книги – “Серце віддаю дітям”, “Павлиська серед-ня школа”, “Народження громадянина”. Любов і повага до дитини, розвиток творчих сил кожної окремої особистості із врахуванням її потреб та інте-ресів, звернення до внутрішнього світу дитини, опора на її сили, внутрішні потенції, розробка демократичних педагогічних методів і прийомів навчання і виховання (заохочення, стимулювання, зосередження на позитивному), нові підходи до управління навчально-виховним процесом у школі (пси-хологічний і педагогічний семінари, співпраця з батьками) – ці та інші засад-ничі положення принципово нового проектування освітньої системи, побудованої на засадах гуманізму і демократизму, складали зміст праць Василя Сухомлинського.

Нелегкий був їхній шлях до читача. Скажімо, праця “Серце віддаю дітям”, де автор науково обґрунтовує і експериментально підтверджує уні-кальні за змістом новаторські підходи до навчання й виховання дітей 6-річ-ного віку (розвиток думок, почуттів, бажань, поглядів засобами казки, опо-відань, подорожі до першоджерел живого слова, у світ праці, створення ку-точку мрії, турбота про живе і прекрасне тощо) була вперше видана у 1968 році … у колишній НДР, за особистого сприяння міністра освіти цієї країни. Радянський педагогічний офіціоз не охоче сприймав сміливі думки Василя Сухомлинського про навчання дітей на природі і засобами природи, про учіння, яке приносить дитині радість, про “доброту без класовості” тощо.

Надзвичайно плідними у науково-творчому доробку педагога були останні роки його життя. Продовжуючи почини К.Ушинського, О.Духнови-ча, Василь Сухомлинський відновлює науковий інтерес до народної педагогі-ки. Предметом глибокого науково-теоретичного осмислення, практичного впровадження у навчально-виховний процес Павлиської школи стає народ-но-педагогічний досвід, народні імперативи й вартості. Багатовікову педа-гогічну мудрість народу він вважав дорогоцінним скарбом, великим духов-ним багатством. “Народ – живе, вічне джерело педагогічної мудрості. Якби в нас не було цього постійного духовного спілкування з людьми, ми не змогли б успішно вчити і виховувати молоде покоління”, – твердить Василь Сухомлинський [ 5, т.5, c.255].

Розвиваючи і збагачуючи традиції української етнопедагогіки, В.Сухомлинський відродив у школі багато народних свят і обрядів, заохо-тив дітей до художньої і мистецької діяльності, створив оригінальну і дієву систему родинно-шкільного виховання. Батьківська педагогіка в Павлиші стала невід’ємною складовою його виховної концепції. Тут поєднувалися можливості сім’ї і школи, підсилювалися національні виховні мотиви, фор-мувалися морально-етичні засади сімейних взаємин. Сухомлинським була розроблена і реалізована глибоко продумана система педагогізації батьків-ського середовища, яка включала в себе план і програму педагогічного всеобучу батьків на весь період навчання дітей в школі. Навчальний заклад у Павалиші був першим, де запрацювала і школа для батьків – “Батьківський університет”. Коли потенційним школярам виповнювалося чотири роки Василь Сухомлинський запрошував їхніх батьків у спеціально створену для них “школу”, де упродовж двох років вироблялися спільні підходи до організації навчально-виховної роботи, учителі і батьки ставали справжніми однодумцями і партнерами.

Розширюючи педагогічний простір він починає сам створювати для павлиських дітей оповідання, притчі, казки, які лежать у площині укра-їнської ментальності, українського світосприйняття, й широко застосовує їх у навчально-виховному процесі [3, c.8]. Винятковим не тільки для вітчизняної, але й для світової педагогічної теорії і практики є і залишиться дидактичне відкриття В.Сухомлинського – казки самих павлиських дітей. Навчити не окремих, а кожного творити казку – це прийом педагога допомогти дитині краще пізнати навколишній світ і взаємини між людьми, зробити їх доб-рішими, викликати бажання наслідувати найкращі риси позитивних пер-сонажів. “Казка є тим різцем, який відточує найтонші риси індивідуального мислення кожної дитини і в той же час розкриває дитячі серця назустріч одне одному, творить тонкі інтелектуальні взаємини дитячого колективу”, – відзначав Василь Сухомлинський [ 6, c.98].

Не можна не відмітити і ще одну, високо підняту і закцентовано вче-ним-педагогом актуальну як для тієї доби, так і для сьогоднішнього дня суспільно-педагогічну проблему – культивування рідної мови. Школа, писав В. Сухомлинський, стає осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: Батьківщина, Людина, Матір і Рідне Слово. У багатьох пра-цях (“Слово рідної мови”, “Джерело невмирущої криниці” “Любов до рід-ного слова” та ін.) він з особливим пієтетом говорить про роль рідної мови у вихованні молоді, піднімає питання її повноцінного функціонування. У самій Павлиській середній школі рідна мова була у великій пошані: в кожному класі обладнано куточок рідної мови, а в школі – кімната Укра-їнського Слова, де зберігалися твори українських письменників, засновано і діяло Товариство шанувальників рідного слова, видавався літературний альманах “Веселка” [1, с.3 ].

Неоцінений його внесок у розвиток філософії становлення педагога. Розвиваючи ідеї класиків світової педагогіки – Я.А.Коменського, Ж.Ж.Руссо, К. Ушинського, Я.Корчака, А.Макаренка, – Василь Сухомлинський пов’я-зував вирішення широкого кола навчально-виховних завдань із високим рівнем професійної культури вчителя, вважаючи, що саме вчитель– “це перший, а потім і головний світоч в інтелектуальному житті школяра, він пробуджує в дитині жадобу знань, повагу до науки, культури, освіти” [5, т.1, с.197]. До його особи ставив високі вимоги, називаючи цю професію “лю-динознавством, постійним, невпинним проникненням у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється”. Досконале знання свого предмета, глибока любов до нього в поєднанні з любов’ю до дитини, уміння управляти її розумом і почуттями, спонукання до виявлення благородних почуттів, готовність прийти на допомогу, здатність до творчої праці, активна життєва позиція, потреба у самовдосконаленні – це далеко не повний перелік тих рис і якостей, які хотів він бачити в “інженерів людських душ”.

Життя великого педагога-новатора обірвалося 2 вересня 1970 року, на 52-му році. Він був сповнений багатьох планів, мрій, творчих задумів. Про це свідчать твори, що побачили світ у 70-і – 80-і рр.. – “Методика виховання колективу” (1971), “Розмова з молодим директором школи” (1973), “Листи до сина” (1978), “Як виховати справжню людину”(1989), “Хрестоматія з етики” (1990), в яких він розширює і поглиблює свою етико-педагогічну концепцію.

Після 1970 року почався новий етап його біографії – “життя після смерті” [3, c.9]. Це стосується видання і перевидання його 48 книжок, 500 наукових статей, понад 1500 оповідань і казок для дітей. Спадщина В.О.Сухомлинського розійшлася по всьому світу, живе своїм життям. Вражаючою є статистика популярності наукового доробку педагога-вченого: його твори видані 53 мовами світу загальним тиражем понад 15 мільйонів примірників.

Його ідеї, науково-методологічні розробки, практичний досвід сто-годні втілюється в освітньо-виховних системах європейських країн, Японії, Китаю, Америки. У Китаї, зокрема, створено Всекитайське товариство прихильників В.Сухомлинського (1998), яке щороку запрошує українських учених для читання лекцій. Не менш красномовний факт на користь популярності вчення українського педагога: випускник вищого педаго-гічного закладу в Китаї не отримає диплом, доки не складе залік за книжкою Василя Сухомлинського “Сто порад учителю”.

Ідеї Сухомлинського сьогодні органічною частиною увійшли у сучасний навчально-виховний процес української школи, його ім’я і справа належно поціновані. За ідеями педагога-новатора працюють різні навчальні заклади, проводяться щорічні педагогічні читання “Василь Сухомлинський і сучасність”. Його ймення носить Павлиська школа, Український коледж м.Києва, Олександрійський педагогічний коледж, Кіровоградський інститут післядипломної педагогічної освіти, Миколаївський педагогічний уні-верситет, вулиці, відкрито музеї, кімнати, установлено меморіальні дошки. 2003/04 навчальний рік в Україні відповідно до Постанови Верховної ради України “Про відзначення 85-річчя від дня народження В.Сухомлинського” був оголошений роком Василя Олександровича Сухомлинського.

“Людина,– любив повторювати педагог,– народжується на світ не для того, щоб зникнути …пилинкою. Люди народжується, щоб лишити по собі слід вічний”. Ці проникливі слова у повній мірі можна віднести і до самого Василя Олександровича Сухомлинського. Його життя і творчість залишаться назавжди дороговказом для всіх, хто присв’ятив себе високій місії – ростити Людину.


_____________________

1. Антонець М. Рідна мова у дидактичній спадщині В.О.Сухомлинського // Рідна школа. 2004. № 9. С. 3 – 6

2. Прокопенко І. Особистість учителя в педагогічній системі В.О.Сухомлинського // Педагогіка і психологія . 2003. № 2. С. 5 – 11.

3. Сухомлинська О. Випереджаючи час… Василь Олександрович Сухомлинський – до 85-річчя від дня народження // Рідна школа. 2003. № 9. С. 6 – 9.

4. Сухомлинский В.О.Этюды о коммунистическом воспитании

// Народное образование. 1967. № 2.

5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. К., 1976 – 1977.

6. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу. К., 1971.







Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Комунальний вищий навчальний заклад «херсонська академія неперервної освіти» херсонської обласної ради кафедра теорії і методики виховання
2015 -> Заліток Людмила Михайлівна
2015 -> Людинознавчi
2015 -> Судова помилка в адміністративному судочинстві
2015 -> Програма навчальної дисципліни антропологія літератури
2015 -> Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Психологічна служба»
2015 -> Концепція сучасного підручника з географії для основної школи
2015 -> Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи та вивчення дисципліни «міжнародний економічний аналіз»


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка