Рібцун Ю. В. Організація та проведення у логопедичній групі ігор з правилами / Ю. В. Рібцун // Сучасні проблеми логопедії та реабілітації : матер. І всеукр наук практ конф., 7–8 лютого 2012 р., м. Суми



Сторінка1/6
Дата конвертації26.03.2019
Розмір108 Kb.
  1   2   3   4   5   6

Ю . В. Рібцун

© Рібцун Ю. В. Організація та проведення у логопедичній групі ігор з правилами / Ю. В. Рібцун // Сучасні проблеми логопедії та реабілітації : матер. І Всеукр. наук.-практ. конф., 7–8  лютого 2012 р., м. Суми. – Суми : Вид-во СуДПУ імені А. С. Макаренка, 2012. – С. 47–53.
Рібцун Ю. В.

Інститут спеціальної педагогіки НАПН України



ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ У ЛОГОПЕДИЧНІЙ ГРУПІ
ІГОР З ПРАВИЛАМИ

Ефективним засобом формування особистості дошкільника, його провідною діяльністю є гра, яка потребує створення певних умов для своєї реалізації (П. П. Блонський, Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, Г. Г. Кравцов, О. М. Леонтьєв та ін.). У логопедичних групах спеціальних дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) компенсуючого типу для дітей із порушеннями мовлення (ПМ) існує своя специфіка організації та проведення ігрової діяльності, пов’язана з психофізичними та мовленнєвими особливостями дітей [3, 4].

Розглядаючи питання про роль ігор у логопедичній роботі, професор М. Ю. Хватцев [5] підкреслює, що вони сприяють:

1)  співдружності педагога з дошкільником;

2) активізації інтересу дитини до мовлення;

3) бажанню оволодіти дошкільником тими чи іншими уміннями та навичками;

4) реформуванню старих та появі нових мовленнєвих навичок;

5) застосуванню набутих навичок у повсякденному житті.



Педагог логопедичної групи (вчитель-логопед, вихователь, інструктор із фізичної культури, музичний керівник), організуючи ту чи іншу гру, повинен:

1) заздалегідь діагностувати рівень розвитку ігрової діяльності кожної дитини за такими показниками:

а) інтерес до іграшок;

б) адекватність їх використання;

в) характер дій (маніпуляції, процесуальні дії, ланцюжок ігрових дій, використання елементів сюжету, вміння організувати сюжетно-рольову гру);

2) проектувати рівень розвитку ігрової, пізнавальної та мовленнєвої діяльності, рівень досягнень як для всієї групи, так і для кожної дитини зокрема;

3) формувати і реалізовувати корекційно-розвивальні, навчально-виховні та пропедевтичні завдання;

4) знати структуру тієї чи іншої гри, умови її проведення:

а) час (вдень, у ранкові чи вечірні години);

б) місце проведення (групова кімната, логопедичний кабінет, спортивна чи музична зала, ігровий майданчик);

в) тривалість (короткотривала – до 5 хв., тривала – 10–15 хв., довготривала – 20–40 хв.);

г) кількість учасників (парна, непарна, не має значення);

ґ) вид групової динаміки (фронтальна, підгрупова, індивідуальна);

д) ступінь рухливості (мала, середня, висока рухливість);

е) форми підведення підсумків (загальний висновок щодо засвоєного чи повтореного навчального матеріалу, позитивна оцінка діяльності дітей);

5) вміти вдало використовувати:

а) види дидактичного матеріалу (іграшки, муляжі, предмети-замінники, посібники, музичні інструменти, нагрудники, наголовники, елементи костюмів тощо);

б) форми мовленнєвого матеріалу (звуконаслідування, забавлянки, домовлянки, заклички, чистомовки, скоромовки, лічилки, загадки, вірші, пісеньки);

в) види попередньої роботи (читання, розгляд ілюстрацій, спостереження, бесіди тощо);

г) відповідну словникову роботу (знайомство з новими словами, пояснення, уточнення їх значення (-ень), закріплення в мовленні);

6) враховувати вікові та індивідуальні психофізичні, мовленнєві особливості та можливості дітей;

7) дотримуватися правил техніки безпеки та гігієни.

У дітей спеціального ДНЗ компенсуючого типу в залежності від логопедичного висновку ігрова діяльність має свої особливості:

1) у дошкільників із ЗНМ:

а) невміння гратися;

б) наявність неадекватних дій із предметами;

в) примітивні та одноманітні дії з предметами;

г) невміння використовувати предмети-замінники і діяти з уявними предметами;

2) у дошкільників із ФФНМ і заїканням:

а) нестійкий інтерес до іграшки, не пов’язаний із можливостями гратися з нею;

б) відсутність сюжету;

в) поодинокі сюжетні дії.

За таких умов формування ігрової діяльності має здійснюватися поетапно як у видах ігор (від предметних до рольових), так і у ігрових діях – від формування орієнтовної основи дій через ланцюжок ігрових маніпуляцій до дій за певними правилами. На індивідуальних іграх-заняттях поряд із педагогом, який обігрує знайому чи улюблену іграшку, викликає позитивно-забарвлене ставлення до неї, дитина виконує дії спочатку за наслідуванням, потім із мовленнєвим супроводом, а згодом у сюжетно-відображувальній грі з обов’язковим залученням мовлення. Від дій поряд (дитина – педагог) дитина поступово переходить до сумісних ігрових дій у складі мікрогрупи (дитина – ровесники). Так поступово у дошкільника логопедичної групи зароджується як самостійна, так і колективна ігрова діяльність у вигляді різних видів ігор.

У психолого-педагогічних дослідженнях існують численні як загальні класифікації ігор, так і авторський їх розподіл на окремі підвиди (К. К. Грос, Н. С. Карпінська, П. Ф. Лесгафт, Д. В. Менджерицька, С. Л. Новосьолова, С. Ф. Русова, Ф. В. Фребель, Л. С. Фурміна, В.-Л. Штерн та ін.), проте єдиної остаточної класифікації у дошкільній дидактиці так і не сформувалося. Проаналізувавши існуючі класифікації ігор у загальній дошкільній педагогіці, можна запропонувати наступну класифікацію спеціальних (корекційно-розвивальних) ігор, які доцільно використовувати у логопедичній групі:

1. Ігри з правилами:

а) ігри з предметами;

б) дидактичні (з іграшками, настільно-друковані, музично-дидактичні, сенсорні, математично-дидактичні (інтелектуальні), комп’ютерні);

в) рухливі (ігри різної рухливості, ігри-естафети, загальнорозвивальні, цілеспрямовані); г) народні (рухливі, хороводні, обрядові та звичаєві ігри).

2. Творчі ігри:

а) режисерські;

б) сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні, загальної тематики);

в) конструктивно-будівельні;

г) ігри-драматизації та інсценівки.

Розглянемо спеціальні ігри з правилами, основною метою яких є розвиток у дошкільників навичок мовленнєвої діяльності. Такі ігри можуть бути одно- (О. І. Максаков, В. І. Селіверстов, Г. А. Тумакова, Г. С. Швайко та ін.) чи багатоваріативними (І. Ф. Кривда, Ю. В. Рібцун, О. С. Ткач). Цінність останніх для логопедичної роботи полягає у одночасному комплексному вирішенні кількох корекційно-розвивальних завдань. Своєрідністю ігор такого типу є наявність конкретних меж, які створені чітко встановленими правилами. Перед початком гри педагог знайомить із ними дітей. Щоб бути учасником гри, дитині необхідно виконувати дані правила, тобто підпорядковувати свої бажання встановленим вимогам. Таке свідоме підпорядкування суспільно заохочуваним правилам і нормам становить зміст розвитку довільності поведінки дитини як суттєвої риси особистості.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2013
2013 -> Ю. В. Рібцун // Палітра педагога. 2008. № С. 21-23. Предметно-розвивальне середовище молодша логопедична група для дітей із знм у "ДВ" №6 за цей рік були вміщені методичні рекомендації
2013 -> З досвіду роботи вчителя англійської мови Смоліної О. С
2013 -> Програм а економічного і соціального розвитку Воловецького району на 2017 рік
2013 -> Міністерство освіти і науки україни
2013 -> «Україна незалежна держава. Символи держави: герб, гімн, прапор. Столиця України»
2013 -> Літературна медієвістика як частина сучасної філології має своїм завданням дослідження текстів середньовічного письменства в їхньому історичному і теоретичному зрізах
2013 -> Вступник до аспірантури за спеціалізацією українська мова як іноземна має
2013 -> Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду Методичні рекомендації
2013 -> Використання проблемних ситуацій на уроках фізики як ефективний засіб розвитку творчих здібностей учнів
2013 -> Тема: Почуття Мета


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка