Розділ І. Мистецтво в просторі культури Тема Жанрова палітра музичного мистецтва Урок Театральна музика



Сторінка1/3
Дата конвертації29.03.2019
Розмір48,5 Kb.
ТипУрок
  1   2   3
Розділ І. Мистецтво в просторі культури

Тема 3. Жанрова палітра музичного мистецтва
Урок 8. Театральна музика
Театр — особливий вид мистецтва, завдяки якому можна здійснити захоплюючу подорож у будь-який куточок планети, зазирнути у різні епохи, навіть у майбутнє. Розрізняють драматичний, ляльковий і музичний театри.

У драматичному театрі щовечора на сцену виходять актори, щоб розповісти про життя героїв, яких вони зображують. Діючими особами лялькового театру є ляльки, якими керують актори-ляльководи.

У музичному театрі сюжет розкривається мовою інструментальної музики, співу і танцю.

... У залі гасне освітлення. До диригентського пульта підходить диригент. Одна мить — і тишу порушують чарівні звуки оркестру. Починається вистава, у якій органічно сплелися література і драматична дія, спів і симфонічна музика, живопис і танок... Це опера, синтетичне мистецтво, співдружність музики і театру.

Що в опері важливіше — музика чи текст? Про це сперечаються вже кілька століть. Слова оперних героїв конкретні, але вони не можуть повною мірою передати емоції так, як мелодія. Саме заради співу ми й ідемо до оперного театру та отримуємо насолоду. В іншому разі ми просто прочитали б текст лібрето. Отже, оперу треба і слухати, і дивитися.

В оперній виставі всі діючі особи співають соло або об'єднуються в ансамблі та хори. Під час виконання арії дія ніби призупиняється, а музика «малює» портрет героя, передає його внутрішній світ, душевний стан, настрій, «розповідає» про риси характеру і багато-багато іншого.

Наспівні, мелодійні арії змінюються речитативами, завдяки яким розгортається сюжет опери.

Взаємодія героїв в опері передається в ансамблях. Хор -один із важливих виразних засобів опери — часто звучить у фіналі, де зображуються народні сцени.

Оперна вистава супроводжується грою оркестру. Він відкриває оперу увертюрою, створює яскраві інструментальні картини, допомагає розкривати почуття героїв.

Опера - один з видів театрального мистецтва. В опері умовність театру особливо очевидна, адже у повсякденному житті люди не співають для того, щоб розповісти про свої почуття. Головне в опері - музика. Однак партитура (нотний запис музики) повинна бути представлена, розіграна на сцені: задум опери розкриється повністю тільки в сценічному просторі. Такий спектакль вимагає особливої майстерності від виконавців: вони повинні не тільки вміти співати, але й мати акторські здібності. За допомогою звуків актор-співак здатен виразити складні почуття. Вплив музичного спектаклю за наявності сильного складу співаків, гарного оркестру, професійної режисури може бути величезним, адже він підкоряє глядача, веде його у світ божественних звуків.

В XVI ст. на основі придворних і народних танців почав формуватися балетний театр. Саме слово «балет» (з латинської) означає «танцювати». У балеті про події і взаємини персонажів розповідають танцювальні рухи, які артисти виконують під музику, написану на основі лібрето. Наприкінці XX ст. розповсюдження набули безсюжетні спектаклі, створені на музику симфонічних творів. Постановкою таких вистав займається хореограф. «Хорея» у перекладі з давньогрецького значить «танець», а «графо» - «пишу». Отже, хореограф «пише спектакль» за допомогою танцю, будує пластичні композиції відповідно до музики і сюжету. В балетних спектаклях, як правило, зайняті солісти, а також корифеї - саме так у російському театрі називали головного артиста кордебалету, що танцював на першій лінії, ближче до глядачів. Кордебалетом називають також учасників масових сцен.

Оперета має трохи більшу ніж півтора століття історію. У науці існують дві точки зору стосовно оперети. Одні вчені вважають її самостійним видом театрального мистецтва, інші - жанром (те ж саме можна сказати про мюзикл). Перші спектаклі, переважно комічного змісту, з'явилися в другій половині XIX ст. у паризькому театрі «Буфф-паризьєн". Сюжети оперет були зазвичай комедійними, розмовні діалоги чергувалися зі співом і танцями. Іноді демонструвалися музичні номери не зв'язані із сюжетом, це були, так звані, інтермедії.

Оперний театр не просто місце, де ставляться оперні й балетні спектаклі, а й визначний центр культурного і громадського життя. Тут створюються культурні цінності, які становлять гордість і славу всього народу; тут засобами мистецтва розкривається багатий, різноманітний духовний світ людини, проявляються її найкращі, гідні наслідування якості, пропагуються передові ідеї часу, високі уявлення про мораль, обов'язок, красу людських вчинків і почуттів.

Уже понад три століття балетом називають виставу, де поєдналися музика і танець, драматичне і образотворче мистецтво. Балет виник в Італії, де популярними були веселі танцювальні сценки під час карнавалів. У Франції розквітнув придворний балет -- пишне й урочисте видовище, у якому брали участь навіть король і королева. Саме у цій країні було засновано королівську Академію танцю, де балетмейстери (майстри балету) створили спеціальну хореографічну мову, якою й досі користуються в усьому світі. Мова музики і мова танцю мають багато спільного, тому не дивно, що вони об'єдналися в балеті. Балет створюють композитор і балетмейстер. Сюжет будують за мотивами літературного твору або пишуть спеціально. Балет складається із класичного танцю, характерного танцю і пантоміми. Класичний танець — граціозний, витончений; характерний — відтворює елементи народних танців; пантоміма увиразнює зміст.

Сучасний балет широко використовує гімнастичні й акробатичні рухи. Вони надзвичайно збагачують і осучаснюють старовинне мистецтво балету. Якщо всі елементи балету будуть підпорядковані єдиній меті, глядачі відчують справжню насолоду.

У балеті, як в опері та оркестрі, важливу роль виконує диригент, який керує виставою. Він повинен не тільки добре знати музику, а й володіти всіма тонкощами хореографії.

Найпопулярніший балет - «Лебедине озеро» П. Чайковського. Стислий зміст. Уночі, напередодні балу, на якому молодий принц Зигфрід має оголосити ім'я своєї нареченої, він потрапляє до чарівного озера поблизу зруйнованого замку. Там юнак знайомиться з дівчиною Одеттою, яку зачарував у лебедя злий чаклун. Тільки вночі, саме біля цього озера, вона здатна перетворюватися на людину. Зняти закляття чаклуна може лише кохання. Зигфрід освідчується у вічному коханні Одетті. Проте злий чаклун, підслухавши розмову закоханих, відправляє на бал свою доньку, перетворивши її в Одетту. Принц, введений в оману, клянеться у коханні іншій. Попередню клятву зруйновано, тому Одетта повинна загинути. Але Зигфрід, зрозумівши, що його обдурено, мчить до озера освідчитися в коханні дівчині-лебедю. Його вірність знищує силу злого чаклуна. Чари знято. Кохання перемогло!




Каталог: 2012
2012 -> Що ми в цім світі без любові…
2012 -> Янець-подільського індустріального коледжу
2012 -> Методичні рекомендації щодо викладання
2012 -> Використання інтерактивних методів навчання
2012 -> Математична логіка
2012 -> Сучасні педагогічні технології в навчанні
2012 -> План урока тема програми : «Основи раціонального харчування «Тема уроку : «Вимоги до раціонального харчування» Мета уроку
2012 -> Духовність особистості: методологія, теорія і практика 5 (52)-2012


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка