Секція права та психології



Сторінка76/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   292
Література


  1. Алексеев А. И., Ястребов В. Б. Профессия - прокурор: Введение в юридическую специальность.— М.: Юрист, 1998.-144с.

  2. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования.- М.: Статут, 1999.- 712 с.


Ю. Саган

Науковий керівник - Колич О. І.
СВІДОМІСТЬ ТА ПРАВОСВІДОМІСТЬ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Дослідженням свідомості займається багато наук, серед яких – психологія, філософія та соціологія. Тому результати досліджень у цьому напрямі залежать від стану розвитку цих наук. Також не можна розглядати свідомість поза релігією. Навпаки, ґрунтовні знання Біблії, допомагають увійти в глибинні процеси, які відбуваються у людині. Зрозуміло, що існування атеїстичної ідеології в Україні впродовж багатьох десятиліть дуже негативно вплинуло на розвиток психології, філософії та соціології, особливо з проблем, які стосуються природи людської свідомості. Лише сучасні наукові праці, позбавлені ідеологічних нашарувань і заборон, дали можливість для справжнього творчого та наукового пошуку. Оригінальними, на нашу думку, здобутками у сфері дослідження свідомості людини є монографії філософа В.Г. Нестеренка (м. Рівне) та психологів Р.С. Нємова (м. Москва) і 3. Фрейда (Австрія). Так, В.Г. Нестеренко вважає, що поняття “свідомість” виникло у європейській філософії у XVII столітті [1, с. 203].

За триста років це поняття зазнавало різних еволюційних змін і наукових підходів, що призводило до неоднозначних тлумачень свідомості. Однак усі вони сходилися в тому, що свідомість пов’язана з мисленням, що характеризує її людську природу. Тобто свідомість є однією з важливіших властивостей людської психіки. Існує багато визначень свідомості. Ми приєднуємося до думки Р.С. Нємова, який вважає, що свідомість – це найвищий рівень психічного відображення людиною дійсності, її реалізація у вигляді узагальнених образів і понять [2, с. 568].

Іноді дослідники сплутують категорію свідомості з іншими поняттями. Насамперед, це такі поняття, як “душа”, “сумління”, “пам’ять”, “знання”, “досвід”, “інтелект”, “розум” та інші. Вкажемо на різницю між ними. Так, у розуміння душі людини входить до певної міри і свідомість. Тобто свідомість є вершинною частини душі. Однак, хоча кожна людина має душу, та свідомість властива не кожній особі (йдеться, наприклад, про втрату свідомості внаслідок нещасних випадків). Душа на противагу свідомості існує постійно, оскільки людина умовно складається з тіла, душі і духу. Сумління наближається за змістом до свідомості. Різниця між цими поняттями полягає в тому, що сумління повинне мати конкретний прояв у практичній діяльності чи поведінці, а свідомість може мати прихований характер. Стосовно понять “пам’ять”, “інтелект”, “розум” слід сказати, що за допомогою цих та інших психічних функцій у людини формується свідомість.Часто у психологічній літературі зустрічаються такі терміни: “безсвідоме”, “несвідоме”, “передсвідоме”, “над-свідоме”, “усвідомлюване” тощо. Під “безсвідомим” ми розуміємо ознаки втраченої людиною свідомості, тобто те, що людина раніше усвідомлювала. [3, с. 46].

Натомість “несвідоме” – це психічний стан, у якому людина не здогадується, що вона усвідомила якусь інформацію, подію тощо. Причини тут_ можуть бути як об’єктивні (невміння керувати інформаційними процесами), так і суб’єктивні (незнання психічних властивостей людини, існування надприродних сил і т. д.). Іншими словами, людина не керується свідомістю, а проявляє свої дії мимовільно. Здебільшого несвідоме проявляється у стані афекту, сновидіннях, спонтанних помилках, під час гіпнотичного сну тощо. Загалом категорії безсвідомого та несвідомого, хоч і не тотожні абсолютно, однак близькі за значенням [4, с. 45-46].

Передсвідоме – такий стан людини, коли вона ще не знає і не розуміє своїх дій; не знає: усвідомлювати їх чи ні. Фактично, це початкова стадія формування свідомості. А отже, це означає, що у передсвідомому є багато таємничого і несподіваного. Надсвідоме характеризується певним виробленим рефлексом, який виник у людини внаслідок набутої свідомості. Особа діє вже механічно, не усвідомлюючи цього. Насамперед, це соціальне за своїм походженням джерело творчості людини в усіх сферах її життєдіяльності. Слід сказати, що усвідомлення і неусвідомлення – це закономірні процеси самої свідомості, які в кожній окремій ситуації мають свій зміст. Особливо це стосується переходів від свідомого у несвідоме і навпаки. Такі ж переходи можливі і з безсвідомим [5, с. 50-51].

Тепер доцільно відтворити певну рівневу структуру свідомості. Як вказують В.Г. Нестеренко та 3. Фрейд, її краще подати у порядку зростання: “несвідоме” “передсвідоме” – “свідоме” – “надсвідоме” [6, с. 212]. Однак, на нашу думку, така структура не є повною. Згідно з дослідженнями С.М. Лазарєва, у теорії свідомості існує ще й підсвідоме [5, с. 20]. Вважаємо, що підсвідоме відіграє роль “лійки”» у свідомості. Тобто інформація, що надходить із несвідомого та передсвідомого, далі може передаватися двома шляхами: 1) у свідоме, 2) у підсвідоме. Однак незалежно від вибору шляху вона потрапляє у надсвідоме. Загалом під час розгляду процесу сприйняття позитивної (корисної) інформації особливої небезпеки немає. Така небезпека можлива при негативній (шкідливій) інформації, яка містить у собі негативні моральні якості, емоції, особливо ненависть, заздрість, агресію, образу, роздратованість, злість, насильство, гнів, осуд, гординю, ревність, хвалькуватість, нарікання, презирство, жалість і т. д., а також аналогічні думки, ідеї, прагнення тощо. Якщо негативна інформація надійшла безпосередньо у свідоме, то людина усвідомлює, якої шкоди вона завдала (або може завдати) навколишнім. Тут всі негативні моральні якості відкрито проявляють себе і переходять у надсвідоме. Цей шлях руху інформації є не таким небезпечним, як інший. Річ у тім, що людина може не знати, не усвідомлювати, що негативна інформація надійшла у підсвідоме. Тоді негативні моральні якості також шкідливо діють на навколишніх, але вже приховано. Ці якості приховано, неусвідомлено потрапляють у надсвідоме.

Відомо, що самосвідомість випливає зі свідомості особи і означає усвідомлювання людиною самої себе у суспільстві, своїх взаємостосунків з навколишнім світом та іншими членами суспільства, своїх дій і вчинків, думок і почуттів, різних якостей особистостей. Зрозуміло, що самосвідомість породжує індивідуальну свідомість кожної людини, у яку входить весь духовний світ особистості. Все це дає підставу стверджувати, що свідомість людини має певні скерування, різновиди, серед яких: суспільна, державна, національна, політична, патріотична, громадянська, релігійна, моральна, естетична, професійна, правова та багато інших. У юриста має бути добре розвинутий кожний із цих різновидів свідомості. Наприклад, велику користь у юридичній роботі приносять моральна та релігійна свідомості, оскільки вони є складовими елементами вищої етики людини. Ці різновиди свідомості дають можливість правникові осмислювати вищі закони духовного світу, формувати духовні думки, розуміти душевні якості інших людей, впливати на тіло через дух і душу, розуміти причини і наслідки втрати земних благ та інше. У даному випадку нас найбільше цікавить правова свідомість. Тому розглянемо її детальніше. Кожен дослідник правосвідомості намагається дати свое визначення цього поняття. Найбільше авторів вважають, що правосвідомість – це сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, у яких виражається ставлення до дійсного чи бажаного права як де справедливого чи несправедливого і до дій людей як до правомірних чи неправомірних [1, с. 234].

В.О. Котюк пише, що правосвідомість особистості – це така форма відображення правових явищ, яка включає в себе психічні, інтелектуальні, емоційні і вольові процеси і стани: знання чинного права і законодавства, правові вміння і навики, правове мислення, правові емоції і почуття, правові орієнтації, позиції, мотиви, правові переконання та установки, які синтезуються в прийнятих рішеннях і які направлені на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності й поведінки у сфері правовідносин [7, с 3 5].

О.Ф. Скакун і М.К. Подберезський вважають, що правосвідомість має такі складові елементи: психологічна правосвідомість (правова психологія), ідеологічна правосвідомість (правова ідеологія), поведінкова правосвідомість (передбачає вихід на правову поведінку) [6, с. 255].

На правосвідомість юриста впливають різні як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники, зокрема професійне оточення, стан законності в державі, рівень цивілізованості й правопорядку тощо. Це означає, що правосвідомість юриста повинна мати професійний характер (а не буденний), що є складовим елементом усієї правової системи в державі.



Отже, мораль і моральна основа права безпосередньо впливають на правосвідомість юриста. Ці чинники формують таку правосвідомість, якої вимагає суспільне життя.

Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка