Реалізація Концепції національно – патріотичного виховання дітей і молоді на уроках зарубіжної літератури



Скачати 33,33 Kb.
Дата конвертації27.03.2020
Розмір33,33 Kb.
ТипУрок


Реалізація Концепції національно – патріотичного виховання дітей і молоді на уроках зарубіжної літератури
Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. Відтак, враховуючи всі обставини, виникла гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

16 червня 2015 року МОН України було зареєстровано наказ № 641 «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах».

Згідно даної Концепції необхідно, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати

на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів в тому числі зарубіжної літератури, якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

Основними положеннями Концепції є:


  • Виокремлення як одного з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

  • Необхідність виховання в учнівської молоді національної самосвідомості, налаштованості на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

  • Системність здійснення виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

  • Виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та користування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

  • Формування моральних якостей особистості, культури поведінки, виховання бережливого ставлення до природи, розвиток мотивації до праці.

Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності. . З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме:

- у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;

- формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту,
до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;

- виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;

- сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;

- плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;

- через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;

- здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Згідно з Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти всі освітні галузі повинні мати українознавче спрямування, що безпосередньо стосується літературного компонента галузі «Мови і літератури», до якого належить предмет «Зарубіжна література».

У програмі із зарубіжної літератури збережено її європейський та український вектори. Це чітко прослідковується в її культурологічній, компаративній лініях.

Одним із завдань зарубіжної літератури є виховання любові до української мови і літератури як органічної частки світової культури, прагнення до збереження рідної мови національних традицій і цінностей.

Під час читання творів зарубіжних поетів в українських перекладах необхідно звертати увагу учнів на майстерність художніх перекладів Ігоря Серебрякова («Фарбований шакал»), Івана Дзюби («Іссумбосі, або Хлопчик – Мізинчик»), Євгена Максименка («Синдбад – мореплавець»), Сидора Сакидона («Пані Метелиця»), Миколи Терещенка (поема «Русла і Людмила», байки І. А. Крилова), Наталі Забіли («Казка про мертву царівну та сімох богатирів»), Ольги Сенюк (казка «Соловей»), Ілька Корунця (казка «Хлопчик – зірка»), Василя Мисика («Про коника і Цвіркуна»), Миколи Бажана («Нічна пісня мандрівника»), Леоніда Первомайського («Задзвени із глибини…»), Лариси Боженко («Лобо – володар Курумпо»), Юрія Корецького («Пригоди Тома Сойєра», «Острів скарбів»), Віри Наливаної («Полліанна», Валентина Корнієнка («Аліса в країні Див»), Валерії Богуславської («Книжки в обкладинках червоних»), Наталі Іваничук («Капелюх чарівника»), Євгенії Волощук («Міфи»), Катерини Гловацької («Міф про Прометея»), Юрія Іванченка («Міфи про Геракла», «Нарцис», «Пігмаліон»), Юрія Мушака (байки Езопа), Антіна Хуторяна («Ніч перед Різдвом», «Товстий і Тонкий», «Сліпий музикант»), Миколи Лукаша («Моє серце в верховині», «Листівки з видами міст»), Олександра Олеся («Пісня про Гайавату»), Петра Соколовського

(«Жага до життя»), Романа Ткачука («Запах думки»), Ольги Сенюк («Міо, мій Міо»), Івана Франка (балада «Король Лір і його дочки»), Юрія Юри (балади про

Робін Гуда), Михайла Ореста («Рукавичка»), Марійки Пригари («Світязь»), Євгена Крижевича («Вересковий трунок»).

Розповідаючи про національні традиції, образи, звичаї українського народу, що знайшли відбиток у творах, наприклад: О. Пушкін «Руслан і Людмила» повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» чи повісті В.Короленка «Сліпий музикант», слід звертати увагу школярів на милозвучність, барвистість української мови, якою послуговувалися перекладачі.

Крім того, важливо акцентувати увагу на ролі України в житті і творчості митців зарубіжної літератури: А.Чехова, В.Короленка, А.Міцкевича, М.Булгакова, Шолом-Алейхема, О. Бальзака, Дж.Олдріджа, Олександра Гріна, тощо. Вчитель має показати учням особливості втілення української теми в їхніх творах.

Під час знайомства учнів з біографіями письменників, текстами художніх творів необхідно інформувати про літературні музеї України та інших країн, здобутки українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатство української мови й літератури на тлі світової культури. При цьому ефективною буде дослідницька робота учнів, використання методу проектів.

Програмою із зарубіжної літератури передбачено також володіння школярами інформацією про бібліотеки України (центральні, а також у рідному місті, селі), їхню структуру, організацію роботи (зокрема з використанням Інтернету).



Всі перераховані аспекти навчальної діяльності на уроках зарубіжної літератури сприятимуть формуванню поваги до української мови та культури, національній самоідентифікації учнів, усвідомленню ними національних цінностей та необхідності їх збереження в умовах глобалізації світу.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка