Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького нан україни



Скачати 404,29 Kb.
Сторінка3/20
Дата конвертації25.07.2020
Розмір404,29 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблеми правомірної поведінки є однією з найгостріших тем сучасної юриспруденції. Упродовж століть (Стародавні часи, Середньовіччя, Новий та Новітній час) не припиняються спроби осмислити процеси та механізми, що визначають людську активність в суспільстві, її об’єктивні закономірності, допомагають відповісти на питання: яким чином певне середовище впливає на той чи інший вид правомірної поведінки індивіда; що вкладається в поняття «правомірна мотивація поведінки» (процес), як формується соціально активна поведінка (результат).

Правомірна поведінка особи є закономірним та логічно обумовленим процесом, в якому під впливом зовнішнього середовища, індивідуального сприйняття правових настанов, певного світогляду, рівня правової культури, правової свідомості, формується модель належної (правомірної) поведінки, що реалізується як правова активність особи.

Реальний вплив правових норм на поведінку людини, на її мотиваційну складову, забезпечується шляхом відображення у їх змісті відповідних життєвих цілей, прагнень, цінностей тощо, які є невід’ємною складовою кожної індивідуальної свідомості. Це, у свою чергу, означає, що правомірну поведінку потрібно досліджувати з урахуванням низки об’єктивних і суб’єктивних чинників, які виходять за межі права як нормативної системи. Серед таких чинників можна, зокрема, назвати:

- забезпечення принципу рівності в праві;

- досягнення необхідного рівня загальної, політичної і правової культури людини, у тому числі посадових і службових осіб;

- забезпечення відповідності правових вимог з моральними поглядами і моральними цінностями;

- демократизм державного управління, тобто врахування суб’єктами владних повноважень інтересів переважної більшості громадян, забезпечення їх повного та своєчасного відображення у тих чи інших державних рішеннях;

- удосконалення системи законодавства, у тому числі шляхом усунення законодавчих колізій та надмірної правової заурегульованості, розширення сфери приватноправового регулювання суспільних відносин.

Актуальність пізнання відповідних поведінкових моделей визначається необхідністю вивчення ролі психологічних, правових, соціальних та інших факторів впливу, під дією яких особа обирає найбільш прийнятний для неї спосіб досягнення власних потреб. Усвідомлення того, «що і в який спосіб» визначає поведінку суб’єкта, сприяє подоланню таких негативних явищ в суспільстві, як корупційні прояви, значний рівень злочинності, правовий нігілізм, правовий песимізм тощо.

На ці процеси в достатній мірі впливає імплементація теоретичних розробок у практичну площину. Правомірна поведінка є сутнісним «наповненням» правопорядку. Заявлена проблематика актуалізується у зв’язку з усвідомленням, що правомірна поведінка – це соціальна поведінка, яка набуває юридичної форми. Право «діє» засобами правомірної поведінки, проте сфера його дії, «територія» дії не є безмежною.

Заслуговує на увагу і така характеристика правомірної поведінки як її «бажаність» або, як її «припустимість», а також констатація того, що суб’єктами правомірної поведінки повинні бути не тільки індивіди, але й державні органи та держави в цілому (правомірна діяльність).

Незважаючи на значну наукову цінність категорії «правомірна поведінка», сучасний комплексний ґрунтовний та всебічний її аналіз відсутній. Втім, не можна оминути увагою тих представників юридичної науки, які зробили певний внесок в дослідження цієї проблематики. Так, на межі 70–80-х років ХХ ст. цією проблематикою опікувався В. Оксамитний. Серед представників юридичної науки, які досліджували проблеми правомірної поведінки та суміжних з нею категорій і чиї праці склали основу цього дослідження, доцільно назвати таких вітчизняних вчених, як: В. Бабкін, С. Бобровник, О. Богініч, О. Варич, В. Головченко, А. Заєць, В. Зенін, О. Копиленко, О. Кваша, О. Костенко, В. Ладиченко, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, О. Петришин, П. Рабінович, В. Тацій, Т. Тарахонич, В. Сіренко, О. Ющик, Ю. Шемшученко та ін.

Також використовувалися праці таких зарубіжних дослідників: С. Алексєєва, В. Бабаєва, Д. Денісова, С. Зівса, В. Казакова, В. Кудрявцева, О. Лейста, Н. Маляіна, С. Матросова, А. Піголкіна, Т. Радько, В. Сирих, В. Хвостова та ін.

Відзначаючи здобутки зазначених науковців у формуванні та розвиткові сучасних поглядів на феномен правомірної поведінки, наголосимо на доцільності спрямування пізнавального потенціалу на певне доповнення, інколи переосмислення або розробку тих аспектів, що залишилися поза увагою науковців. Означене вище і обумовило актуальність теми дисертаційного дослідження.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка