Релігієзнавство специфічна сфера гуманітарного знання 10



Сторінка1/292
Дата конвертації30.03.2019
Розмір5,29 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   292
    Навігація по даній сторінці:
  • ВСТУП

З М I С Т


З М I С Т 1

ВСТУП 5


Розділ І 10

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО - СПЕЦИФІЧНА СФЕРА ГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ 10

ТЕМА І 10

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА 10

1. Предмет і об'єкт релігієзнавства 10

2. Структурні поділи й особливості релігієзнавства 18

3. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства 23

4. Герменевтичний аспект релігієзнавства 28

5. Релігієзнавство і теологія 34

ТЕМА II 42

ПРИНЦИПИ АКАДЕМІЧНОГО РЕЛІГІЄЗНАВСТВА 42

1. Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени 43



2. Принцип об'єктивності 45

3. Принцип історизму 51

4. Принципи дуальності і загальнолюдськості 57

5. Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві 60

Тема III РЕЛІГІЯ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 68

1. Зародки науки про релігію 68

2. Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу 70

3. Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання 71

4. Дисциплінарні вияви релігієзнавства 76

5. Релігієзнавча думка України 77

Тема IV ДИСЦИПЛІНАРНА СТРУКТУРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА 83

1. Філософія релігії 84

2. Феноменологія релігії 89

3. Соціологія релігії 94

4. Психологія релігії 105

5. Історія та історіософія релігії 108

6. Географія релігії 113

7. Лінгвістичне релігієзнавство 115

РОЗДІЛ II 121

ФІЛОСОФСЬКЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ 121

Тема V МЕТАФІЗИКА РЕЛІГІЇ 121

1. Сутність і визначення феномену релігії 122

3. Релігія - духовно-онтологічна основа буття антропологічної цілісності 133

4. Витоки релігії: багатоманіття їх концептуального визначення 137

ТЕМА VI 141

ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ 141

1. Ідея подвійності світу - головна риса релігійної свідомості 141

2. Істини буття Бога в релігії. Докази буття Бога 144

3. Питання походження світу в релігії. 151

4. Релігійне витлумачення людини 156

5. Есхатологічна перспектива світу 161

Тема VII 166

ЕПІСТЕМОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ 166

1. Проблема можливості пізнання релігії 166

2. Релігія як знання 169

3. Поняття релігійної істини 170

4. Проблема богопізнання 171

5. Відображальне відношення і власний зміст релігійного феномену 173

Тема VIII 179

ПРАКСЕОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ 179

1. Релігійна діяльність: сутність та форми вияву 179

2. Особливості інтелектуальної діяльності в релігії 184

3. Культова діяльність в її праксеологічному вимірі 185

4. Релігійне виправдання підприємницької діяльності 187

5. Культова особливість як основа конфесійної диференціації 188

Тема IX 193

АНТРОПОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ 193

1. Людина - вінець Божого творіння і образ Божий 194

2. Божественний промисел і свобода людини. Теодіцея і антроподіцея 198

3. Сенс буття людини у світі. Вчення про спокуту і спасіння 202

РОЗДІЛ III 206

ІСТОРИЧНЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ 206

ТемаХ 206

РЕЛІГІЯ ЯК ІСТОРИЧНЕ ЯВИЩЕ 206

1. Історична природа релігії 207

2. Проблема періодизації історії релігії і її типологізація 208

4. Роль особи в релігійному житті: особа як фундатор та ідеолог релігії 216

5. Закономірності релігійного процесу в Україні 224

Тема XI 228

ПЕРВІСНІ РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ 228

1. Час та умови виникнення вірувань 229

2. Чуттєво-надчуттєві вірування 231

3. Демоністичні вірування 234

4. Первісна магія 235

5. Первісні вірування, міфологія, світогляд 237

ТЕМА XII 240

ЕТНІЧНІ РЕЛІГІЇ 240

2. Народні релігії 241

3. Національні або етнодержавні релігії 243

4. Різновиди етнічних релігій 246

5. Іудаїзм як національна релігія 251

Тема ХШ 257

СВІТОВІ РЕЛІГІЇ 257

1. Особливості світових релігій 257

2. Буддизм 258

3. Християнство 261

4. Іслам 266

Тема XIV 271

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ХРИСТИЯНСЬКОГО ВІРОВЧЕННЯ І КУЛЬТУ 271

1. Біблія як священна книга християнства 272

2. Засади християнського віровчення 278

3. Християнська моральна доктрина 281

4. Культ в системі християнської релігії 286

Тема XV 290

КОНФЕСІЙНА ФІЛОСОФСЬКА ТЕОЛОГІЯ 290

1. Особливості і метатеологічні функції філософської теології 291

2. Буддійська філософія і її основні школи 293

3. Християнська філософія 297

ТЕМА XVI 311

РЕЛІГІЯ В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 311

1. Дохристиянські вірування на українських теренах 311

2. Українське язичництво 315

3. Прийняття і поширення християнства в Україні 319

4. Українське християнство: особливості, віхи історії 321

5. Релігія і Церква в тоталітарну добу 326

6. Багато конфесійність України. Міжконфесійні колізії - трагедія українського народу 332

7. Секулярні процеси в Україні і формування "нової релігійності" 334

РОЗДІЛ IV 338

СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ 338

ТЕМА XVII 338

РЕЛІГІЯ ЯК СУСПІЛЬНИЙ ФЕНОМЕН 338

1. Релігія і суспільство 338

2. Форми соціально-функціональних виявів релігії 341

3. Інституалізація релігії. Типологія релігійних інституцій 343

4. Аксіологічний статус релігії 346

5. Природа і особливості світських релігій 349

Тема XVIII 354

РЕЛІГІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ 354

1. Психологічні корені релігії і релігійності. Релігійні переживання 354

2. Релігійний досвід і його типи 358

3. Релігійна віра: природа, вияви, структура 361

4. Психологічні функції релігії. Релігія і духовне здоров'я особи й народу 363

ТЕМА XIX 367

РЕЛІГІЙНІСТЬ - ФОРМА БУТТЯ РЕЛІГІЇ 367

1. Співвідношення понять "релігія" і "релігійність" 367

2. Компоненти релігійності 369

3. Релігійність особи: мотиви і вияви 373

4. Показники та критерії релігійності 376

5. Релігійна духовність 378

6. Релігійне життя як релігійне діяння 384

7. Релігійна громада - первинний осередок життя віруючих 388

ТЕМА XX 392

ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ РЕЛІГІЇ 392

1. Функціональність як сутнісна характеристика релігії 392

2. Поліфункціональність релігії: вияви функціональності релігійного комплексу 395

3. Рівні вияву функціональності релігії 398

4. Сакралізація і секуляризація як вияв суспільного статусу релігії 399

5. Релігія і культуротворення 400

6. Релігія в мистецтві і мистецтво в релігії 404

Тема XXI 411

ПОЛІТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ 411

1. Структурний рівень взаємовпливу релігії і політики 412

2. Функціональний рівень взаємовпливу релігії і політики 413

3. Еволюція теократичної ідеї походження влади 417

5. Держава і Церква: основні моделі взаємодії 423

6. Державно-церковні відносини в Україні 427

1. Релігія як етнічна ознака народу 437

2. Космополітизм та етнічність релігії 438

3. Історичні етапи та закономірності етнорелігієгенезу 440

4. Функції і роль релігії в етнічних процесах людства 443

5. Релігія в національному бутті українського народу 445

ТЕМА XXIII 448

РЕЛІГІЯ ЯК МОРАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 448

1. Особливості релігії як морального чинника. Етичні виміри релігії 448

2. Смисложиттєві проблеми в контексті їх релігійного розуміння 454

3. Особливості моральних концепцій різних типів релігії 458

4. Оновлення морально-етичного вчення сучасних релігій 461

5. Бізнес і релігійна мораль 463

Тема XXIV 470

СВОБОДА БУТТЯ РЕЛІГІЇ В СУСПІЛЬСТВІ 470

1. Свобода совісті: зміст і структура 471

2. Свобода релігії, свобода віросповідання, свобода церкви, свобода в релігії 473

3. Свобода совісті й толерантність 475

4. Державні гарантії свободи совісті 477

5. Основні пріоритети державної політики щодо релігії та Церкви 478

РОЗДІЛ V 482

РЕЛІГІЯ І СУЧАСНІСТЬ 482

Тема XXV 482

СТАТИСТИКА І ГЕОГРАФІЯ СУЧАСНИХ РЕЛІГІЙ 482

1. Кількісні показники сучасних релігій 482

2. Поширення релігій у світі 484

3. Конфесійна структура і географія релігій в Україні 496

Тема XXVI 502

РЕЛІГІЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ 502

1. Кризові явища в сучасному релігійному житті 503

2. Політизація релігії. Еволюція соціально-політичних орієнтацій і діяльності релігійних організацій 505

3. Глобальні проблеми сучасності в їх релігійному тлумаченні і розв'язанні 508

4. Міжконфесійні відносини у світі. Проблема християнського екуменізму 512

5. Природа громадянської релігії 515

ТЕМА XXVII 520

ХРИСТИЯНСТВО В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ 520

3. Антропологічна пантеїзація християнства 527

4. Онтологічна пантеїзаціп християнства 531

5. Концепція синтезу науки і релігії в сучасному богослов'ї 534

6. Церква і культура: "обновленські" спроби здолати розрив 539

7. Християнство на межі тисячоліть 542

Тема XXVIII 550

НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ 550



2. Неорелігії в контексті світових суспільних процесів 553

3. Причини появи новітніх релігійних течій 556

4. Неоднорідність новітніх релігійних течій і рухів 559

5. Перспективи новітніх релігійних течій 561

ТЕМА XXIX 563

ВІЛЬНОДУМСТВО, СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ ТА НАТУРАЛІСТИЧНА МІФОТВОРЧІСТЬ - ВИЯВИ ЗМІН ДУХОВНОСТІ 563

1. Вільнодумство - традиційне явище духовного життя 563

2. Основні напрямки сучасного вільнодумства. Доля атеїзму в світі 569

3. Секуляризація і секулярні процеси сучасності 574

4. Натуралістичні міфи - феномен нової біля релігійної свідомості 577

ТЕМА XXX 585

РЕЛІГІЯ І ЦЕРКВА В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ 585

1. Етноконфесійна ситуація в Україні. Міжцерковні та внутрішньо-конфесійні відносини 585

2. Становлення національних церков як складова національного відродження 589

3. Релігійний чинник в контексті політичного життя України 593

4. Національна безпека і релігійне життя 599

5. Релігійна та релігієзнавча освіта в Україні 603

6. Законодавче закріплення свободи совісті в Україні 606



ВСТУП


Релігієзнавство - порівняно молода і водночас одна з найдавніших галузей гуманітарної науки. Молода тому, що її складові почали конституюватися в систему знання лише в ХУШ-ХІХ ст. Найдавніша, бо окремі знання про релігію (переважно у богословській формі) виникають уже в стародавніх країнах - Китаї, Індії, Греції. Втім, як зауважує відомий західний дослідник релігії Уроул Кінг, ще й досі немає спільної точки зору щодо того, чим є релігієзнавство або що слід так називати.

Сучасні релігіезнавці мають різні думки з приводу об'єкту свого дослідження. Відмінність в поглядах дослідників релігії виявляється не лише в предметному плані, а й у методах творчого пошуку. Якщо західні релігієзнавці до певної міри слідують за академічними (світськими) традиціями, то дослідники східних країн у своїх розвідках щодо релігійного феномена так і не вийшли за межі його теологічного окреслення. Невизначеність щодо сутності та структури релігієзнавства, зумовлена насамперед тим, що дослідники переслідують різну мету та послуговуються при цьому різними методологічними засадами.

В тоталітарні комуністичні часи релігієзнавству, як специфічній сфері гуманітарного знання, в СРСР взагалі було відмовлено в праві на самостійне існування. Воно включалося в контекст так званого наукового атеїзму і розглядалося як невід'ємний складовий елемент останнього. Його існування мислилося лише в цій системі. При цьому спотворювалася сама природа релігієзнавства. Поділяючи науковий атеїзм на два аспекти - позитивний і критичний, деякі дослідники вважали, що релігієзнавство є сукупністю різних видів наукової критики релігії. Так, М.Горбачов виділяв три види критики -філософський, природничонауковий та історичний. В.Танчер доповнив їх соціально-класовим, логічним, естетичним і морально-етичним, а Г.Габинський — етнографічним, лінгвістичним, соціологічним, конкретно-соціальним і психологічним видами критики (Горбачев НА. К вопросу о предмете теории научного атеизма // Вопр. науч. атеизма. - М., 1996. - С. 78-82; ТанчерВ.К. Основи наук, атеїзму.- К., 1976. - С.4; Габинский Г.А. Актуальньїе вопросьі истории атеизма // Вопр. философии.- 1980.— №6.-С. 172-175.). Покликанням цих видів критики було показати безпідставність концептів релігії та викрити її негативну роль в історії. Прихильники таких поглядів вдавалися часто до тенденційного підбору фактів, цитат, історичних епізодів, діючих осіб з церковної історії тощо. Релігієзнавство виступало вже не як знання про релігію, а як її критика, що спотворювало сутність релігієзнавчого пізнання, орієнтувало не на дослідження релігійного феномена в усій багатоманітності форм його існування і складної історії, а на пошуки (в основному - тенденційні) спростовувань релігійного світобачення, на зведення до абсурду будь-яких форм релігійного світовідношення.

Саме такі установки, власне, й спричинили відсутність у релігієзнавстві власного предмета дослідження. Воно не виробило специфічних методів пізнання релігійного феномену, своєї категоріально-понятійної системи, а користувалося тим, що давали йому інші науки. При цьому релігієзнавство вбирало у свої теоретичні побудови лише ті наукові концепції та висновки, конкретні приклади й описи, котрі в той чи інший спосіб мали антирелігійну зорієнтованість, точніше, давали можливість шляхом довільних тлумачень і комбінацій "спростовувати" релігійні положення й ідеї. Саме тут слід шукати основу думки, згідно з якою релігієзнавство не має свого власного предмета дослідження, а є сукупністю знань про релігію з різних галузей наук, в певний спосіб синтезованих ним. В такому витлумаченні релігієзнавство виступало як опосередкований запереченням релігії атеїзм.

Основним завданням тих, хто працював у сфері наукового атеїзму, був пошук і відповідна інтерпретація знань про релігію, що давали різні науки. Через чіткі ідеологічні установки того часу запозичені знання вже були антирелігійно зорієнтовані, тому давали спотворені дані.

Однак не всі дослідники радянської доби зводили релігієзнавство лише до заперечення релігії. Так, О.Онищенко зазначав, що "релігієзнавство не лише заперечує релігію, а й описує її, з'ясовує її природу, сутність, походження, закономірності еволюції, сучасний стан, розкриває тенденції зміни"(Онищенко А.С. Актуальные вопросы атеистической пропаганды. - К., 1984. - С.21.). Болгарський вчений Н.Мизов зауважив, що релігієзнавство "інтерпретує релігійний феномен"(Мизов Н. Религиознание: система и същност. - София, 1977. - С. 32.).

Включаючи сукупність знань про релігію як об'єктивно існуючий соціально-історичний феномен до позитивного змісту наукового атеїзму, дослідники відтак ставили перед релігієзнавцями завдання підпорядковувати знання розв'язанню теоретичних і практичних орієнтацій "наукового атеїзму" та довести неспроможність й недосконалість релігійних вірувань і в такий спосіб подолати релігійні забобони.

Не можна абсолютно відкидати доробки релігієзнавців тоталітарного періоду щодо пізнання релігійного феномена. Вони, безумовно, були. Проте заідеологізований підхід до релігії спричинив те, що навіть такі внутрішні її характеристики як специфіка структури, віра в надприродне, уособлювальний зміст її образів, догматичні, канонічні й обрядові особливості різних віровизнань не розглядалися як предметна сфера окремої, релігієзнавчої науки.

Виходячи з того, що "покликанням" наукового атеїзму було передусім не вивчення релігії, а її подолання, дослідники прагнули підпорядковувати й знання про релігію цій меті. Саме тому й робився явно тенденційний висновок: оскільки виявлені внутрішні характеристики релігії не існують поза тим загальним й найбільш істотним, що робить релігію неправдивим світоглядом, визначає її історичну долю і, зрештою, проявляється в її відносно самостійних внутрішніх характеристиках, то правильно зрозуміти їх можна лише в контексті цілісної теорії наукового атеїзму, де методологічна серцевина наче обростає релігієзнавчою проблематикою. Саме в такий спосіб, мовляв, ця проблематика набирає світоглядно-філософського, атеїстичного "звучання", входить до поняття предмета наукового атеїзму й існує як його специфічний аспект, а не як окрема галузь знання про релігію (Основи наук, атеїзму. -К., 1973. С.15.).

Отже, ідеологічні установки, що базувалися на методології ленінського опійного підходу до релігії, перешкоджали самостійному розвитку релігієзнавчих досліджень. Визначена мета - подолання релігії - збіднювала їх предметну сферу, а то й орієнтувала на користування тим, що давали для реалізації цього завдання довільно та тенденційно підібрані висновки й факти з різних наук. Саме такий метод релігієзнавчих досліджень, що доповнювався обов'язковим коментуванням окремих висловлювань з творів класиків марксизму-ленінізму чи партійних документів, спричинив постановку питання про те, а чи може взагалі існувати загальна теорія релігії поза тими конкретними її дослідженнями, що традиційно провадяться в історії, філософії, етнографії, етнології, психології, археології тощо? Чи може вона і в який спосіб синтезувати різноманітні результати конкретно-релігієзнавчих досліджень і чи їх достатньо для пізнання релігійного феномену? За нинішніх умов відтак постало і питання, а чи можлива взагалі єдина академічна наука про релігію, яка мала б свою єдину методологію, специфічні методи дослідження цього духовного феномена, сформовану систему категорій і понять?

При цьому постає ще ряд питань, над якими нам доводиться працювати нині, а саме:

- Яка природа релігієзнавчих пошуків - чи то є різновид раціонального пізнання, а чи "одкровенне" пізнання буття, інтуїтивне осягнення трансцендентного?

- Якими мають бути об'єктивні умови розуміння релігійних феноменів: чи повинен мати дослідник власний релігійний досвід?

- Якщо релігієзнавство є самостійною галуззю наукового пізнання, то які закони має його предметна сфера?

- Чи має релігієзнавство свої специфічні методи наукового пошуку, чи повинно послуговуватися виключно методами інших наук?

- Чи є релігієзнавство філософською наукою і чим є для нього філософія релігії - його складовою чи загальною теорією релігії, що не охоплює всю сферу релігійного комплексу та стоїть осторонь релігієзнавства?

- В чому полягає лінія розмежування між релігієзнавством й іншими гуманітарними науками, що в контекст своїх досліджень включають також релігію і з яких релігієзнавці дістають для себе певний емпіричний матеріал?

Конституювання релігієзнавства як окремої сфери наукового знання поставило також питання про з'ясування принципів релігієзнавчих досліджень, розробку його категоріально-понятійного апарату. Адже навіть сучасне західне релігієзнавство піддається різноманітній критиці саме за те, що воно не визначилося щодо категоріально-понятійного апарату, не має однозначного розуміння сутності релігії.

Не всі з поставлених тут проблем знайшли висвітлення в нашому підручнику. Над деякими з них ще працює релігієзнавча наука (Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. За ред. А.Колодного і Б.Лобовика. -К., 1996; Релігієзнавчий словник. - К., 1996.), інші питання потребують подальшого наукового дослідження, хоч тут їм і присвячено окремі теми чи підтеми. Автори загалом були однозначними у вирішенні поставлених завдань, хоч їх світоглядні уподобання дещо позначилися на характері витлумачення ними релігійних проблем.

Пропоноване видання докорінно відрізняється за змістом і структурою від навчальних посібників із релігієзнавства, що побачили світ протягом останніх п'яти років. Структура їх, а подекуди і зміст, нагадують переважно підручники з наукового атеїзму, Вони часто обмежені з'ясуванням проблем історії релігії. В оцінках церковно-релігійних явищ, окремих конфесій автори підручників презентують або дещо видозмінені опійні підходи недалекого минулого, або заангажовані та емоційні виклади газетярів чи конфесійних видань. Натомість у змісті розділів нашого підручника викладені здобутки сучасного світового релігієзнавства.

Не легко далася декому з авторів книги зміна тих світоглядним парадигм, заідеологізованих установок, якими вони послугували свого часу, але вона відбулася. То ж маємо перший в Україні підручник з релігієзнавства, де врахована вся його складна дисциплінарна структура. Він написаний на основі принципів об'єктивності, історизму, світоглядного та конфесійного плюралізму. Автори сповідують принцип можливості вільного функціонування будь-якого релігійного вірування, якщо воно діє в межах цивілізованих правових норм. Відтак науковці прагнули бути рівними, толерантними у ставленні до релігійних течій, не виявляли якоїсь конфесійної упередженості.

Зрозуміло, як і кожне видання, наш підручник викличе різні міркування. Ми завжди з вдячністю приймемо доброзичливу критику і слушні зауваження з тим, щоби наступне видання "Академічного релігієзнавства" зробити ще кращим.

До кожної теми додаємо список рекомендованої літератури, серед якої зустрічаються й книги антирелігійного спрямування. їх пропонуємо прочитати не тому, що поділяємо світоглядні установки авторів. Потреба вивчення цих джерел зумовлена відсутністю в бібліотеках інших видань з теми. Тож студент повинен критично ставитися до змісту подібних видань, сприймати з них лише те, що відповідає його світоглядним уподобанням.

Підручник написаний колективом науковців Відділення релігієзнавства

Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, а також ряду вузів країни, зокрема:

Вступ - д.філос.н. А.Колодний.

Тема І. §§ 1-2 - д.філос.н. А.Колодний

§ 3 - д.філос.н. Б.Лобовик

§ 4 - к.філос.н. Р.Трачук

§ 5 - д.філос.н. А.Колодний

Тема II. §§ 1-4 - д.філос.н. А.Колодний

§ 5 - к.філос.н. Р.Трачук

Тема III. § 1 - к.філос.н. В.Кулик

§ 2 - д.філос.н. А.Колодний та к.філос.н, В.Кулик

§ 3-4 - к.філос.н. В.Кулик

§ 5 - д.філос.н. А.Колодний.

Тема IV. §§ 1-2 - к.філос.н. О.Сарапін

§ 3 - к.філос.н. М.Бабій

§ 4 - к.філос.н. О.Сарапін

§ 5 - д.філос.н. Б.Лобовик

§ 6 - к.філос.н. Л.Филипович

§ 7 - к.філос.н. І.Богачевська

Тема V. §§1-2 - д.філос.н. БЛобовик

§ 3 - д.філос.н. А.Черній

§ 4 - д.філос.н. Б.Лобовик

Тема VI. § 1 - д.філос.н. Б.Лобовик

§ 2 - д.філос.н. А.Черній

§ 3 - д.філос.н. М.Закович та д.філос.н. А.Колодний

§§ 4-5 - д.філос.н. М.Закович

Тема VII. §§1-4 - к.філос.н. О.Сарапін

§ 5 - д.філос.н. БЛобовик

Тема VIII. §§1-4 - к.філос.н. О.Сарапін

§ 5 - д.філос.н. М.Закович та к.філос.н.О.Саган

Тема IX. §§1-3 - Л.Чупрій

Тема X. §1-3- д.філос.н. А.Колодний

§4- к.філос.н. П.Павленко

§5- д.філос.н. А.Колодний

Тема XI. §§ 1-5- д.філос.н. Б.Лобовик

Тема XII. §§ 1-3- к.філос.н. Л.Филипович

§4- к.філос.н. Л.Филипович, І.Козловськин,

к.філос.н. Н.Чухим, к.іст.н. В.Яремчук

§5- О.Найман

Тема ХІІІ. §1- д.філос.н. А.Колодний

§2- І.Козловський

§3- д.філос.н. П.Яроцький

§4- д.філос.н. В.Лубський

Тема XIV. §§1-4- к.філос.н. С.Головащенко

Тема XV. §§1-6- д.філос.н. П.Саух

Тема XVI. §1- к.філос.н. О.Бучма

§2- к.філос.н. Г.Лозко

§§3-6- д.філос.н. П.Яроцький

§7- к.філос.н. В.Єленський

Тема XVII. §§1-3- к.філос.н. В.Єленський

§4- Л.Чупрій

§5- Д.Кірюхін

Тема XVIII. §§1-4- к.мед.н. О.Карагодіна

Тема XIX. §1- к.філос.н. О.Бучма

§2 - д.філос.н. А.Колодний та к.філос.н. О.Бучма

§3-4- к.філос.н. О.Бучма

§5- Л.Чупрій

§6-7- к.філос.н. П.Павленко

Тема XX. §§1-4- к.філос.н. О.Бабій

§§5-6- к.філос.н. І.Лисий

Тема XXI. §§1-5- к.філос.н. О.Саган

§6- к.філос.н. В.Климов та к.філос.н. О.Саган

Тема XXII. §§1-5- к.філос.н. Л.Филипович

Тема XXIII. §§1-4- к.філос.н. В.Щедрін

§5-- к.філос.н. С.Свистунов

Тема XXIV. §§ 1-4- к.філос.н. М.Бабій

§5- д.філос.н. В.Бондаренко

Тема XXV. §§1-2- к.філос.н. Л.Филипович

§3- д.філос.н. А. Колодний

Тема XXVI. §§1-4- д.філос.н. П.Яроцький

§5- д.філос.н. А.Колоднии

Тема XXVII. §§1-2- д.філос.н. П.Яроцькии

§§3-4- д.філос.н. І.Мозговий

§5- д.філос.н. П.Яроцький та В.Медвідь

§6- д.філос.н. П.Яроцький

§7- д.філос.н. А. Колодний

Тема XXVIII. §§1-3- к.філос.н. Л.Филипович

Тема XXIX. §§1-3- д.філос.н. А.Черній

§4- к.філос.н. А.Щедрін

Тема XXX. §1- к.філос.н. В.Єленський

§2- д.філос.н. А.Колоднии та к.філос.н. С.Здіорук

§3- к.філос.н. В.Єленський

§4- О.Литвиненко

§5- д.філос.н. М.Закович та д.філос.н. А.Колоднии

§6- к.філос.н. М.Бабій




Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Комунальний вищий навчальний заклад «херсонська академія неперервної освіти» херсонської обласної ради кафедра теорії і методики виховання
2015 -> Серце віддане дітям штрихи до життєвого і творчого шляху українського педагога-гуманіста Василя Сухомлинського
2015 -> Заліток Людмила Михайлівна
2015 -> Людинознавчi
2015 -> Судова помилка в адміністративному судочинстві
2015 -> Програма навчальної дисципліни антропологія літератури
2015 -> Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Психологічна служба»
2015 -> Концепція сучасного підручника з географії для основної школи


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   292


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка