Роль позитивних цінностей та властивостей особистості у запобіганні емоційному вигоранню педагога



Сторінка1/2
Дата конвертації25.03.2020
Розмір41 Kb.
  1   2

Н. В. Грисенко

Nataly.grisenko@gmail.com



РОЛЬ ПОЗИТИВНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ У ЗАПОБІГАННІ ЕМОЦІЙНОМУ ВИГОРАННЮ ПЕДАГОГА

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Аналізуючи новітні зарубіжні публікації у галузі психології особистості, неможливо не звернути увагу на зміну загальної орієнтаціїдосліджень на початку ХХІ століття в межах даної галузі та появу нового напряму – позитивної психології, одним із завдань якої є визначення особистісних факторів позитивного функціонування людини, що забезпечують її відчуття благополуччя: суб’єктивного, психологічного та соціального. В цьому контексті вченими [К.Петерсон і М.Селігман, 2004], на підставі глибинного аналізу основних філософій та релігій світу, були ідентифіковані шість універсальних цінностей, які співпадають усіх культурах, та дотримання яких сприяє розвитку певних особистісних властивостей.Так, цінність «Мудрість» є показником когнітивних можливостей людини, які виявляються у її активному прагненні до здобування знань і їх застосування у професійній діяльності; «Сміливість» передбачає виявлення людиною стійкості і життєвої енергії, необхідної для забезпечення активних зусиль, спрямованих на досягнення мети при виникненні труднощів і перешкод; «Гуманність» виявляється у спроможності людини формувати і підтримувати доброзичливі соціальні зв’язки;«Справедливість» виявляється у громадянськості та сприянні суспільному благополуччю;«Помірність» проявляє себе у стриманості, саморегуляції;«Трансцендентність» виражається у наявності в людини розвинених уявлень про зміст життя і відчуття власного зв’язку із навколишнім світом.

Виникнення такого спрямування досліджень дає підстави для виокремлення нового підходу до вирішення «старої», але й досі актуальної, проблеми емоційного вигорання педагога. Погляд на вигорання як багатокомпонентне, стадіальне, динамічне утворення, інтегральними наслідками якого є емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція професійних обов’язків продукує велику кількість аспектів дослідження даної проблеми і невирішених питань. Навіть стислий огляд великої кількості публікацій із проблеми вигорання педагога свідчить про очевидну непослідовність і неузгодженість результатів досліджень, що стосуються чинників вигорання, принципів їх класифікації і висновків, які можуть бути рекомендовані для впровадження в педагогічну практику відносно розробки повноцінних програм психотерапевтичного впливу. Це змушує порушувати питання щодо необхідностівизначення відносної значущості різних чинників вигорання і побудови їх ієрархізації.

На підставі глибинного аналізу зовнішніх та внутрішніх чинників емоційного вигорання, а також урахування аналізу останніх даних щодо появи вигорання у зовсім молодих вчителів нами було зроблено припущення, що провідну роль у запобіганні емоційного вигорання педагога відіграють саме особистісні фактори, а не ситуаційні, демографічні, організаційні, соціально-економічні та ін., які виділялись зарубіжними та вітчизняними вченими (Дж.Фройденберг, К.Маслач, A.Пайнс, В.Шауфелі,М.Буріш, В.В.Бойко, О.О.Рукавишников, В.Є.Орел,Т.В.Зайчикова, К.О.Малишева, Н.М.Булатевич та ін.). Серед особистісних факторів, спираючись на формулу специфікації Р. Кеттелла та здобутки позитивної психології, були виокремленні ті, що забезпечують педагогу задоволення собою як суб’єктом виконання основних професійних функцій – здобуття нових знань і передачі їх суб’єктам навчання, зокрема ціннісно-мотиваційної спрямованості педагога на пізнання. До них відносяться властивості, що формуються під впливом цінності «Мудрість», а саме відкритість новому досвіду, креативність, допитливість, любов до пізнання та усвідомлення перспективи. Наслідковим результатом задоволення педагога собою як суб’єктом професійної діяльності є його здатність дотримуватись цінності «Гуманність» та реалізація пов’язаних з нею позитивних властивостей особистості – доброзичливості, соціального інтелекту та любові, як здатності до прояву щирих почуттів до оточуючих. Успішна реалізація основної функції (навчання) попереджує виникнення у вчителя емоційного вигорання та пов’язаних з ним негативних емоційних переживань спустошеності, виснаження, які на більш глибинних стадіях вигорання призводять до появи ознак деперсоналізації, тобто приниження рівня прояву позитивних емоцій, відчуження вчителя від учнів та студентів і навіть негативного ставлення до них.

В результаті емпіричного дослідження за допомогою методу кластерного аналізу (алгоритм К-середніх) вибірка досліджуваних була поділена на дві нееквіваленті підгрупи, які максимально відрізняються за середніми величинами відібраних для аналізу змінних, а саме: самооцінки досліджуваними за шкалою Лікерта рівнів притаманності їм «сильних» особистісних властивостей, виміряних за допомогою опитувальника «Цінності у дії» (VIA) та показників інтенсивності виявлення ознак емоційного вигорання. За допомогою t-критеріяСтьюдента було встановлено, що кластер 1 (№ = 76 осіб), що характеризується більш високими рівнями розвитку особистісних властивостей та помірними показниками інтенсивності вигорання, статистично значуще відрізняється (на рівні р<0,01) за переважною більшістю показників від кластеру 2 (№ = 49 осіб), який характеризується більш високими показниками інтенсивності вигорання та меншими рівнями розвитку особистісних властивостей.

Тому як статистично значущі розбіжності між двома кластерами виявлені фактично за всіма позитивними властивостями особистості, то ми проранжували показники t-критеріюСтьюдента з метою виявлення найбільш суттєвих розбіжностей, тобто тих властивостей, що мають визначальне значення для успішного виконання педагогічних функцій та, як наслідок, запобігання виникненню емоційного вигорання. Було виявлено, що найбільш суттєві розбіжності отримані за властивостями, які групуються навколо цінності «Мудрість», а саме «усвідомлення перспективи» (t=9,43) та «любов до пізнання» (t=8,31). Так можна зробити висновок, що домінуючий вклад у запобіганні виникненню емоційного вигорання здійснює прагнення педагога до постійного навчання, пізнання нового та самовдосконалення, а також здатність педагога в подальшому реалізувати отримані знання на практиці. Також суттєві розбіжності були виявленні за такими властивостями як «ентузіазм» (t=8,01), що належить до групи «Сміливість», «надія» (t=7,74) групи «Трансцендентність», та «любов» (t=7,58) групи «Гуманність». Тобто здатність педагога працювати з ентузіазмом та завзятістю, виявляти оптимістичні погляди на майбутнє та здатність встановлювати близькі стосунки з оточуючими попереджують виникнення емоційного вигорання у педагогів.

На підставі встановлених за допомогою кластерного аналізу розбіжностей між властивостями особистості в обох кластерах досліджуваних, можна зробити висновок, що найбільш суттєвим фактором попередження вигорання є орієнтація на здобуття та розповсюдження знань, позитивне ставлення до пізнавальної діяльності, що є, на нашу думку, показником мотиваційної спрямованості до педагогічної діяльності, який зумовлює зацікавленість педагога в своїй роботі, прояв ентузіазму в роботі та лідерських настанов.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка