Секція права та психології


С. Іваночко Науковий керівник к.е.н. М. М. Бліхар СПАДКОВІ ВІДНОСИНИ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ



Сторінка280/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   276   277   278   279   280   281   282   283   ...   292
С. Іваночко

Науковий керівник к.е.н. М. М. Бліхар
СПАДКОВІ ВІДНОСИНИ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
Швидкий розвиток цивілізації, науково-технічна революція, поширення міграційних процесів населення, що особливо спостерігалися в останні роки минулого століття і продовжуються зараз, сприяли виникненню та розповсюдженню у правозастосовній практиці спадкових відносин із іноземним елементом.

Спадкове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини, пов’язані з переходом прав та обов’язків від померлого до інших осіб.

Спадкування є одним із похідних способів переходу права власності у всіх правових системах без винятку.

Смерть людини є природнім процесом. Помирають громадяни, іноземці, особи без громадянства, однак залишають все набуте ними протягом життя майно, яке вони можуть залишити як на батьківщині, так і за її межами. Їхніми спадкоємцями також можуть бути громадяни різних держав. У такому випадку виникають проблеми, що вирішуються за допомогою колізійних норм, тобто визначається закон держави, який необхідно застосувати до правовідносин,що склалися.

Усі приватно-правові відносини, ускладненні іноземним елементом є предметом правого регулювання міжнародного приватного права.

У правопорядках різних держав спадкове право має свої особливості, які визначаються історичними, економічними, релігійними, культурними та іншими факторами. А це в свою чергу призводить до значних відмінностей у законодавстві держав, що регулюють такі правовідносини. Зокрема, можна спостерігати різний підхід до підстав спадкування, форми та змісту заповіту, заповідальної дієздатності громадянина, скасування заповіту, розподілу спадкового майна.

Варто зазначити, що основним джерелом регулювання спадкових відносин у міжнародному приватному праві є внутрішнє законодавство держав. В Україні таким є закон «Про міжнародне приватне право», який містить спеціальний розділ під назвою «Колізійні норми щодо спадкування».

Спадкове право будується на двох основних принципах: свободи заповіту і охорони інтересів сім’ї. На сьогоднішній день свобода заповіту, що дозволяє власнику визначити юридичну долю його майна після смерті все більше обмежується на користь сім’ї спадкодавця, за якою резервується певна частина цього майна. Проте коло осіб,які мають право на обов’язкову частку в спадщині, визначається неоднаково. Наприклад, мусульманське право значно обмежує свободу розпорядження майном в заповіті – заповідач може розпоряджатися тільки 1/3 частиною свого майна на користь осіб, які не є спадкоємцями за законом.

Найпоширенішими правовими підставами спадкування в усіх правових системах є заповіт та закон. Однак законодавство кожної держави ставить свої вимоги до форми та порядку складання заповіту. Законодавством країн континентальної Європи передбачено такі форми заповіту:


  1. власноручний заповіт – документ, текст якого складається, датується та підписується спадкодавцем власноруч, при цьому друковані машинописні тексти не допускаються (Іспанія, Італія, Швейцарія, Німеччина, Нідерланди).

  2. заповіт у формі публічного акта – укладається згідно з встановленою законодавством процедурою за участю офіційної посадової особи, найчастіше нотаріуса.

  3. таємний заповіт – заповіт складено спадкодавцем та переданий у закритому вигляді на зберігання нотаріусу у присутності свідків (Франція,Німеччина, Швейцарія). Перевагою таємного заповіту є те,що він гарантує забезпечення конфіденційності та збереження документа. Недоліком є те, що заповіт складається самостійно спадкодавцем без допомоги фахівців. Тому він може містити розпорядження з подвійним тлумаченням або взагалі протизаконні, що може призвести до неможливості їх реалізації у майбутньому.

  4. усна форма заповіту – спадкодавець висловлює свою останню волю усно, але обов’язково у присутності свідків. Дана форма заповіту передбачена законодавством Великої Британії, Німеччини. Так, згідно параграфу 2250 Німецького цивільного уложення особа, яка перебуває у місцевості з якою перервано сполучення внаслідок епідемії чи інших надзвичайних обставин, або знаходиться в плаванні на німецькому судні, може скласти заповіт у усній формі, але в присутності трьох свідків.

Зокрема неоднаковими є вимоги, які стосуються заповіту. Важливу роль при складанні заповіту відіграє питання здатності осіб складати заповідальне розпорядження. Це право мають лише дієздатні та повнолітні особи. Однак існують і винятки. Так, законодавство Франції передбачає, що особа, яка досягла 16-річного віку має право скласти заповіт стосовно половини належного їй майна, а за відсутності родичів до шостого ступеня родинності – на рівні з повнолітньою особою. З 16 років також мають право складати заповіти і громадяни Німеччини.

Якщо розглядати спадкові відносини континентальної Європи та англо-американського права можна спостерігати ряд відмінностей. Зокрема, у континентальній Європі спадкування розглядають як універсальне правонаступництво, тобто, коли спадщина померлого безпосередньо переходить до спадкоємців і саме вони зобов’язані відповідати за зобов’язаннями спадкодавця.

У Великій Британії та Сполучених Штатах Америки діє специфічний механізм переходу спадкового майна: воно переходить до так званого «особистого представника» померлого, який спочатку здійснює розрахунки із кредиторами спадкодавця, а вже потім передає спадкоємцям ту частку майна, що залишилася.

Як бачимо внаслідок неоднакового розв’язання питань у сфері спадкування законодавством держав виникають колізії.

Виділяють наступні колізійні прив’язки для встановлення застосованого права:


  • закон місця знаходження майна;

  • закон місця складання заповіту;

  • закон місця знаходження нерухомості;

  • закон громадянства спадкодавця у момент його смерті;

  • особистий закон спадкодавця;

  • закон останнього постійного місця проживання спадкодавця.

Законодавство України передбачає такі прив’язки. Спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання,якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави,громадянином якої він був. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майно,яке підлягає державній реєстрації в Україні, – правом України.

Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акту його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті.

Таким чином, у XXI столітті, коли громадяни мають можливість виїжджати за межі своєї країни, набувати там собі у власність майно, актуальним є питання спадкування у міжнародному приватному праві. Внаслідок розбіжностей у законодавстві різних держав законодавства, яке неоднаково регулює відносини ускладнені іноземним елементом, виникає багато проблем. Через неефективність колізійних прив’язок доводиться роздумувати над створенням міжнародно-правових актів, які б містили єдині норми для забезпечення однакового регулювання спадкових відносин у різних державах.


Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   276   277   278   279   280   281   282   283   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка