Секція права та психології


СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮРИСТА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ



Сторінка75/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   292

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮРИСТА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

Суспільна природа юриста реально виражається в тому, що його буття з моменту вибору проходить завдяки інформаційним потокам. Чи це спілкування з людьми (як обмін інформацією), чи з документами (як носіями інформації), чи діяльність працівника правоохоронних органів у соціальному напрямі (отримання інформації обмеженим доступом) – все це призводить до набуття певних знань і вміння ефективно використовувати інформаційний підхід, що становить основу інформаційної культури юриста.

Соціалізація юриста до вибору ним професії відбувається за загальними правилами. Цей процес багатогранний. Він скерований на вироблення власних життєвих установок через активне пізнання людиною навколишнього світу, набуття соціального досвіду, засвоєння навиків правомірної поведінки тощо. Іншими словами, особа проходить процес соціалізації завдяки загальновідомим джерелам: сім’я, дошкільні навчальні заклади, школа, суспільні інститути, засоби масової інформації і т. д. Особливе місце тут займають соціальні групи (як формальні, так і неформальні), в яких інтенсивніше відбувається цей процес.

Згодом, коли особа зорієнтувала себе на вибір професії юриста, змінюються життєві умови та вимоги, які слугують подальшим стимулом соціалізації. Що ж слід розуміти під соціалізацією юриста?



Соціалізація – це, насамперед, процес засвоєння юристом певної системи правових знань, які дозволяють йому самоутвердитись як професіоналові, стежити за виконанням приписів права всіма членами суспільства, приймати справедливі рішення у кожній юридичній справі [1, с. 63].

Іншими словами, соціалізація для юриста є діалектикою розвитку його особистості у правоохоронній діяльності, усвідомленням свого службового обов’язку, виробленням, почуття юридичної та моральної відповідальності. Це означає, що соціалізація юриста тісно пов’язана з його навчанням, вихованням і формуванням. Між цими поняттями є багато спільного та відмінного.

Що стосується формування, то це організація знань конкретної особи, у якій вона сама виконує основну діяльність. Формувати людину – означає створювати можливість для надання знань, поглядів, оцінок. Цей процес не нав’язанийі кимось, у ньому активну участь бере сама особа. Звідси випливає, що за своєю природою формування найбільш наближене до соціалізації. Проте навчання і виховання відіграють основну роль у цьому процесі.

Соціалізація має певні стадії:

а) стадія несвідомого процесу соціалізації;

б) стадія свідомого процесу соціалізації.

На першій стадії соціалізація людини починається з моменту її народження, де засвоюються доцільні дії, що приносять певну приємність. Починається взаємодія людини зі соціальним середовищем, як правило, методом “проб”, “помилок” і відчуттів, Тут здебільшого дитина засвоює позитивну емпіричну інформацію. Негативна емпірична інформація приносить дитині незадоволення і викликає відповідну емоційну реакцію несприйняття. Стадія свідомого процесу соціалізації людини має два види: загальний і професійний [2, с. 65].

У процесі професійної соціалізації важливу роль відіграє характер соціалізації. Він може бути мимовільним, пасивним та активним. Мимовільний (спонтанний, стихійний) характер соціалізації яскраво проявляється на ранній її стадії. Це означає, що на юриста впливає мимовільна інформація, яка не потребує зусиль і особливої уваги. Прикладом мимовільної соціалізації юриста можуть бути ритуали прийняття Присяги, судового засідання, прояв професіоналізму колег та інше, тобто все побачене і почуте, яке, на перший погляд, не має ніякого відношення до юридичної відповідальності. Хоча на основі мимовільно отриманої інформації формується певний службовий дух юриста, який проявить себе значно пізніше. Пасивний характер соціалізації юриста зустрічається доволі часто. Суть його полягає в тому, що юрист використовує інформаційні процеси не за своїм бажанням, а за певних обставин, через можливість службового становища. Причому сам він не є ініціатором одержання інформації. Цю роль виконують службові особи, які перебувають на вищих щаблях ієрархічної драбини. Вони змушують юриста не тільки одержувати інформацію, а й використовувати її в практичній діяльності.

Щодо темпів соціалізації, то слід зауважити, що вони мають бути виваженими. Активна швидка соціалізація юриста вимагає більшого відпочинку. Тому варто вміти регулювати інформаційні потоки. До інформаційних потоків соціалізації належать: генетична інформація, сімейна інформація, навчальна інформація, професійна інформація та деякі інші. Соціалізація юриста проходить декілька етапів, які залежать від просування на службі. Як правило, перший етап соціалізації юриста відбувається тоді, коли він перебуває на “рядовій”, початковій посаді. Слід зауважити, що етап соціалізації для юриста необхідний, він мaє найбільшу цінність, оскільки “рядовий” юрист найтісніше контактує з населенням і одержує інформацію здебільшого з перших уст.

Соціалізація юриста має свої джерела. До них належать: колектив юридичної установи, спеціалізована група, “неформальна група”, вищі державні та юридичні інстанції, різні суспільні інститути, засоби масової інформації, сім’я тощо. Звичайно, це далеко не всі джерела соціалізації юриста.

Але навіть ці можна ділити на постійні й тимчасові, основні й додаткові. Кожен суспільний процес здійснюється завдяки певним засобам. Такі засоби існують і в соціалізації юриста. Насамперед, це елементарні, духовні, технічні та рекламні види засобів. Під елементарними засобами слі розуміти повсякденне спілкування юриста з різними категоріями людей. Духовні засоби тісно пов’язані із засобами інформаційної та духовної культури. Незважаючи на те, що засоби масової інформації є джерелом соціалізації, вони ще й слугують засобом соціалізаіції. Через періодичну пресу, радіо, телебачення, кіно юрист отримує величезний потік необхідної інформації.

Юристові потрібно мати достовірну інформацію про історію держави і права свого народу, бути глибоко обізнаним з історичними пам’ятками держави та права. Це дасть йому змогу виробити принципи українського національного права, формувати у своєму оточенні національний дух права, утвердити панування права в суспільстві.

Серед засобів юридичної соціалізації, які безпосередньо впливають ще й на духовну культуру особи, слід відокремити художню літературу та мистецтво загалом. Серед різновидів духовних засобів соціалізації чільне місце займає інформація про релігійні поняття. Передусім це стосується Біблії як найдавнішої, найдосконалішої, найціннішої для соціалізації виховної книги, яка належить усьому людству. Особливим проявом інформаційної культури в релігії є молитва та сповідь. Для досягнення більш ефективної юридичної спеціалізації використовують технічні засоби. Сучасне суспільство володіє різноманітними технічними засобами: комп’ютерами, відео- та аудіо-записуючою технікою, супутниковим зв’язком тощо. Ці засоби ефективно впливають на темпи соціалізації юриста.

Розглядаючи питання професійної соціалізації правника, неможливо не зупинитись на методах цього процесу. Їх слід розділити на загальні та спеціальні. Загальні методи мають свої структурні елементи. До спеціальних методів соціалізації юриста слід віднести: навчання, виховання, моральне і матеріальне стимулювання, індивідуальний підхід.

Соціалізація юриста ґрунтується на певних принципах. Зокрема, слід виділити такі групи принципів: інформаційні, професійно-юридичні, моральні, національні та загальні.

До інформаційних принципів соціалізації належать усі принципи інформаційної культури, бо соціалізація має відбуватися на основі правдивої, об’єктивної інформації. Реальний світ треба сприймати дійсним, а не фальшивим.

Зрозуміло, що для українських національних правоохоронних органів потрібні патріотично налаштовані кадри. Тому процес професійної соціалізації має базуватися на відповідному принципі. Головне – вірити у майбутнє нашої держави і сприяти цьому. Без українського національного патріотизму соціалізація юриста не має відповідного політичного забарвлення, а правоохоронна робота не є ефективною, оскільки втрачається національний аспект вболівання за долю народу. Всю інформацію юрист має сприймати через призму українського національного патріотизму. Це має стати правилом професійної соціалізації сучасного юриста.

Внаслідок соціалізації юрист засвоює встановлені норми поведінки, виробляє форми і методи впливу на вирішення проблем життєдіяльності. Ця функція переважно стосується позаслужбових взаємин, особливо в побуті, особистому житті.

Для вирішення юридичної адаптації необхідно, щоб у юриста була висока свідомість внутрішнього імперативу обов’язку і на цій основі – інтерес і схильність до творчої правоохоронної діяльності, ввічливе ставлення до людей, бажання встановити істину чесними методами. Функція професійної адаптації успішно вирішує проблему самоствердження в колективі. Зміст професійної адаптації проявляється у вмінні і здатності правника вирішувати суперечки, які виникають у житті, досягати рівноваги.

Формування професійного обов’язку як функція соціалізації юриста, насамперед, полягає в тому, що вона сприяє виробленню системи професійних принципів, які характеризуються готовністю особи працювати в правоохоронних органах. Крім того, ця функція зобов’язує юриста сумлінно виконувати обов’язки.

Велике значення для соціалізації правника має функція формування юридичної відповідальності. Справді, рівень соціалізації юриста має бути таким, щоб він усвідомив необхідність відповідальності за свої вчинки перед державою та суспільством. Ця функція має запобіжне значення.

Варто зауважити, що на соціалізацію юриста впливає багато негативних чинників. Серед них: демагогія, бюрократизм, обмеження ініціативи, скупість, заздрість та інше. Вони гальмують процес соціалізації, призводять до професійної деформації юриста.

Отже, професійна соціалізація юриста відображає складний, багатогранний процес. Він залежить від багатьох суб’єктивних та об’єктивних чинників, описаних вище. Але з-поміж інших варто виділити всі види культур, умов його життєдіяльності, трудовий шлях, характер вибраної соціалізації, сімейний стан, атмосферу в сім’ї, місце проживання, перебування в соціальних групах та інше.

На основі досвіду життя правник виробляє власні життєві установки, індивідуальний характер соціалізації.


Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка