Секція права та психології



Сторінка166/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   162   163   164   165   166   167   168   169   ...   292
ЛІТЕРАТУРА

  1. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року//Відомості Верховної Ради УРСР. -1971. –Ст.375.

  2. Конституція України від 28 червня 1996 року//ВВРУ. -1996. -№30. –Ст.141.

  3. Трудове право: підручник/В.В.Жернакова, С.М.Прилипко,О.М.Ярошенко та ін..; за ред..В.В.Жернакова. –Х.: Право,2012. -496с.

  4. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993р.//ВВРУ. -1993. -№36. –Ст.361.


І. Кіндрацька

Науковий керівник - к.ю.н. С.Л.Дембіцька
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ

Відпочинок поряд з працею є основними соціальними становищами, у яких людина перебуває все своє життя, за винятком дитячого віку. Праця обов'язково повинна чергуватись з відпочинком, але, щоб відпочивати, потрібно працювати, стомлюватись.



Час відпочинку — це частина календарного періоду, протягом якого працівник відповідно до закону повинен бути звільнений від виконання трудових обов'язків і який він може використовувати на власний розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездатності.

Стаття 45 Конституції України визначає: кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня для окремих професій, скорочення тривалості роботи у нічний час.

Трудове право України визначає такі види відпочинку: перерви протягом робочого дня; щоденний відпочинок після роботи; щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні); щорічні (святкові) неробочі дні; щорічні відпустки та ін. Перерва протягом робочого дня. За чинним законодавством працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Ця перерва не включається до робочого часу, а тому працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд. Щоденним відпочинком є перерва в роботі після закінчення робочого дня. Тривалість такого відпочинку залежить від конкретного режиму робочого часу. У всіх випадках мінімальна тривалість щоденного відпочинку разом із часом обідньої перерви має бути не меншою за подвійну тривалість робочого часу в робочий день, що передує відпочинку.

Вихідні дні (щотижневий відпочинок) - це вільні від роботи дні календарного тижня. При п»ятиденному робочому тижні працівникам надається два, а при шестиденному робочому тижні - один вихiдний день. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при пятиденному робочому тижні встановлюється згідно графіка роботи організації, якщо інше не передбачено законом. Обидва вихідних дні надаються, як правило, підряд.Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм власності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Законом України "Про відпустки" встановлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці та ін. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за робочий рік. Право на щорічну відпустку у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві. Чинне законодавство про час відпочинку має дві головні цілі: по-перше,забезпечення повного, раціонального і ефективного використання трудового потенціалу організації; по-друге, захист працівників від надмірних перевантажень, забезпечення відновлення їх працездатності, збереженню її протягом тривалого часу.

Не лише знання законодавства про час відпочинку, але і дотримання учасниками трудового процесу, сторонами трудових відносин - роботодавцями та працівниками, а також їх представниками - адміністрацією та профспілками, служить важливою гарантією дотримання цього законодавства, а значить - і досягненню цілей, на які воно спрямоване. На практиці багато керівників, посилаючись на відставання трудового законодавства від потреб сьогодення, а часто і не знаючи його змісту, діють на свій розсуд, тим самим порушуючи вимоги законодавства. Як наслідок виникають розбіжності між учасниками трудових правовідносин, що породжує трудові спори. Отже, необхідно в першу чергу запровадити у законодавстві поняття «час відпочинку», яке сьогодні вироблене лише наукою трудового права, та не відповідає фізіологічному поняттю «відпочинок». Чітко закріпити у додаткових нормативно-правових актах питання гарантій працівників щодо часу відпочинку.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року//Відомості Верховної Ради УРСР. -1971. –Ст.375.

  2. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996р.//ВВРУ. 1997. -№2. –Ст.4.

  3. Трудове право: підручник/В.В.Жернакова, С.М.Прилипко,О.М.Ярошенко та ін..; за ред..В.В.Жернакова. –Х.: Право,2012. -496с.



Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   162   163   164   165   166   167   168   169   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка