Секція права та психології



Сторінка151/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   147   148   149   150   151   152   153   154   ...   292

Література

1. Господарське право: Підручник / О.П. Подцерковний, О.О. Квасніцька, А.В. Смітюх та ін.; За ред. О.П. Подцерковного. – X.: Одіссей, 2010. – 640 с.

2. Сей Ж.-Б. Трактат по политчеиской экономии; [сост., вступ. ст. и коммент. М. К. Бункиной и А. М. Семенова]. – М.: Дело, 2000. – 232 с.

3. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 6-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 640 с.

4. Господарський кодекс України [текст] чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 23 листопада 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 142 с.

5. Туган-Барановський М.I. Політична економія: Курс популярний / М. I. Туган-Барановський. – К.: Наук. думка, 1994. – С. 110.


І. Зеленка

Науковий керівник – ас. Н.М.Зільник
ОСОБЛИВОСТІ СПАДКОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що надзвичайно важливе значення в житті кожної людини займає спадкове право. Кожне покоління людей упродовж свого життя намагається накопичити певні матеріальні блага, а також набути власні нематеріальні активи, щоб забезпечити благополуччя своєї родини та майбутнє наступного покоління для гідного продовження роду та їх матеріального статку. Відповідно, основна мета полягає в дослідженні основних понять спадкового права та їх значення.

Насамперед необхідно визначити саме поняття «спадкове право». Так, О.А. Підопригора, визначає, що спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок переходу майна померлого до іншої особи чи до інших осіб [1].

У Цивільному кодексі з урахуванням суттєвих змін, що відбулися у суспільстві, спадкові відносини врегульовані, виходячи із забезпечення свободи волі особи, відмови держави від зазіхань на її приватну власність, сприяння через закон зміцненню родинних стосунків. Відповідні відносини регулюються у Книзі шостій Цивільного кодексу України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність органів нотаріату [2, с. 496].

Ключовим поняттям у спадковому праві є термін «спадкування». Спадкування, за законодавством України, є перехід прав та обов’язків (спадщини) від спадкодавця до інших осіб (спадкоємців) [3, с. 249].

В літературі недостатньо місця приділено спадкуванню за звичаєм. Спадкування за звичаєм правом – це перерозподіл сімейного майна в рамках сім’ї при збереженні спільної сімейної власності. При цьому майнові і деякі особисті права та обов’язки фізичної особи, яка померла (спадкодавця). Не переходять до інших осіб – його спадкоємців. Таким чином, за звичаєвим правом відбувався сімейний поділ майна, а не спадкування. На думку С.В. Пахмана, спадкування і поділ майна за звичаєм – це різні юридичні процедури [4, с. 291-292].

Актуальним питанням у сфері спадкового права є розмежування понять «безхазяйна спадщина» і «відумерла спадщина». Ці два поняття є дуже близькими за своїм змістом. Безхазяйне майно було відоме ще з римського права і під цим поняттям розуміли привласнення чи заволодіння речами з наміром утримати їх у себе [5, с. 209]. Відумерла спадщина – це майно, що залишилася після померлої особи, і на яке ніхто не заявляє або не може заявити ні за заповітом, ні за правом спадкування за законом [6, с. 524].

Незважаючи на зовнішню схожість, розглянуті поняття є різними категоріями, відмінність яких зводиться до такого: 1) безхазяйне майно належить до первинних способів набуття права власності, а відумерла спадщина – до похідних; 2) у разі визнання спадщини відумерлою власник такого майна відомий, а у разі визнання майна безхазяйним власник майна не відомий; 3) відумерла спадщина може бути обтяжена боргами, в той час як боргові зобов’язання на безхазяйне майно не покладають [7, с. 148].

На сьогодні в Україні немає закону, який би регулював процедуру вияву, оцінки та реалізації як відумерлого майна, так і безхазяйного. Відсутність такого законодавчого акта призводить до ряду не вирішених питань щодо аналізу цих понять та визначення специфіки кожного з них.

Отже, з вище сказаного можна зробити висновок, що держава повинна більш активно ставитись до питання спадщини, вдосконалювати внутрішнє законодавство, щоб в подальшому не виникало спірних питань щодо призначення спадщини, результатом чого має стати зменшення кількості позовів до суду з приводу належності майна померлої особи.
Література

1. Підопригора О.А. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. – 480 с.

2. Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова, Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – 2011. – Х.: Право. – Т. 1. – 656 c.


Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   147   148   149   150   151   152   153   154   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка