Секція права та психології


ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ-ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ ст. ЯК НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ



Сторінка83/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   79   80   81   82   83   84   85   86   ...   292
ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ-ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ ст. ЯК НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ
Визвольна війна середини ХVІІ ст. на чолі з видатним державним діячем і полководцем Б.Хмельницький, стала визначальною подією в історії українського народу та певним чином вплинула на розвиток сусідніх держав.

Українські землі у 1648-1657 рр. уперше з часів Київської Русі було об’єднано у складі козацької Гетьманської держави з офіційною назвою «Військо Запорозьке», яка проіснувала до початку 80-х років ХVІІІ ст.

Історії Визвольної війни присвячено багато наукових праць, однак деякі аспекти війни розкрито далеко не повністю, а деякі проблеми внаслідок втрати документів отримали суперечливу оцінку і мають дискусійний характер.

Історикам не пощастило знайти документів, які б прямо характеризували державотворчі плани Б. Хмельницького, тому відомості з історії Української держави середини ХVІІ ст. доводиться збирати з різних джерел.

Богдан Зиновій Хмельницький народився близько 1595 р. у сім’ї дрібного шляхтича Михайла Хмельницького, який служив у польного гетьмана Станіслава Жолкевського, а потім був Чигиринським підстаростою, засновником Чигирина і Лисянки, власником хутора Суботова під Чигирином.

Достовірних відомостей про молодість і життя Б. Хмельницького збереглося дуже мало. Відомо, що Богдан навчався у Львівській єзуїтській колегії і здобув звичайну для небагатого шляхтича тих часів освіту (пройшов класи граматики, поетики і риторики).

Перша згадка про військовий досвід Б. Хмельницького припадає на битву під Цецорою в 1620 р., у якій загинув його батько, а сам Богдан потрапив до турецького полону, де перебував два роки, доки його не викупила мати чи можливо козаки обміняли на полонених турків. Потім його ім’я з’являється у 5 документах 1637 р., вже у ранзі військового писаря, а через рік – сотника Чигиринського реєстрового полку. У 1648 р. розпочалася Визвольна війна українського народу під керівництвом Б. Хмельницького. Причини війни проти Речі Посполитої назрівали протягом майже сторіччя – із часу укладення Люблінської унії 1569 р.

Колоніальна політика Речі Посполитої зробила нестерпним становище всіх прошарків українського населення. Тому, з’ясовуючи причини Визвольної війни, необхідно проаналізувати заходи Речі Посполитої в основних галузях суспільного життя.

У політичній галузі провідною складовою польської політики була денаціоналізація української еліти (князів, магнатів, шляхти) і, як компенсація, – зрівняння її у правах з польською шляхтою. Серед частини шляхти, яка ще усвідомлювала свою приналежність до української нації, поширювалася своєрідна форма свідомості, яка відзначалася подвійною національною самоідентифікацією – за етнічним походженням і за державною належністю („gente Rutenus, natione Polonus” – „руського роду, польської нації”). Отже, на середину ХVІІ ст. українська шляхта не стала носієм політичної еліти українського народу.

Розвиток державної ідеї у формі надання певного політичного статусу козацькому регіону започаткувало українське козацтво. Проте „Ординація Війська Запорозького” від 1638 р. ліквідувала козацьке самоврядування – вищі посади козацького війська посіли призначені польські шляхтичі.

У національно-релігійній галузі характерними рисами державної політики були переслідування української мови, звичаїв, культури, насильницьке покатоличення православних українців (масове закриття православних храмів і монастирів, відібрання у них і передача уніатам земельних володінь, заборона виконувати святі таїнства і обряди).

У соціально-економічній галузі причини невдоволення державною політикою особливо були відчутними, вони складалися десятиріччями і стосувалися всіх прошарків суспільства – від селян до шляхти.

Українська шляхта потерпала від свавілля польських магнатів, які не рахувалися з королівською владою і судом, безкарно відбирали землі у дрібної і середньої шляхти. Так, завдяки звичайному грабежу збагатився коронний стражник Самуїл Лащ, зосередивши у своїй власності понад 1000 селянських дворів на Київщині. Автор хроніки український шляхтич Яким Єрлич охарактеризував його так: „Він ні на Бога не зважав, ні громадського суду не боявся, ні достойних людей не соромився, на маєтки й доми робив набіги, насильства чинив, убивав, вуха й носи відрізував, забирав силою дівчат і вдів, видавав їх заміж за своїх негідників, що перебували при ньому для розбою й грабежу”.

Магнати і шляхта контролювали також економічне життя тогочасних міст, фактично звівши нанівець усі привілеї магдебурзького права. Так, міщани змушені були виконувати різні повинності (як і селяни), вони втратили приміські землі (їх захопили монастирі). Шляхта отримала право безмитної торгівлі сільськогосподарськими продуктами, витіснивши міщан із експортної (зовнішньої) торгівлі. Своїх представників у польському сеймі міста не мали, тому шляхта вирішувала всі міські справи у своїх інтересах.

Для участі у повстанні 1648 р. Б. Хмельницький мав особисті мотиви: Чигиринський підстароста Д.Чаплинський намагався привласнити хутір Суботів, родову маєтність Б. Хмельницького. Слуги підстарости зруйнували хутір, забрали майно і дружину Хмельницького, а сина забили до смерті. Добитися справедливості з боку вищої влади Хмельницький не зміг, до того ж сам змушений був рятуватися від арешту втечею на Запорожжя. У січні 1648 р. польські війська було вигнано з Січі, а 19 квітня 1648 р. козацька рада на Микитинській Січі (нині – м. Нікополь Дніпропетровської області) обрала Хмельницького гетьманом Війська Запорозького. Через кілька днів козацьке військо виступило із Січі назустріч польським військам. Зовнішнім союзником повсталих козаків виступили кримські татари.

Перший етап війни (1648 – 1649 рр.) мав успішний характер: козацькі війська у 1648 р. перемогли у битвах під Жовтими Водами (6 травня), Корсунем (16 травня) і Пилявцями (11-13 вересня). Влітку 1648 р. до повсталих приєдналися селяни й міщани.

Проте невдачі другого етапу війни (осінь 1649-1651 рр.) перервали процес творення української державності. Хід воєнних дій на цьому етапі складався не на користь козацької армії: у червні 1651 р. козацьке військо було розбите під Берестечком, а 18 вересня 1651 р. Б. Хмельницький змушений був підписати з Польщею Білоцерківський мирний договір. Його умови обмежували юрисдикцію Війська Запорозького лише Київським воєводством, козацький реєстр скорочувався до 20 тис. осіб, а польська шляхта отримала право повернутися до своїх маєтків.

На третьому етапі війни (осінь 1651-1657 рр.) боротьба відбувалася з перемінним успіхом. Битва під Батогом у червні 1652 р. стала своєрідним реваншем за Берестечко, на звільнених землях було ліквідовано велике землеволодіння і кріпацтво.

При всіх труднощах воєнного часу на третьому етапі відбувалося зміцнення української державності, подальший розвиток її основних інститутів. До змін в системі права можна віднести такі фрагменти: Козацька держава фактично оформилася під час Визвольної війни, а юридично її статус закріпили „Березневі статті” 1654 р. Державний апарат на території України створювався під особистим керівництвом Б. Хмельницького, якому в умовах воєнного часу вдалося поєднати сувору військову централізацію і народовладдя.

Державний апарат будувався за зразком Запорозької Січі. Верховна влада в Україні належала гетьману, який обирався пожиттєво козаками. Гетьман, як верховний правитель, очолював усі стани, зосередивши у своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої і судової влади. Гетьман визначав напрямки внутрішньої і зовнішньої політики, очолював військо і був верховним розпорядником землі, яка перейшла до Скарбу Війська Запорозького, тобто до державного фонду.

Керівні посади в Українській державі посідала генеральна (військова) Старшина. До генеральної старшини входили: наказний гетьман (командував окремими з’єднаннями під час бойових дій), обозний (керував збройним постачанням армії, сучасною мовою – міністр оборони), два судді, два осавули (відповідали за організацію і боєздатність військових частин), писар.

Головним органом влади в новій державі, як і на Запорозькій Січі, була генеральна рада, яку очолював гетьман, а за порядком наглядали військові осавули.

Судова система в Українській державі Б. Хмельницького будувалася за становою ознакою – кожен стан мав свій суд. Найвищим судом був суд гетьмана (здійснював судочинство разом із двома генеральними суддями і судовим писарем). Судову владу мали всі керівники місцевої адміністрації. У цей період система козацьких судів на території України перебувала у зародковому стані і ґрунтувалася на звичаєвому праві.

Фінансовими справами відав сам гетьман, а пізніше – гетьманський підскарбій (вперше ця посада фіксується 1654 р.). Державна казна поповнювалася з трьох джерел: земельного фонду, з доходів від промислів і торгівлі та різних податків.

Соціальна структура суспільства в роки війни зазнала значних змін: шляхту було усунуто від політичної влади, привілейованим станом стало козацтво, яке отримало право необмеженої участі в політичному житті, повернули свої привілеї православне духовенство і міщани, дещо поліпшилося соціальне становище селян.

Під час Визвольної війни відбулися важливі перетворення у сфері аграрних відносин, ремеслі і торгівлі, що створювало сприятливі умови для розвитку в середині ХVІІ ст. на українських землях буржуазних відносин. Проте український уряд не закріпив законодавчо ці зміни, а відсутність сприятливих внутрішніх і зовнішньополітичних умов для розвитку української державності відіграла трагічну роль в історії українського народу.



Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   79   80   81   82   83   84   85   86   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка