Секція права та психології


Перунова О.М., Селезень С.В. Цивільне право: Конспект лекцій. – Харків, ХНАДУ. – 256 с



Сторінка132/292
Дата конвертації27.12.2018
Розмір2,41 Mb.
1   ...   128   129   130   131   132   133   134   135   ...   292

3. Перунова О.М., Селезень С.В. Цивільне право: Конспект лекцій. – Харків, ХНАДУ. – 256 с.


4. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995.– № 1. – Ст. 1.

Ю. Тимцюрак

Науковий керівник – к.ю.н., ас. О.І. Баїк
ЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Звичай як джерело права визнавався споконвіку. Але його значення у регулюванні правових відносин змінювалася на різних етапах державного розвитку. Найважливішу роль звичай відігравав у Давньоруській державі, та, звичайно, в Запорізькій Січі, де панувало, виключно, звичаєве право. Пізніше закон зайняв панівну позицію серед джерел права і не поступається нею до сьогодні. Але звичай продовжує бути джерелом права і в сучасній правовій системі. Причиною цьому є те, що, звичай як найдавніше джерело права вплинув на розвиток українського права і багато звичаїв знайшли своє закріплення в правових нормах, а також деякі регіони України заселені представниками багатьох національностей, які зберігають свою культуру, звичаї, традиції. На даний факт слід звертати увагу для того, щоб зберегти їхню самобутність та забезпечити мир і злагоду в Україні як багатонаціональній державі [1, с. 52].

Поряд з нормативно-правовим актом, який тривалий час вважався чи не єдиним джерелом і формою права, сьогодні законодавчо закріплено правовий звичай, звичай ділового обороту, національний звичай, торговельний звичай як форму права (ст. 7 Цивільного кодексу України, ст. 11 Сімейного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу та у Кримінальному кодексі України – ст. 438 - «порушення законів та звичаїв війни») [2].

Статтею 7 Цивільного кодексу України передбачено можливість застосування в регулюванні цивільно-правових відносин звичаїв, зокрема звичаїв ділового обороту (відсильне регулювання), а в п. 2 цієї ж статті встановлено, що звичаї, що суперечать договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовуються. З даного положення ясно, що звичай ділового обороту визнається субсидіарним джерелом права і має «меншу» юридичну силу порівняно з законодавством та договором сторін [3].

Правовий звичай є загальноприйнятим правилом поведінки, яке не виражене прямо ні в законі (нормативному акті), ні в договорі сторін, але не суперечить їм. Отже, правові звичаї діють у разі відсутності прямих приписів у нормативному акті або в договорі. Правовий звичай повинен бути усталеним правилом поведінки, тобто досить визначеним за своїм змістом і широко застосовуваним у майновому обороті (наприклад, традиції виконання тих чи інших договірних зобов’язань; інші вимоги, які звичайно пред’являються) [4].

Ознака усталеності передбачає, що правовий звичай, внаслідок його багаторазового застосування, сприймається у суспільстві або у його значної частини як правило поведінки, якого дотримуються без додаткової формалізації, зокрема в силу історичних, національних, суспільних традицій. Правові звичаї можуть застосовуватись у будь-якій сфері цивільних правовідносин (зобов'язальні, речові, спадкові тощо). Найпоширенішими є зібрання торговельних звичаїв, що застосовуються в міжнародному торговельному обороті. Однак в більшості випадків звичаї не фіксуються в актах цивільного законодавства чи будь-яких інших документах; вони мають характер аксіом, які зазвичай приймаються до уваги учасниками цивільних відносин, судом тощо (наприклад, «родові речі не гинуть» (genus non perit); правило «розумної людини» (prudent man rule) тощо) [4].



Узагальнюючи, зазначимо, що відповідно до чинного законодавства України правовий звичай має характер конкретного правила поведінки, не встановленого актами цивільного законодавства, але усталеного в певній сфері цивільних відносин. Однак правила поведінки не становлять правового звичаю, оскільки їх виокремлення потребує з’ясування необхідних конкретних обставин, які в сукупності створюють юридичну звичаєву норму. Ми вважаємо, що правовий звичай не займає рівноправне місце серед інших форм цивільного права України.


Каталог: sites -> default -> files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'
files -> Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Робочу програму по фізиці і пояснювальній записці до неї підготували члени науково-методичної ради по фізиці Міністерства вищої і середньої фахової освіти срср, професор доктор В
files -> Загальна характеристика роботи
files -> Академія праці і соціальних відносин
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   128   129   130   131   132   133   134   135   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка