Секція права та психології



Сторінка211/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   207   208   209   210   211   212   213   214   ...   292
Література

  1. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості - Львів: ПАІС, 2008

  2. Михайлин І.Л. Основи журналістики: підручник. К.: Центр навчальної літератури. — 2011.

  3. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. - К., 1972-1973.

  4. Словник української мови: академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс] – Адреса доступу: http://sum.in.ua/s/zhanr


В. Мезенцева

Науковий керівник – М.О. Кіца
Кореспонденція як жанр журналістської творчості

Актуальність проблеми. Ми розглянемо особливості розвитку кореспонденції та використання її журналістами. «Журналістська аналітика — явище широке, складне і суперечливе. Будь-яке відображення не може обійтись без вичленування, виділення, відбору певних явищ, а це вже початок аналізу. Він передує будь-якому мислиннєвому процесу» [2, с. 11] і завжди використовується в аналітичній журналістиці. Поділ текстів за способом відтворення дійсності, за відповідними жанровими групами та їх модифікаціями дуже умовний. Адже, виділяючи в окрему групу аналітичні методи відображення в журналістиці, не можна не зважати на те, що вони модифікуються в художньо-публіцистичних жанрах, які прийнято розглядати окремо.



Метою статті є простеження тенденції розвитку та використання жанру кореспонденції.

Аналіз останніх досліджень. Серед українських журналістикознавців, що працювали над дослідженням жанру кореспонденції в контексті українських жанрів, слід відзначити роботи В. Різуна «Маси» [1], В.Здоровеги «Теорія і методика журналістської творчості» [2], В. Пельта «Передмова аналітичних жанрів газети» [3], І.Михайлина «Основи журналістики» [4] та інші. Переважна більшість дослідників погоджується з думкою, що аналітичні жанри газетної чи журнальної публіцистики є однією з основ друкованого слова. Проте більшість з них, описуючи ті чи інші журналістські жанри, спирається, як правило, на дослідження періодики до проголошення Україною незалежності чи до середини 90-х років ХХ століття. Друга половина ознаменувалася значними трансформаціями газетно-журнальної жанрології. Ми маємо на меті простежити тенденції розвитку та використання жанру кореспонденції саме в поріодичних виданнях кінця 90-х років ХХ століття і аж до сьогоднішніх днів.

У сьогоднішньому різноманітті друкованих засобів масової інформації окреме місце посідають багатотиражні видання. Вони задовольняють потребу окремих корпорацій, підприємств, організацій та установ в локальній інформації, яка має досить специфічний, як правило, виробничий характер. Це зумовлює вибір певних жанрів у написанні матеріалів. Одним із найпродуктивніших жанрів, що найповніше відповідає особливостям корпоративної тематики і дає змогу висвітити проблематику, є кореспонденція [2].

Фрагментарні дослідження та теоретичний опис особливостей кореспонденції містять наукові розробки таких авторів, як В. Пельт, Д. Бекасов, В. Ла Рош та інші.

Та ні узагальненого монографічного дослідження, ні детального огляду кореспонденцій певних видань, що могло б продемонструвати всі жанрово-стилістичні можливості кореспонденцій, немає. У сучасній науці про журналістику назріла гостра потреба в детальному вивченні окремих жанрів, зокрема і кореспонденції, з погляду їх жанрово-стилістичних особливостей в умовах практичного функціонування в засобах масової інформації.

За визначенням В.В. Ворошилова, кореспонденція – це жанр, в якому на конкретному матеріалі, взятому в порівняно неширокому масштабі, в аналітичному плані розробляється актуальна тема, вирішується певна проблема. Кореспонденція може бути інформаційною: це повідомлення зарубіжних кореспондентів, розповідь про нове явище, наукове відкриття, виробничий досвід. Вона нагадує розгорнуту замітку, але відрізняється від неї широтою охоплення матеріалу, ґрунтовним розвитком певної теми. Аналітична кореспонденція розкриває причини описуваного явища (ситуації, конфлікту). Найчастіше вона, на відміну від інформаційної, критичного плану. На основі аналізу фактів у матеріалі нерідко ставляться нові проблеми, висуваються для обговорення злободенні питання соціально-економічної чи політичної життя. Такі кореспонденції називають постановочними. Часом журналіст ніби разом із читачем аналізує, зіставляє, порівнює, оцінює цілий ряд фактів - так народжується кореспонденція-роздум [5].

Журналісти російської преси поняття «кореспонденція» вживали вже у XVIII ст. Однак треба мати на увазі, що досить довго кореспонденціями називали будь-які публікації на сторінках газет, журналів (замітки, листи читачів, звіти і т.д.). Лише в кінці XIX ст. це поняття стало зв'язуватися з певним жанром. Сутність цього жанру стає зрозумілою в результаті виявлення особливостей публікацій, «підводяться» під нього. Предметом аналітичної кореспонденції можуть бути будь-які події, явища, феномени. У цьому відношенні вона близька таким, наприклад, жанрами, як репортаж, звіт, інформаційна кореспонденція. [2]

Отже у практиці ЗМІ зустрічаються кореспонденції різних типів, що поділяються на три основні групи:

1. Інформаційна кореспонденція. Це вид кореспонденції, який містить повідомлення про факт або групі фактів, пов'язаних один з одним часом і місцем подій.

2. Аналітична кореспонденція. Це вид кореспонденції включає, поряд з повідомленнями про факт чи подію, аналіз ситуації.

Тут уже мова йде про публікацію, яка відповідає на питання не тільки "що?", "Де?", "Коли?, Але також і" як? "," Яким чином? ", Чому?". Можлива оцінка дій або подій, пропозиції, висновки, хоча й не далеко йдуть, не стратегічні, а лише з даної ситуації (обмеженої, нагадаємо ще раз, часом і місцем дії). Нарешті, може містити постановку проблеми. Також варто зазначити, що аналітична кореспонденція може бути передвісником статті, до якої при поглибленні аналізу та розширенні масштабу описуваних подій може перерости.

3. Кореспонденція-замальовка. Вид кореспонденції, в якій конкретна ситуація, обмежена часом і місцем дії, дається у формі роздумів автора із застосуванням зображально-виражальних засобів.



Література

  1. Різун В. Маси: Тексти ліній. — К.: ВПУ «Київський університет», 2003. — с. 61-63.

  2. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і допов. — Львів:ПАІС, 2004. — с.184-193.Бакулев Г. Массовая коммуникация: Западные теории и концепции. - П., М.: Аспект Пресс, 2005.— С.35

  3.  Пельт В. Передмова аналітичних жанрів газети. — М.: В-во Московського університету, 1989. — с. 4-7.

  4.  Михайлин І. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. — К.: ЦУЛ, 2003. — с. 213-225.

  5.  Ворошилов В. Журналістика. Базовий курс. Посібник. 5-е вид. — С.Пб.: В-во Михайлова В.А., 2006. — 640 С.




Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   207   208   209   210   211   212   213   214   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка