Ракітянська Л


Аналіз досліджень та публікацій



Скачати 110,5 Kb.
Сторінка8/9
Дата конвертації26.03.2020
Розмір110,5 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Аналіз досліджень та публікацій. Аналіз наукової літератури з окресленої проблеми дозволяє стверджувати, що вона є предметом наукового аналізу

філософських, психолого-педагогічних досліджень. Специфіка предмету кожної з наук обумовлює особливості підходів до її вирішення.

Теоретико-методологічні основи взаємозв’язку морального та естетичного знайшли всебічне обґрунтування в сучасній філософії. Вчені-філософи (І.А.Зязюн, О.С.Канарський, В.О.Кудін,Л.Т.Левчук, О.І.Фортова) вказують на звязок морального та естетичного як об’єктивну закономірність, що має місце в житті й мистецтві. Духовні якості людини( ідейні, моральні, естетичні) функціонують в органічній єдності, реалізуються в іманентній характеристиці людської цілісності. Вчені стверджують, що діалектика розвитку єдності морального та естетичного відображає рівні присвоєння людиною своєї суспільної сутності, рівні її духовного саморозвитку у формах людської чуттєвої діяльності  5, с.50 . В характері моральних та естетичних почуттів, що утворюють емоційно-почуттєву сферу особистості, полягає те загальне, що складає органічний взаємозв’язок між моральними та естетичними якостями людини, які реалізуються у процесі її розвитку.

За визначенням О.І.Фортової, моральні та естетичні почуття це такі переживання людиною свого ставлення до дійсності, основою якого є здатність « ставитись», «відноситись», що присвоюється у почутті  5, с.145 .

На органічний взаємозв’язок естетичних та моральних почуттів вказує і В.О.Кудін. Вчений наголошує на тому, що в морально-естетичних почуттях акумулюються відповідні оцінки добра і зла, порядності та нечесності, моральності та аморальності. Крізь їх призму відбувається сприймання суспільних цінностей, формується ставлення людини до певних факторів життя Людська почуттєва діяльність виявляє себе у формах небайдужості, співпереживання, співчуття, співстраждання .

Визначення категоріального статусу поняття «небайдужість» здійснюється як в естетичних так і етичних дослідженнях. В естетичній теорії О.С.Канарського поняття «небайдужість» розглядається як «логічне начало» дослідження людської почуттєвої діяльності  3 . Таку ж думку висловлює і О.І.Фортова, підкреслюючи, що «небайдужість», як здатність людини «відноситись», виявляється у чуттєвій формі. Вона не є властивістю власне естетичного,а відображає у своїй специфіці сутність, що характеризує людську чуттєву діяльність в цілому, в єдності морального та естетичного  5, с.63. Небайдужість виступає началом почуттєвої діяльності людини і відображає ставлення людини до оточуючої дійсності у єдності моральних та естетичних почуттів.

Однією з форм прояву людських почуттів є співпереживання, яке, за ствердженням О.І.Фортової, є не лише специфічною особливістю естетичного сприймання. Необхідною умовою співпереживання є спілкування людини з іншими людьми, а це становить сферу морального. Тому співпереживання, як форма людської чуттєвості, не є властивістю естетичного чи етичного, вона відображає саме внутрішню єдність моральних та естетичних переживань. Здатність людини ставити себе на місце іншої людини, сприймати і розуміти її почуття як свої власні, визначається у філософії поняттям «співстраждання», яке характеризує ставлення людини до іншого як вищу міру небайдужості. Саме ця здатність людини робить її причетною до всього людства, спонукає до перетворення дійсності.

Отже, поняття «небайдужість», «співпереживання», «співстраждання» відображають механізм функціонування почуттєвої сфери людини.

У дослідження І.А.Зязюна розкривається зміст поняття «естетичний досвід»  2 . Автор розуміє естетичний досвід людини як духовне утворення, що існує і виявляє себе через «людські чуттєві сили».Естетичний досвід є основою естетичного ставлення людини до суспільства, забезпечує максимальний розвиток її спеціальних здібностей, перетворює результати виховання у особистісні норми і установки. Акумулюючи в собі досвід суспільних відносин, що склався у вигляді стійких ціннісних орієнтацій, естетичний досвід є своєрідною програмою поведінки і діяльності людини. Засвоєні естетичні норми становлять внутрішнє надбання людини, яке визначає її вимоги до себе і до оточуючого.

Естетичне ставлення людини до дійсності, краса людської поведінки тісно пов’язані, на думку І.А.Зязюна, з етичним ставленням людини до навколишньої дійсності. Тому вчений вважає і доказово обґрунтовує в своїх роботах, що « естетична чуттєвість як узагальнений вираз естетичного досвіду, виникає, існує і розвивається у діалектичній єдності з моральним досвідом».

Розкриваючи сутність людської чуттєвої діяльності, вчені-філософи підкреслюють вплив мистецтва на емоційно-моральний, духовний розвиток людини. Унікальна здатність мистецтва стикатися з усіма сторонами духовного світу людини дозволяє йому активно залучати кожного до втіленого емоційно-чуттєвого досвіду, накопиченого багатьма поколіннями. Естетичний, а через нього і етичний вплив мистецтва на духовність людини сприяє збагаченню індивідуального досвіду переживань, формуванню особистого ставлення до сприйнятого у вигляді співпереживання. Мистецтво спонукає до співпереживання, формує досвід людських відносин, сприяє взаєморозумінню між людьми. Виступаючи унікальним засобом розвитку духовності людини, мистецтво водночас спонукає її до дій. Щоб те ідеальне, що несе в собі мистецтво, людина перетворювала у наявні форми людських відносин і людської життєдіяльності в цілому. Цю думку особливо підкреслює в своїх працях О.С.Канарський. Саме в такій «післядії», вважає вчений, справжнє призначення і моральна сила мистецтва  3 .

В психолого-педагогічних дослідженнях моральне та естетичне виховання розглядаються як відносно самостійні сторони єдиного цілісного процесу виховання особистості. Вчені-педагоги ( С.С.Горбенко, Л.Г.Коваль, Р.М.Любима, О.М.Олексюк, С.О.Петуніна, С.Р.Хлєбік,А.Б.Щербо) підкреслюють, що взаємозв’язок цих напрямків виховання не механічний, а органічний, зумовлений єдністю духовної сутності людини. Серед факторів, які впливають на морально-естетичний розвиток особистості психолого-педагогічна наука винятково важливе значення надає мистецтву, його гуманістичній природі.

Так Л.Г.Коваль відзначає особливий взаємозв’язок музики з суспільними ідеалами, загальнолюдськими цінностями,з способами взаєморозуміння між людьми, які відображають співпричетність композитора, виконавця, слухача до життя суспільства і викликають, співпереживання, співучасть за допомогою специфічних виражальних засобів. До останніх автор відносить не лише традиційні виражальні засоби, але й весь виховний потенціал музики, відображаючий взаємодію вчителя з учнями в складних процесах сприйняття, усвідомлення, освоєння музичного мистецтва і формування на цій основі багатства морально-естетичних відносин  4 .

Педагог-дослідник С. С. Горбенко [1], вивчаючи проблему морально – естетичного виховання підлітків засобами народної пісенної творчості, експериментально перевірив і підтвердив у своєму дослідженні, що у процесі усвідомлення і емоційного освоєння кращих зразків фольклору з'являються реальні можливості роз­витку дітей з високими естетичними і моральними якостями, які знаходять свій вияв у співчутті, співпереживанні, повазі до оспіваних героїв. Перевіряючи виявлені педагогічні умови ефек­тивного морально – естетичного виховання школярів засобами на­родної пісенної творчості, вчений приходить до висновку, що морально-естетичне виховання школярів під час роботи над народною піснею може бути більш ефективним, якщо його проводити у взаємозв'язку урочної і позаурочної роботи, зіставляючи при цьому виконавські варіанти народної пісні, застосовуючи колек­тивне обговорення її морально – естетичного змісту, намагаючись виробити у дітей вміння ідентифікувати себе із зображеними в творі подіями, порівнювати із сучасним життям.

У дослідженні С. Р. Хлєбік розкривається зміст морально – естетичного досвіду молодших школярів, який визначається як процес оволодіння художньо – естетичними та моральними знаннями в спілкуванні з художніми творами, набуття умінь та навичок емоційного реагування та осмисленого сприйняття морально – естетичного змісту явищ мистецтва й дійсності. Результатом сформованості морально – естетичного досвіду школярів є активізація діяльності самосвідомості і розвиток на цій основі інтегратив­них якостей особистості – співпереживання, співчуття, співтворчості, які проявляються у гуманістичній спрямованості відно­син людини [ 6 ].




Каталог: jspui -> bitstream -> 0564


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка