Савицький В. М., Хільчевський В. К., Чунарьов О. В., Яцюк М. В


Таблиця 1.2. Визначення класу небезпеки відходів за інтегральною оцінкою



Сторінка6/82
Дата конвертації27.01.2020
Розмір2,06 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   82
Таблиця 1.2. Визначення класу небезпеки відходів за інтегральною оцінкою

 


Назва відходу

Компонента інтегральної оцінки

Клас
небезпеки


Токсикологічна

Радіологічна

Біологічна

Шлак сміттєспалювання (з-д "Енергія")

IV

I

-

IV

Зола сміттєспалювання (з-д "Енергія")

ІІ

І–ІІ

-

ІІ

Золошлакова суміш (Трипільська ТЕС)

ІІІ

ІІ

-

ІІ

Відходи абразивно-струменевої очистки

IV

ІІІ

-

ІІІ

Шлак доменний

IV

І

-

IV

Вогнестійкий лом

IV

ІІ

-

ІІІ

Графітовий пил

IV

ІІ

-

ІІІ

 

Як випливає з цієї таблиці, шлак сміттєспалювального заводу "Енергія" за показниками хімічної токсичності було віднесено до малонебезпечних відходів – IV-й клас небезпеки для здоров'я населення, за рівнями природної радіоактивності – до І-го класу використання, тобто використання без обмежень у будівельних матеріалах. Інтегральна оцінка за двома показниками дозволяє віднести такий шлак до IV-го класу небезпеки. Зола цього підприємства за показниками токсичності характеризувалася як високонебезпечна речовина, відповідаючи ІІ класу небезпеки. Рівні радіоактивності золи відповідали І–ІІ класам використання (будівництво доріг). У загальному підсумку клас небезпеки можна визначити як ІІ-й. Відходи Трипільської ТЕС (золошлакова суміш) за показниками хімічної токсичності характеризувалися як помірно небезпечні (ІІІ-й клас небезпеки), за радіаційними показниками відповідали ІІ-му класу використання. У загальному підсумку зазначену суміш слід віднести до вищого рангу – ІІ-го класу небезпеки для здоров'я населення. Відходи абразивно-струменевої очистки корпусів суден і механізмів за токсикологічними показниками можна характеризувати як малотоксичні речовини, що відповідає IV-му класу небезпеки, а за радіологічними показниками вони мали бути віднесені до ІІІ-го класу використання як сировина для будматеріалів, призначених для спеціальних споруд і будівель, у яких перебування людей не може перевищувати 50 % робочого часу (4 год). Визначена в цих відходах сумарна питома ефективна активність радіонуклідів відповідали локальному гамма-фону на рівні понад 100 млР/год, що майже в п'ять разів перевищує рівень природного радіоактивного фону. Отже ці відходи потребують певних обмежень під час накопичення, зберігання та подальшого використання. Таким чином, за сумарним показником їх слід віднести до ІІІ-го класу небезпеки. Вимоги до поводження з подібними відходами відповідають загальним підходам до обмеження їх негативного впливу. Тому використання цих відходів як сировини для будматеріалів можливе лише за умови їх змішування з іншими речовинами. Аналогічні підходи слід також застосовувати і до відходів металургійних виробництв. Як свідчать відповідні показники, деякі із них або окремі партії слід відносити до ІІІ-го класу небезпеки за інтегральною оцінкою. Однак нині (при традиційному підході) всі відходи сталеплавильних виробництв класифікують як відходи IV-го класу небезпеки. При цьому слід наголосити, що встановлення класу небезпеки різних відходів має здійснюватися в кожному випадку для конкретного виду відходів без перенесення встановленого класу на аналогічні відходи споріднених виробництв.

Обсяги щорічного утворення, загального накопичення і використання токсичних відходів в Україні, які становлять найбільшу небезпеку щодо існуючого або потенційного забруднення різноманітних поверхневих водних об'єктів, на зламі минулого і нинішнього сторіч наведено в табл. 1.3–1.5. Як видно із цих таблиць, показники утворення і використання відходів у цей період виявили певну суперечність процесів, що відбувалися і відбуваються сьогодні у сфері поводження з відходами. Так, при деякому збільшенні щорічного загального обсягу всіх відходів (з 558,9 млн т у 2000 р. до 587,4 млн т у 2001 р.) зменшилася та їх частка, що належала токсичним відходам – з 81,4 до 77,5 млн т (див. табл. 1.4). Водночас спостерігалося постійне зростання абсолютних та відносних показників використання відходів, що засвідчило позитивні тенденції до ресурсозаощадливості в економіці України на початку 2000 р. (див. табл. 1.5).

Важливою особливістю структури утворення відходів в Україні у зв'язку з сировинною спрямованістю економіки є домінування в їх складі гірничопромислових відходів (до 88 %), тоді як частка відходів інших галузей промисловості становить близько 10 %, а побутових не перевищує 2 %. За роки функціонування гірничопромислового комплексу накопичено близько 3 млрд т токсичних відходів його окремих виробництв, з яких до 2,5 млрд т розміщено в організованих сховищах площею 55 тис. га.

 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   82


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка