Секція права та психології


ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ



Сторінка92/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   88   89   90   91   92   93   94   95   ...   292
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ
В складних умовах розвитку українського суспільства особливого значення набувають питання захисту людини як найвищої соціальної цінності.

Прогресивної ідеї щодо ролі і місця права в житті суспільства і людини мають глибоке історичне коріння. Починаючи з учень стародавніх мислителів (Платона, Арістотеля, Полібія тощо) і до наших часів філософи, соціологи, політики, правознавці намагаються осягнути сутність проблеми прав і свобод людини, окреслити її історичні і сучасні параметри. Так, замислюючись над роллю і місцем права в державі Арістотель вважав, що громадянин є повноправним політичним суб’єктом держави, який бере участь в суді і управлінні державою. «Громадянином є той, – заявляє Арістотель, хто володіє сукупністю громадянських прав» [1,с.40]. Арістотель вважав, що людина знаходить своє завершення в державі ,і що у всіх людей природа втілила прагнення до взаємодії і спілкування, і що без права і закону людина займає «жалюгідне місце у світі». Оскільки лише в державі формується ціль і досконалість людини. «Досконалість громадянина, говорить Арістотель, обумовлена якістю суспільства, до якого він належить» [2,с.228]. Таким чином, Арістотель вважав, що своє право і свободу громадянин може реалізувати тільки в державі, що з метою зміщення держави необхідно «впровадження добрих звичаїв, філософії і законів» [3,с.412].

Серед мислителів який вніс великий внесок в аналіз проблеми ролі і місця права в житті і розвитку суспільства був видатний французький мислитель Ш. Монтеск’є. Розглядаючи взаємозв’язок і взаємовідносини права і закону, Монтеск’є вважав, що право – це те, що передує закону і визначає його. Право є виразом справедливості. Тільки справедливе може бути правом. Саме існування суспільства – справедливість. У «Перських листах» він змалював картину загибелі племені троглодитів», у яких не існувало правових норм. Монтеск’є підкреслює, що вони «загинули через свою злобу і стали жертвами власних несправедливих вчинків» [4,с.53]. Як гуманіст мислитель бачив у праві «загальнолюдську цінність, для нього мета права полягала в тому, щоб воно забезпечувало у суспільстві рівність, свободу і благополуччя людей. Тому для захисту своїх законних прав та інтересів людина не тільки може але й повинна їх захищати» [5,с.243]., так рішуче заявляє Монтеск’є. Проблема рівності прав і свобод людини стала надзвичайно гострою в період Просвітництва, особливо важливий внесок щодо розуміння сутності людини її прав і свобод був зроблений французькими філософами-енциклопедистами серед яких всесвітньо відомі Д. Аламбер, М.Вольтер, Д.Дідро, Г. Гельвецій, П. Гольбах. Їх ідеї знайшли своє втілення в «Декларації прав людини і громадянина» у Франції 1789 р. Серед видатних представників німецької класичної філософії значну увагу проблемі права та його ролі в суспільстві та державі приділяв Г. Гегель у своїй фундаментальній праці «Філософія права». Подібно тому як у Платона і Арістотеля тільки полісна форма державності забезпечує право і справедливість, так і у Гегеля свобода, право і справедливість дійсні лише у державі. «Гегель, – пише В. Нерсесянц, – славить, звеличує державу як ідею, (тобто дійсність) права. Як правову державу, як таку організацію свободи, в якій механізм насильства і апарат політичного панування обмежені правом, введені в правове русло, функціонують лише в державно-правових формах» [6,с.295]. Право німецький мислитель тісно пов’язував з державним устроєм. «Народ повинен відчувати, – писав Гегель, що його державне будівництво відповідає його праву і його стану, в інакшому випадку воно може бути зовнішньо наявним, але не буде мати ні значення, ні цінності» [7,с.315].

Зародження ідеї прав людини було великим кроком на шляху до прогресу і свободи. Сучасний перелік прав людини зафіксований в міжнародних правових документах, як результат тривалого історичного становлення еталонів і стандартів, що стали нормою сучасного суспільства.

Першим міжнародно-правовим документом, який виражає принцип поваги до основних прав і свобод людини, став Статут Організації Об’єднаних Націй, прийнятий в 1945 році. Цей документ став основною політичною платформою для подальшого здійснення співробітництва суверенних держав у галузі прав і свобод людини.

У 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Загальна декларація прав людини. Це перший в історії міжнародних відносин акт, у якому проголошено широке коло основних прав і свобод людини, які підлягають захисту і дотримання.

Декларація про державний суверенітет України, яка була прийнята 16 липня 1990 р., окреслила контури української державності і законодавчо закріпила високі стандарти в галузі права і свобод людини, які були вироблені за всю історію світової цивілізації.

Правовим важливим документом, що закріплює права і свободи людини і громадянина їх участь і гідність є Конституція України. В Конституції України чітко сформовано положення про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вимагає від останньої забезпечити реалізацію цих прав і свобод. Конституція України, яка є основоположним політичним і правовим документом, надає широке коло прав і свобод громадянам, які реалізуються в різних сферах суспільного, політичного та економічного життя. Держава повинна нести відповідальність за реалізацію на практиці прав і свобод громадян їх охорони і захисту. У Конституції України гарантіями прав і свобод людини і громадянина приділяється найбільша увага. Слід відзначити, що інститут «Права, свободи і обов’язки людини і громадянина» має широке коло гарантій, ніж інші інститути Конституції. Підтвердженням цьому є той факт, що в розділі ІІ практично всі 47 статей містять у собі конституційно-правові гарантії прав і свобод людини та громадянина [8,с.4]. Аналізуючи взаємозв’язок права і держави і досі актуальною залишається думка про те, що «держава є винятковим творцем закону, але не права, вона має монополію на законотворчість, а не на правотворення» [9,с.20].

Слід вказати й на те, що з прийняттям Загальної Декларації прав людини 1948 р. здійснюється подолання протиріч між природним і позитивним правом, останнє наповнюється духом природного права, тобто духом прав людини. Це зумовлює розуміння права як складного, багатоаспектного феномену, який створюється людьми і для людей. Право стає інтегральним, що зумовлює формування інтегративних концепцій праворозуміння, основою яких стає людина у її взаємодії з іншими людьми. Як зазначалося раніше проблема прав і свобод людини мислителі починаючи з античності і особливо Гегель тісно пов’язували з державою. Права людини це соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки, з метою задоволення різнобічних власних матеріальних та духовних інтересів, а також інтересів інших людей, окремих соціумів та суспільства в цілому» [10,с.18].

У нашій державі, згідно з Конституцією України, всім громадянам наданий і гарантований рівний обсяг прав і свобод. Їх використання, пов’язане із запровадженням однакових стандартів для всіх без винятку громадян. Отже, кожний громадянин може користуватися на рівних умовах з іншим громадянами всім спектром прав і свобод без утиску з боку держави. Таким чином, входження України до правової сім’ї європейських народів визначає її політико-правову стратегію спрямовану на подальше поглиблення й розширення прав і свобод громадян як важливого чинника верховенства права.



Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   88   89   90   91   92   93   94   95   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка