Савицький В. М., Хільчевський В. К., Чунарьов О. В., Яцюк М. В



Сторінка25/82
Дата конвертації27.01.2020
Розмір2,06 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   82
Речовина (домішка)

Середній вміст у досліджених ґрунтах, г/т

Ґрунтові ГДК, г/т

Середній вміст в отриманих ОМД, Сх, г/т

Дзаг.,

кг/га

Дсер.,

т/га

Дmax,

т/га

Нітрати (NО3)

21,2

130,0

1220,0

3264,0

53,5

267,5

Хлориди

(Cl)


34,2

100,0

116,5

197,4

33,9

169,5

і (сума водороз-чинних солей)

840,0

(0,08 %)


3000,0

(0,3 %)


13183,0

6480,0

9,8

489,0

Crзаг

63,9

100,0

627,8

108,3

6,6

33,0

Ni

52,4

100,0

255,1

142,8

11,2

56,0

Cu

42,9

100,0

634,5

171,3

5,4

27,0

Zn

161,4

300,0

1133,0

415,8

7,3

36,5

Cd

0,25

3,0

36,0

8,25

4,6

22,9

Pb

31,9

100,0

97,8

204,3

41,8

209,0

As

1,8

20,0

12,7

54,6

86,0

429,9

Sn

10,0

50,0

39,6

120,0

60,0

303,3

Hg

1,2

2,1

0,8

2,7

67,5

337,5

Crстаб

95,2

600,0

1835,4

1514,4

16,5

82,5

Mn

588,3

1500,0

577,3

2735,1

94,8

473,8

 

Вплив виробництва та застосування органомінеральних добрив на навколишнє середовище. Розглядаються лише ті компоненти і об'єкти довкілля, на які можуть вплинути будівництво цеху для виробництва ОМД, процес виробництва добрив, їх транспортування і використання. До них належать:

Ø     земельні ресурси, тому що для будівництва цеху для виробництва добрив необхідне відчуження земельної ділянки; крім того, можливе забруднення прилеглих земельних ділянок унаслідок змивання з території виробництва окремих компонентів талими та дощовими водами і при втраті добрив при транспортуванні їх автотранспортом, а також вплив на сільськогосподарські та інші угіддя при застосуванні вироблених добрив з порушенням гігієнічних та агрохімічних норм їх втрат;

Ø     водні ресурси, оскільки можливе забруднення поверхневих і підземних вод унаслідок змивання з території окремих компонентів талими та дощовими водами, а також при порушенні регламенту застосування добрив на сільськогосподарських та інших угіддях;

Ø     повітряне середовище, тому що в разі порушення проектної технології компостування може виділятися аміак, а при вивітрюванні добрив, що висохли, може відбуватися забруднення повітря грубим пилом; з частинками пилу можуть переноситися хімічні та біологічні агенти (солі важких металів, спори мікроорганізмів, яйця гельмінтів); до забруднення атмосферного повітря може спричинити розсипання добрив при транспортуванні їх автотранспортом;

Ø     продукція сільськогосподарських та інших угідь, на яких застосовуються виготовлені добрива, оскільки в разі порушення технології виготовлення і застосування добрив у ній можуть накопичуватися окремі елементи з перевищенням допустимих концентрацій, що негативно вплине на здоров'я споживачів цієї продукції.

При виробництві органо-мінеральних добрив (закладання компостних буртів та їх перемішування) може відбуватися забруднення шкіри та одягу робітників компонентами добрива: осадами стічних вод, лігніном і фосфогіпсом.

Крім того, необхідно мати на увазі, що ділянки зберігання лігніну є об'єктами підвищеної пожежної небезпеки.

З урахуванням викладеного наведемо приклад виконаної оцінки можливих впливів на навколишнє середовище будівництва та експлуатації лінії для виготовлення ОМД, їх застосування, а також передбачуваних заходів щодо запобігання (обмеження) негативним наслідкам таких дій.



Земельні ресурси. Підставою для оцінки впливу і розробки заходів щодо запобігання негативним наслідкам є матеріали інженерних пошуків, науково-дослідних робіт та відповідних експертних висновків.

Для будівництва цеху з виробництва органо-мінеральних добрив потрібен майданчик площею 1,792 га, вільний від споруд, комунікацій і невикористаних матеріальних та інших ресурсів землекористувачів.

Знятий під час будівництва родючий шар використовується для рекультивації порушених земель.

Для щорічного виготовлення 8400 т органо-мінерального добрива має бути використано 25200 т сухого ОСВ, 26880 т лігніну та 6920 т фосфогіпсу. При цьому відпаде потреба в улаштуванні нових мулових карт, а площа вже відведеної для них ділянки може бути зменшена з уведенням в експлуатацію проектованого цеху. Отже резервну площу можна використати для інших потреб.

Наприклад, сухий осад стічних вод в об'ємі 252200 т, який використовується протягом року, практично становить річний вихід ОСВ очисних споруд м. Запоріжжя (з розрахунку 25–35 кг на одного мешканця). Відповідно зменшаться на в 26880 і 6920 т щорічно існуючі відвали лігніну та фосфогіпсу, що також сприятливо вплине на навколишнє природне середовище в районі Запорізького гідролізного заводу і Дніпродзержинського хімкомбінату.

Щоб запобігти забрудненню прилеглих земельних ділянок унаслідок змивання окремих компонентів талими і дощовими водами з території проектованої лінії, передбачається їх організоване відведення по лотку в існуючі мулові карти. Для цього відповідним чином буде виконано вертикальне планування майданчика.

Неухильне виконання діючих правил перевезення вантажів автотранспортом дасть змогу запобігти розсипанню добрива при перевезенні, що виключить забруднення ґрунту, водних джерел, атмосферного повітря.

Проведені натурні дослідження підтвердили, що при дотриманні технології виготовлення добрив і регламенту їх застосування забезпечується належний стан ґрунтів і якість продукції.



Водні ресурси. Будівельний майданчик проектованого цеху розміщується на лесових ґрунтах з коефіцієнтом фільтрації 0,5–1,5 м/добу, лесова товща за просадкою належить до другого типу.

Потужність ґрунтово-рослинного шару досягає 0,5–0,6 м. Нижче до глибини 14–16 м залягає товща лесових супісків, легких, макропористих, карбонатних суглинків, які перешаровуються. Підземні води в цих ґрунтах траплялися на глибинах від 6,5 до 11,5 м (червень-липень 1993 р.).

Після зняття родючого шару і виконання, з урахуванням існуючого використання території, інженерно-геологічних і гідрологічних умов і проектованого технологічного процесу, вертикальне планування майданчика передбачає поверхневе ущільнення ґрунтів основи і створення проти
фільтраційного екрану в межах майданчика з ущільненої глини шаром не менше 0,8 м. Крім того, територія сховищ для компонентів добрива вкривається бетоном, а весь майданчик – збірними залізобетонними плитами. Внаслідок цього буде виключена фільтрація талих і дощових вод і забруднення підземних вод. Знятий родючий шар буде використано для рекультивації порушених земель.

Для організації поверхневого стоку з території майданчика передбачається відведення його в існуючі мулові карти.

На сільськогосподарських та інших угіддях, де може застосовуватися добриво, запобігання забрудненню підземних вод і змиванню добрив у поверхневі водні джерела буде досягатися коригуванням внесення добрив для кожного конкретного поля методом розрахунків з урахуванням фонового вмісту і гранично допустимих концентрацій окремих інгредієнтів. Крім того, необхідно дотримуватися термінів, норм і технології застосування добрив.

Повітряне середовище. ОСВ, на основі якого виготовляється добриво, є біологічно активним. Внаслідок мікробного розкладання органічної речовини утворюються сірководень, вуглекислий газ, аміак, метан, оксид вуглецю, які є шкідливими для людей.


Застосування фосфогіпсу як компонента призводить до зв'язування аміаку в нелеткий сульфат амонію. Фосфогіпс поліпшує також сипкість компосту, зменшує неприємний запах і надає виготовленому добриву агромеліоративні якості.

Передбачене компостування протягом 1,5–2 місяців призводить до повного зв'язування аміачного азоту і знезараження суміші.

Атмосферні викиди, а також забруднення повітря в робочій зоні при дотриманні рекомендованої технології приготування добрива практично відсутні, про що свідчить токсиколого-гігієнічний паспорт на виготовлене добриво, розроблений Українським науковим гігієнічним центром.

При недотриманні технології компостування в атмосферне повітря і повітря робочої зони може виділятися аміак, а при висиханні верхнього шару компостного бурта може вивітрюватися дрібнодисперсний пил. З частинками пилу можуть переноситься хімічні та біологічні агенти. На ці випадки передбачаються спеціальні заходи щодо техніки безпеки для працюючих на лінії.

У стандартних умовах виготовлене добриво – дрібнодисперсна тверда сипка речовина, має запах прілої землі, продукт нелеткий. При взаємодії з водою, киснем повітря та іншими речовинами не горить і не вибухає, диму не утворює. Тому запорукою безпечного виробництва і застосування добрива, що виробляється, є суворе дотримання рекомендованих технологічних і гігієнічних регламентів.

При закладанні буртів і виконанні вантажно-розвантажувальних робіт передбачається використання спеціального одягу, захисних окулярів, протипилових респіраторів.



Сільськогосподарська продукція. Органо-мінеральне добриво, що виготовляється, рекомендується застосовувати на сільськогосподарських угіддях, які використовуються для зернокормових сівозмін, технічних культур, для міських зелених насаджень та при лісогосподарському землекористуванні. Просапні культури рекомендується вирощувати тільки наступного року після внесення добрив.

Проведені досліди підтвердили, що при дотриманні рекомендованої технології виготовлення добрив та їх застосування санітарний стан ґрунтів, а також якість продукції відповідає санітарно-гігієнічним нормативам. Для цього потрібно на кожне конкретне поле розраховувати норму внесення добрив з урахуванням фонового стану ґрунтів, а також обґрунтовувати і розробляти чіткі заходи щодо здійснення відповідного контролю за станом ґрунтів та якістю виготовленої продукції.

 

4.5. Комплексна переробка мінералізованих шахтних,


рудничних та інших скидних і стічних вод
природно-техногенного походження

 

Розв'язання проблеми утилізації чи знешкодження високомінералізованих скидних вод гірничодобувної промисловості, особливо шахтних вод, має два найважливіших аспекти: по-перше, їх знесолення й очистка для поповнення ресурсів прісної води (що досить важливо для таких маловодних регіонів, як Донбас і Приазов'я) і, по-друге, використання вилучених з них мінеральних солей. За сучасними підходами подібні природні мінералізовані води вважаються цінною мінеральною сировиною, комплексна переробка якої дозволяє отримати ряд різноманітних продуктів, що можуть використовуватися як реагенти для очистки стічних вод чи товарна продукція в багатьох галузях господарського комплексу країни. Одним із головних і найбільш великотоннажних видів такої продукції є власне опріснена й очищена вода. Поряд з нею можуть бути отримані такі важливі для хімічної промисловості солі, як сульфат натрію, хлориди натрію, кальцію і магнію, карбонат кальцію, а також крейда, гіпс, гідроксид магнію, бор, йод, солі урану, рідкісних елементів тощо. Різноманіття отримуваних речовин визначається в першу чергу хімічним складом мінералізованих вод, а також техніко-економічними міркуваннями. Кількість і номенклатура подібних речовин визначаються на основі припливів води в шахти, рудники, кар'єри та її гіпотетичного сольового складу. При цьому в усіх випадках опріснення природних мінералізованих вод необхідно прагнути до їх комплексної переробки. І навіть тоді, коли є можливість екологічно безпечного скидання мінералізованих шахтних вод чи розсолів, отриманих після їх опріснення, наприклад у моря чи солоні природні озера, вигідно не здійснювати прямі скиди, а попередньо вилучати корисні компоненти. Організація і здійснення зазначених заходів дозволяє зменшити і навіть виключити забруднення водойм і водотоків солонуватими і солоними шахтними, рудничними й іншими скидними водами гірничодобувної і гірничо-збагачувальної промисловості. Переробка таких вод як супутніх відходів є окремим, але близьким до маловідходних і ресурсозберігаючих технологій процесом. Тому її реалізацію слід вважати одним із пріоритетних напрямів екологізації гірничодобувної галузі економіки.



При опрісненні шахтних і інших скидних вод, коли повністю виключається надходження залишків цього процесу (розсолів) у природні водойми і водотоки, розв'язання додаткової проблеми утилізації або ліквідації утворюваного розсолу може суттєво вплинути на економічність процесу знесолювання мінералізованої води чи можливість його здійснення взагалі. Орієнтовно при здійсненні заходів щодо ліквідації розсолів витрати на отриманні прісної води при застосуванні будь-яких методів значно зростають (наприклад, при дистиляційному опрісненні в два і більше разів). Однак вилучення з розсолів цінних компонентів, а також використання останніх у вигляді товарних продуктів певною мірою компенсують ці витрати.

При утилізації розсолів шахтних, рудничних, кар'єрних та інших скидних вод гірничодобувного і гірничопереробного виробництва виникає ряд труднощів: низькі (з хімічного погляду) концентрації солей вимагають додаткового концентрування; наявність органічних домішок зумовлює необхідність їх попереднього відділення; коливання складу розсолу в зв'язку з непостійністю складу скидних мінералізованих вод. Тому найбільш придатними для часткового чи повного виділення із розсолів твердого залишку (суми мінеральних солей) є дистиляційні методи.

Згідно із Законом України "Про відходи" до специфічних рідких відходів, що потребують знешкодження чи утилізації, можна віднести також мінералізовані стічні води хімічної промисловості, гальванічних підприємств, металургійного виробництва. Це пов'язано з тим, що зазначені води містять речовини, які підлягають вилученню, акумуляції і вивезенню у спеціальні місця складування чи повторному використанню.

Комплексна переробка зазначених стічних вод дозволяє різко скоротити споживання свіжої води за рахунок використання технологічних циклів із замкнутим водооборотом, скоротити об'єми використання різних сировинних ресурсів завдяки додатковому вилученню корисних компонентів з мінералізованих стоків і відповідно значно зменшити забруднення природних водних об'єктів, до яких зазначені стоки надходять.



Підприємства основної хімічної промисловості є достатньо великими продуцентами мінералізованих стічних вод. Утворення цих вод відбувається в результаті хімічних виробничих процесів і промивання отримуваних продуктів. Основними компонентами зазначених вод є солі натрію, цинку, міді, алюмінію, а також кислоти і луги. Їх фізико-хімічні властивості визначають способи утилізації.

Слід відзначити, що комплексна переробка мінералізованих стічних вод хімічної промисловості – це один з найбільш важливих напрямів безвідходних технологій, актуальність найширшого впровадження яких в Україні на сьогодні є надзвичайно високою. Загалом до основних завдань у розвитку цих технологій належать:

Ø     створення різних видів безстічних технологічних систем на базі існуючих, впроваджуваних і перспективних способів очистки (при цьому досягається різке скорочення споживання свіжої води, однак, як правило, спостерігається вторинне забруднення у вигляді насичених розчинів чи твердих відходів);

Ø     розробка і впровадження систем переробки відходів виробництва, які слід розглядати як не екологічне навантаження, а як вторинні матеріальні ресурси;

Ø     створення принципово нових процесів отримання традиційних видів продукції, які дозволяють виключити чи скоротити етапи переробки або технологічні стадії, на яких утворюється основна кількість як рідких, так і інших відходів;

Ø     створення територіально-промислових комплексів із замкнутою внутрішньою структурою матеріальних потоків сировини і відходів, що зумовлює мінімум викидів і скидів в навколишнє середовище.

Напрями розвитку зазначених технологій випливають з економічної обґрунтованості тих чи інших технічних рішень, а в деяких випадках – із природних особливостей даного району. Якщо в місцях розміщення підприємств відчувається гострий дефіцит водних ресурсів, то для розвитку відповідного району слід впроваджувати водооборотні цикли. Однак, якщо при цьому кількість рідких і твердих відходів почне перевищувати припустимі норми накопичення, це може призвести до додаткового забруднення поверхневих і підземних вод – джерел водопостачання. Тому у безстічній системі має передбачатися переробка або хоча б безпечне зберігання відходів (рис. 4.2).

 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   82


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка