Савицький В. М., Хільчевський В. К., Чунарьов О. В., Яцюк М. В



Сторінка22/82
Дата конвертації27.01.2020
Розмір2,06 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   82
Досвід зарубіжних країн. Індія в широких масштабах виробляє біогаз у сільських регіонах. Відповідні наукові і технологічні розробки здійснюються в Дослідницькому центрі біохімічної інженерії Індійського технологічного інституту. Програма "Gobar gas" забезпечує виробництво біогазу технічною допомогою і розподіляє фонди для створення дайджестерів, які працюють на гної великої рогатої худоби, з тим щоб задовольнити потреби в енергії для сім'ї, з трьох-п'яти людей. Протягом п'яти-шести років у цій країні будується до 1 млн дайджестерів.

Китай почав освоювати технологію утилізації органовмісних відходів з отриманням біогазу ще в 70-ті роки минулого століття. На початок 90-х років цього століття майже 70 % селянських сімей використовувало біогаз, що дозволило розв'язати ряд екологічних проблем у сільській місцевості, вирівняти економічний стан країни. У Китаї інтенсивно проводиться навчання відповідного технічного персоналу. Кожні п'ять років таке навчання проходять близько 200 000 техніків, які стають інструкторами в громадах, бригадах і корпораціях сімей (20–30 сімей), які займаються утилізацією відходів шляхом отримання біогазу. При цьому осад, отриманий у процесі бродіння, слугує високоякісним, повністю знезараженим і збагаченим вітамінами групи В органо-мінеральним добривом, подальше застосування якого відповідає вимогам забезпечення необхідної санітарної чистоти сільськогосподарських угідь.

В Ізраїлі з 1974 р. біогаз виробляє фірма "Association Cibbuzi Indust­ries". Декілька університетів і промислові дослідницькі інститути здійснюють детальні науково-практичні дослідження процесу метаногенезу. Анаеробне бродіння відбувається при 55 0С, при цьому виробляється до 6,5 м3/добу біогазу з 1 м3 об'єму дайджестера, що майже у 10 разів перевищує звичайний вихід. Біогаз містить 62 % СН4 і 38 % СО2. Вуглекислий газ використовується в теплицях для пришвидшення процесу фотосинтезу культивованих рослин. Твердими залишками від переробки вихідних відходів годують рибу. Загалом в Ізраїлі побудовано до 500 заводів з виробництва біогазу вартістю до 300–400 тис. дол кожен.

У Франції на бродильних установках при циклі два-шість тижнів з 1 т гною великої рогатої худоби виробляється 70–75 м3 біогазу, що еквівалентно 45 л рідкого палива, який йде на домашні потреби. Французький Комісаріат по сонячній енергії у 80-х роках минулого століття почав випуск дайджестерів і їх розповсюдження в аграрних регіонах країни, для чого було виділено понад 200 млн франків.

Таким чином, утилізація органічних відходів і відходів, збагачених органічною речовиною, може задовольняти місцеві потреби в енергоносіях, забезпечувати отримання цінної біологічно активної маси (добрива, добавки в біокорм тощо) і сприяти ефективній реалізації цілого ряду аспектів природоохоронної політики на місцевому і регіональному рівнях.

4.4. Переробка та утилізація осадів стічних вод

Найпоширенішими методами утилізації осаду стічних вод є: поховання в морях та океанах (наприклад, Великобританія скидає в Північне море близько 10 млн т ОСВ на рік), спалювання (приміром, Франція спалює майже 30 % осадів, а Данія – 100 %), постійне зберігання у відстійних ставках, на санітарних полігонах, застосування для удобрення земельних угідь.

Скидання осаду в акваторії морів і океанів, якщо воно здійснюється неналежним чином, може призвести до виникнення проблеми забруднення води.

Спалювання осаду є енергетично інтенсивним процесом, унаслідок якого може забруднюватися атмосферне повітря й утворюється зола, яка теж потребує подальшої утилізації.

При зберіганні осаду у відстійних ставках або на санітарних полігонах виникає ризик забруднення підземних вод.

Досить поширеним є застосування ОСВ для удобрення земельних угідь. Цим способом утилізується від 30 до 70 % загального об'єму ОСВ, однак він потребує ефективного керування. Таке керування має враховувати властивості ґрунту, імовірність вмісту в ОСВ патогенних організмів, важких металів, інших шкідливих елементів, потенційну небезпеку забруднення поверхневих і ґрунтових вод та вирощеної сільськогосподарської продукції.

Європейська економічна рада видала Правила для сільськогосподарського використання осаду стічних вод (1989). Вони рекомендують норми внесення осаду на земельні угіддя, які сприятливо діють на ґрунт і культури і при яких концентрація в ґрунті потенційно шкідливих елементів типу важких металів не завдає шкоди якості врожаю, тваринам, здоров'ю людей. Аналогічні регламентуючі документи розроблені й в Україні.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   82


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка