Секція права та психології


[Електронний ресурс]. — Режим доступу



Сторінка163/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   159   160   161   162   163   164   165   166   ...   292

5. Забуті в інтернатах. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zik.ua/ua/news/2012/03/08/338202



В. Чорній

Науковий керівник – ас. Н.М. Зільник
СВОБОДА ДОГОВОРУ ЯК ЗАГАЛЬНА ЗАСАДА

ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Серед загальних засад цивільного законодавства поряд з такими, як неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України і законом, та ін., у ст. 3 ЦК України названо й свободу договору. [1] Віднесення принципу свободи договору до основних засад цивільного законодавства підкреслює його значимість в регулюванні особистих немайнових та майнових відносин учасників цивільного обороту. Цей принцип логічно випливає із юридичної рівності учасників цивільних відносин.

Покровський Й.О. називав принцип свободи договору «верховним началом» всієї галузі цивільного права [2, с. 249]. Із цим твердженням погоджуються такі сучасні дослідники договірного права, як Т.В. Боднар, С.Н. Бервено, С.О. Погрібний, М.М. Сібільов та інші [3, с. 60].

У свою чергу Луць А.В. вважає, що разом з цим свобода договору не є безмежною, що вона існує в рамках чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності, справедливості [4, с. 5].

Що стосується меж дії свободи договору, то дослідники даної проблеми зазначають, що ці межі пов’язані з необхідністю для сторін договору підпорядкуватися імперативним приписам, які містяться в актах цивільного законодавства, та підпорядковувати свої відносини диспозитивним нормам, а також квазінормативним регуляторам у вигляді звичаїв[5, с. 86-87].

Таким чином, проблема меж договірної свободи полягає у визначенні співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Слід враховувати, що ЦК України у ст. 6 надає сторонам у договорі право відступати від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на власний розсуд. [1] Таким є загальне правило. Винятки з нього мають місце лише тоді, коли на неможливість такого відступу прямо вказується у зазначених актах, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Дане положення має бути врахованим при визначенні меж договірної свободи. Отже, імперативні приписи, що містяться в актах цивільного законодавства, лише тоді обмежують договірну свободу, коли сторони не можуть відступити від них при вирішенні питання про те, чи можуть обмежувати свободу договору такі квазінормативні регулятори, якими є звичаї, слід враховувати правило, закріплене у ч. 2 ст. 7 ЦК. Згідно з ним звичай, що суперечить договору, в цивільних відносинах не застосовується [5, с. 87].

Недоліком чинного законодавства є зайві обмеження свободи договору там, де її обмежувати не потрібно. Зрозуміло, що свобода договору буде ілюзорною, якщо не буде забезпечена обов’язковістю умов договору. Водночас ст. 629 ЦК встановлює обов'язковість виконання сторонами договору, однак згідно з ч.1 ст.651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, договором може бути встановлена можливість односторонньої зміни або розірвання договору. Введення до ЦК широкого кола випадків безпідставної односторонньої відмови сторони від договору, справедливо критикувалося у літературі [6, с. 139]. Погоджуємось з такою думкою, бо зазначене призвело до перетворення свободи договору на свободу від договору. Це перетворення нещодавно завдало величезної шкоди – банки в масовому порядку почали підвищувати проценти за кредитами в односторонньому порядку.

Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що непродумане розширення сфери застосування свободи договору у ЦК призвело до того, що така свобода перетворилася на свободу від договору. Необхідною є відмова від застосування правила «дозволено все, що не заборонено» щодо встановлення наслідків неправомірної поведінки у договірній сфері та застосування протилежного правила «не заборонено лише те, що дозволено».


Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   159   160   161   162   163   164   165   166   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка