Психологічні труднощі обдарованих учнів



Скачати 50,66 Kb.
Дата конвертації18.04.2019
Розмір50,66 Kb.
Психологічні труднощі обдарованих учнів
В наш час проблема обдарованості є однієї із найактуальніших проблем освіти, шкільного навчання. Все більше педагогів звертаються до психолога, тому що мають труднощі у роботі з обдарованими дітьми. Так як відсутня цілісна система навчання й виховання обдарованих учнів у загальноосвітніх школах, педагоги змушені самостійно шукати нові напрями для розвитку їх здібностей, таланту. Але різноманітність проявів обдарованості не завжди дозволяють педагогу розпізнати, виділити обдаровану дитину з ряду успішних учнів. Тому обдарованість більшості дітей може залишитися потенційною, або ж спричиняти цілий ряд психологічних проблем самій дитині та оточуючим її дорослим.

На жаль, велика кількість обдарованих дітей залишається поза увагою шкільного психолога тому, що все більшого поширення набуває практика надання допомоги учням, що мають поведінкові, соціально-емоційні порушення, неуспішність у навчання і т.д. Безперечно, такі діти створюють безліч проблем вчителям та батькам, і потребують психологічної корекції. Рідше, професійна допомога торкається обдарованих учнів. Чому так відбувається?

Обдарованість у звичайній школі може проявлятися у двох видах: як благополучний розвиток дитини у всіх сферах життєдіяльності та обдарованість як проблема дитини та оточуючих її людей [1]. Звісно, у першому випадку обдарованість нікому не заважає, навіть навпаки, дитина може допомагати іншим учням, що не встигають у навчанні, може стати взірцем для наслідування і т.п. Але природній талант буде потребувати від педагогів використання розвивальних програм з врахуванням індивідуальної унікальності обдарованого школяра, що також не завжди спостерігається на практиці. Обдарованість як проблема дитини та оточуючих її людей частіше приховується за цілим комплексом різних проблем: поведінкових, навчальних, внутрішньо психологічних. Ось тут завдання психолога – відрізнити обдарованість від дезадаптованості. Для цього необхідно як найкраще знати психологічні особливості обдарованих дітей, які при неправильному навчання та вихованні, несприятливих факторах соціального середовища можуть стати проблемою у розвитку таких дітей, взаємодії з ними дорослих.

Виявлення та врахування психологічних особливостей забезпечать умови для повноцінного розвитку неповторної унікальності обдарованого учня. Вчені, психологи (Н.С. Лейтес, Б.М. Теплов, В.М. Русалов, О.В. Запорожець, Я.О. Пономарьов, О.М. Матюшкін, Моляко В.А. та ін.) характеризують складові риси, ознаки, прояви обдарованості, ґрунтовне знання яких, допоможе шкільному психологу вирішити цілий ряд завдань у роботі з обдарованими дітьми.

Мета нашого дослідження - розглянути психологічні особливості обдарованих дітей, не врахування яких може призвести до проблем та труднощів в їх розвитку, навчанні й вихованні.

Не дивлячись на розповсюдження уявлень щодо благополучності психологічного розвитку обдарованих дітей, внаслідок своїх внутрiшнiх якостей та конкретних ситуативних факторів обдаровані діти та дорослi підпадають до психологічної групи ризику. Внутрiшнi та зовнiшнi ситуативні фактори можуть призвести до виникнення в обдарованих дiтей труднощiв у спiлкуваннi та багатьох iнших психологiчних проблем.

Кожна людина - це неповторна iндивiдуальнiсть, i тому вона характеризується своїм унiкальним набором особистiсних якостей, piвнем їх розвитку, який i буде визначати рiвень творчих досягнень i можливостей конкретної людини. У дiтей цi якостi виявляються нерівномірно, деякi зовсiм вiдсутнi. Для стимулюваннi розвитку обдарованостi перш за все необхiдно вивчати iндивiдуальнi особистiснi якостi дитини.

Обдаровану дитину iнколи порiвнюють iз губкою, що поглинає найрiзноманiтнiшу iнформацiю та вiдчуття [8]. Втім, така здатність до сприйняття сусідить із вразливістю, яка породжується підвищеною чутливістю. Цi дiти все сприймають i на все реагують. Вони проявляють надмірне захоплення у всьому – в емоцiйних реакцiях, iнтелектуальних заняттях, суперництві з братами i сестрами або в протистояннi дорослим. Захоплення часто проявляється в надмiрнiй рухливiй активності й невгамовності. Поряд з захопленнями обдарованi дiти проявляють особливу чуттєвiсть до всього - до емоцiй i почуттiв, звукiв, дотикiв, запахiв тощо.

Тяжiння обдарованих зрозумiти, дослідити, знайти логiку є такою ж важливою характеристикою, як здатність бачити можливості й альтернативнi рiшення. Обдарованi діти, часто не враховуючи cтaндapтні вимоги, не здатні, таким чином, до конформiзму, особливо якщо цi стандарти йдуть врiзнобiч з їхнiми iнтересами [7].

Однiєю з поширених прикметних особливостей обдарованої дитини є цiлеспрямованiсть у тому, що стосується її iнтepeciв: велика впертiсть та зосередженiсть у досягненнi мети; здатнiсть до перфекцiонiзму [8]. Коли результати не відповідають підвищеним внутрішнім стандартам дитини, в неї виникає вiдчуття незадоволеностi й неабиякi переживання. Звiдси, бере початок недовiра до власних можливостей, й дитина може кинути справу, не закiнчивши її. Часто цьому сприяють завищенi очiкування вчителiв, амбiцiї батькiв. Адже спершу дитина намагається, щоб задовольнити референтну групу людей, до якої входять близькi їй люди. У неї формуються уявлення, що саме за допомогою успіху можна отримати максимальну увагу та безумовну любов батькiв. На цiй основi й виникає життєва формула дорослого: головне в життi успiх. Якщо дитина не дотягує до завищених стандартiв, якi пропагує сiм' я, у неї з'являється почуття провини, що теж призводить до внутрішньої проблематики особистостi.

Безсумнiвно, успіхи i таланти вiдiграють важливе значення у житті кожного, хто нацiлений на їх розвиток. Але бiльш важливим є гармонiйний розвиток дитини, вiдчуття здорового балансу. Кожну дитину потрiбно сприймати, перш за все, як особистiсть й бачити не лише її здiбностi та досягнення.

Обдарованi діти завжди вiдкритi всьому новому, схильні до пошуку нових вражень, знань, вiдчуттiв для насичення свого мозку. Також вони вiдрiзняються нестандартним мисленням та сприйманням. Саме ця здатнiсть часто стає основою творчостi, винахiдливостi. Обдарованi, зазвичай, володiють великим словниковим запасом, вiльно висловлюють свої думки й сприймають cвіт набагато глибше, неординарно [6].

Для успiшного розвитку цих рис необхiдно поважати дитину, як особистiсну цiннiсть пiдтримувати у процесi пiзнання, не обмежуючи при цьому її внутрiшню свободу.

За даними багатьох досліджень взаємовiдносини з однолiтками у обдарованих дiтей загалом складаються дуже нелегко, у бiльшостi випадкiв 5 через внутрiшню асинхронiю (асинхронiя розвитку), яку виявляють безлiч обдарованих дiтей, коли нepiвномірно розвиваються в академічному плані, у спiлкуваннi, у становленнi особистостi [5].

Це та багато iнших зазначених проблем пов'язанi з певними сильними сторонами обдарованих дiтей. Якщо обдарованi швидко сприймають i утримують iнформацiю, то їх може дратувати повiльне засвоєння iнформацiї iншими. Якщо, з одного боку, вони володiють великим словниковим запасом i з легкістю виражають свою думку навіть у складних питаннях, то з іншого - ефективно використовують слова в будь-якiй зручнi для себе ситуацiї, щоб видiлитися або вигородити себе.

Зазвичай, обдарована дитина є уважною й вiдкритою всьому новому. Це призводить до надмiрної зосередженостi, довiрливостi й легковажностi. Taкi риси, як чуттєвiсть, емпатiя, бажання бути прийнятими iншими нерiдко призводять до остраху критики, потреби в обов’язковому визнаннi та гiдному оцiнюваннi. Надмiрна рухливiсть, енергiйнiсть, що притаманна обдарованим дiтям, викликає в них вiдчуття фрустрацiї пiд час без дiяння [7].

Для обдарованих дiтей взагалi властива готовнiсть до засвоєння знань, чутливiсть до образних вражень, рухливість уяви, допитливість. Iснує вікова чутливість, особлива чуйнiсть до оточуючого, яка своєрiдно характеризує дитячий вік. На кожному віковому етапi розвитку дитини виникають та чергуються так званi сенситивнi перiоди, тобто найбiльш сприятливi передумови для розвитку психiки в певному напрямi [4]. При цьому чергуваннi сенситивних перiодiв вiдповiдно змiнюються як чутливiсть, так i активнiсть дiтей. Biкові розумовi переваги дитини не тільки витісняють, замінюють одне одного, а частково і залишаються в людині, закріплюються, хоча різною мiрою, характеризуючи iндивiдуальнi розбiжностi мiж рiзними дітьми.

Взагалі термін «обдарована дитина» застосовують до зовсім різних за своїми здібностями дітей. За В.С. Юркевичем, існує два основні типи обдарованості:

1. «Особлива, виключна обдарованість». Для виявлення таких 6 учнів не потрібні спеціальні тести та спостереження. Такі діти особливо зацікавлені інтелектуальною діяльністю, легко розуміють та засвоюють складні пізнавальні матеріали, мають високу ефективність розумової діяльності, характеризуються завищеною критичністю у сприйнятті неточної інформації.

2. «Звичайна обдарованість», або «висока норма». Це учні, які характеризуються високими пізнавальними потребами, успішністю у навчанні, високою адаптивністю до нових ситуацій, зовнішньою привабливістю та здоров’ям.

В.С. Юркевич, зазначає, що особливо обдарованим дітям складно спілкуватися, їх швидке випередження однолітків впливає на їхній соціальний та емоційний розвиток, то у другої групи обдарованих дітей «високої норми» проблем у спілкуванні навіть менше, ніж у звичайних учнів[9].

М.С. Лейтес, у своїх теоретико-експериментальних дослідженнях багато уваги приділяє вивченню вікових передумов обдарованості та виділяє серед розумово обдарованих учнів три категорії:

І категорія – учні, які відрізняються надзвичайно швидким темпом розумового розвитку, що особливо помітно у дошкільному і молодшому шкільному віці;

ІІ категорія – учні із звичайним рівнем інтелекту, які різко відокремлюються у певних видах занять, наприклад, у деяких напрямках науки або техніки. Ця категорія частіше зустрічається серед підлітків і старших школярів;

ІІІ категорія – діти, які не досягають помітних успіхів у навчанні або творчих заняттях, але відрізняються своєрідними проявами інтелекту: розвинутою пам’яттю, уявою, спостережливістю. Стосовно цієї групи учнів говорять про ознаки потенційної обдарованості [4].

В процесi аналiзу рiзних пiдходiв до проблеми психологічних особливостей обдарованостi (Н.С. Лейтес, Б.М. Теплов, В.М. Русалов, О.В. Запорожець, Я.О. Пономарьов, О.М. Матюшкін, Моляко В.А.) можна зробити висновок, що обдарованiсть дитини проявляється i розвивається, насамперед, у творчiй дiяльностi i обумовлюється мотивацiєю навчальної дiяльностi, характерологiчними та iндивiдуальними особливостями прояву обдарованостi. Спрямованiсть на творчiсть, особливостi характерологiчних якостей обдарованих, їх творчi умiння можна спостерiгати в процесi їхнього навчання.

На наш погляд, необхiдно конкретизувати iндивiдуально-особистiснi риси прояву обдарованостi, сукупнiсть яких визначає її творчi можливостi. В дослідженнях В.I.Андрєєва, А.М.Лука, Н.В.Кичук, Я.О.Пономарьова, М.М.Потапшика, С.О.Сисоєвої виділяються творчi якостi особистостi, якi характеризують спрямованість на творчу діяльність, її творчі уміння, iндивiдуальнi особливостi, якi сприяють успiху людини у творчi дiяльностi [2;3]. Серед них: адекватна Я-концепцiя, потяг до процесу творчостi, смiливiсть, самостiйнiсть, готовнiсть до ризику, ініціaтивнiсть, цiлеспрямованiсть, наполегливiсть, працелюбнiсть, вимогливiсть до себе, спостережливість, енергiйнiсть, caмовідданість, емоцiйна активність, здатнiсть до виявлення протирiч, критичнiсть мислення, розвинута iнтуіція та iншi (всього понад 60 рис).

Висновки експериментального дослідження С.О.Сисоєвої та iншi спостереження показали, що певнi якостi особистостi, якi впливають на розвиток обдарованостi в процесi творчої дiяльностi, розвиваються недостатньо. Особливо це стосується формування в обдарованих адекватної Я- концепцiї, розвиток якої має особливе значення для обдарованих дiтей. Навiть обдарована дитина, яка має занижену самооцінку, може не реалiзувати своїх здiбностей i вiдiйти у розряд невстигаючих учнiв. У зв'язку з цим, перш за все, батьки, психологи, вчителi повинні допомогти дітям у розвитку адекватного позитивного уявлення про свої можливостi. Велике значення при цьому має емоцiйно-доброзичливе ставлення до обдарованих, заохочення їх до творчої 8 спiвпрацi. Своєчасна та адекватна підтримка дорослих з раннього дитинства – запорука формування у дитини адекватної Я-концепцiї. [2].

Слiд пiдкреслити, що iндивiдуальнi особливостi психiчних процесiв прояву обдарованостi потребують детального вивчення з боку психологiв, тому що гальмування розвитку психiчних процесiв обдарованостi рано чи пiзно призводить до спаду успiшностi навчання i розвитку загальної обдарованостi дитини.

Так, М. Бітянова, у дослідженні феномену обдарованості, вказує на її різноманітну симптоматику. Головною особливістю є наближення обдарованої дитини до дезадаптованої у поведінці, навчанні та внутрішньому стані. Обдарованість як проблема дитини може характеризуватися у сфері навчання: низькою мотивацією, демонстративною, тривожною поведінкою, відсутністю знань з певних предметів. Причини шкільної неуспішності дослідниця вбачає у стійкій фрустрації пізнавальних потреб та можливостей обдарованих дітей. Масова школа зі стандартизованою програмою гальмує пізнавальний розвиток обдарованої дитини та призводить до появи багатьох проблем [1].

Емоційні та поведінкові проблеми обдарованих дітей проявляються у формі дезадаптованої поведінки: асоціальність, агресивність, демонстративність, протест, тривале придушення важливих потреб, крайні прояви – зухвалість, брутальність. Причиною таких порушень дослідниця називає тривалу депривацію важливих психологічних потреб, задовольнити які не може школа та батьки, близькі люди. Ще однією причиною є не сформованість в учня засобів продуктивного спілкування та індивідуальні внутрішньоособистісні проблеми, серед яких усвідомлення обдарованою дитиною своєї відмінності від інших учнів. Переживання дитиною своєї унікальності та відмінності може бути у формі тривожності, невпевненості, замкнутості, відчуженості, внутрішніх конфліктах. Тому робота психолога повинна мати терапевтичний напрямок, так як такі труднощі мають психосоматичний характер.

Обдарованість як проблема вчителів має, на думку дослідниці, три основні причини:

1. неготовність вчителя прийняти обдарованість певного учня;

2. бідність професійних форм та методів навчання окремого вчителя;

3. «експлуатація» педагогом обдарованості школяра з власних міркувань [1].

Психологічна неготовність вчителя прийняти обдарованість учня продиктована викривленою системою уявлень про дитину, її реальні можливості, вчинки. Витоки такого неприйняття можуть мати глибинно психологічне коріння як неможливість визнати те, що учень є вищим, має переваги у професійній діяльності вчителя. Крім того, навчання на уроках потребує від вчителя нових, не стандартних, інформаційно насичених методів, прийомів, особливого підходу до обдарованої дитини. У вчителя може просто не бути зацікавленості у їх використанні та необхідних навиків володіння ними. Третя причина може мати компенсаторний характер власних неусвідомлених проблем, коли учень перетворюється на «інструмент» підняття престижу вчителя, школи [1].

Тому завдання психолога буде полягати по-перше, у тому, щоб розпізнати та відокремити обдарованість від дезадаптації, по-друге, визначити чи є обдарованість проблемою самого учня, або є проблемою вчителя. Проведення психологічної діагностики допоможе психологу у визначенні таких завдань.

Напрями роботи при наданні допомоги психологом, у випадку обдарованості як проблеми дитини, М. Бітянова називає:

1. Просвітницька, консультативна робота з вчителями, батьками із прийняття обдарованості дитини.

2. Консультативна, методична робота з вчителями, батьками, спрямована на створення для даної дитини освітнього середовища, що задовольнятиме її інтереси.

3. Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини відповідно її пізнавальним інтересам.

4. Психотерапевтична, глибинно корекційна робота з обдарованою дитиною по вирішенню її внутрішньо психологічних проблем.

5. Соціально-психологічне навчання обдарованої дитини навичок спілкування, поведінкових реакцій.

6. Консультативна робота по усвідомленню учнем своєї обдарованості та унікальності, відмінності від інших.

7. консультативна допомога у побудові нових стосунків із світом відповідно до власних особливостей, можливостей [1].

У випадку обдарованості як проблеми дорослих, дослідниця виділяє наступні напрями роботи по її виправленню:

1. Психолого-педагогічна освіта педагогів та батьків з метою розширення їхніх уявлень про феномен обдарованості, особливості навчання та виховання обдарованих дітей.

2. Створення в освітньому середовищі обдарованої дитини соціально- психологічних умов для прояву та розвитку обдарованості учнів, шляхом проведення консультативної роботи, надання допомоги педагогам у розробці нових програм навчання.

3. Формування в освітньому середовищі психологічної установки відносно обдарованості як феномену, унікального стану особистості.

Отже, вивчаючи обдарованість як природній, цілісний стан особистості, необхідно звернути увагу на умови прояву даного феномену: особливості психічного розвитку дитини, інтелектуальний розвиток, пізнавальні інтереси, потреби, емоційно-поведінкову сферу, систему стосунків з оточуючим світом, індивідуальні характерологічні особливості, внутрішньо психологічний стан, творчі можливості, фізичний розвиток [1].

Таким чином, в сучаснiй психологічній науці, дослiдники так характеризують портрет обдарованої дитини: високий рівень інтелектуального розвитку, уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати iнформацiю, пошуково-перетворюючий стиль мислення, здатність до виявлення протирiч, цiлiснiсть, синтетичнiсть та самостiйнiсть сприйняття, вимогливiсть до себе, iнiцiативнiсть, самостiйнiсть, почуття гумору, високий енергетичний рiвень тощо. Цi дiти вiдрiзняються вiдмiнною пам'яттю, багатим словниковим запасом i, в той же час, низкою суперечних якостей, якi не дозволяють оточуючим сприймати їх як звичайних дiтей. Вони занадто вразливi, особливо гостро переживають невдачi, часто перебувають у стресовому стані, мають тривожність. Завзяття та прагнення довести почату справу до кiнця нерiдко сприймається дорослими як упертiсть, шкiдливiсть; цiкавiсть обдарованих дiтей може оцiнюватись як порушення норм. Обдарованi дiти не люблять одноманiтностi, їх важко переключити, якщо вони поглинули в роботу. Вони нонконформiсти, їх не цiкавлять дрiб'язковi речi. Вони чинять опiр конформiзму та зазубрюванню (або суворiй дисциплiнi), бiльш схильні до незалежності та змагань, відрізняються високими соціальними iдеалами, допитливi, завзятi, схильнi до творчостi, чутливо сприймають настрiй оточуючих, гострiше реагують на несправедливiсть [7]. В сферах, що вiдповiдають їх обдарованостi, такі дiти не тiльки досягають рiвня, характерного для бiльш старшого віку, але і сам процес їх розвитку, i результат їх дiяльностi мають унiкальний характер. Саме тому обдарованi дiти, як правило, сприймаються як аномальне явище, потребуючи особливої уваги, допомоги та розумiння їх проблем з боку психолога, вчителя, батькiв, суспiльства.

Література:

1. Бітянова М. Психолог у школі: зміст діяльності й технології. – К.: Главник, 2007. – 160 с.

2. Дружинин В.Н. Психология и психодиагностика общих способностей. – Москва: Наука, 1994. – 327 с.

3. Дружинин В.Н. «Структура психометрического интеллекта и прогноз индивидуальных достижений // В кн.: Современные концепции творчества и одаренности / Под ред. Богоявленской Д.Б. – М., 1997.

4. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. - М.: Просвещение, 1984.

5. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопр. психологии. - 1989. - №26. - С.29-36.

6. МатюшкинА.М. Загадки одаренности. - М.: Просвещение, 1993.

7. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. - М.: Издат.центр «Академия», 1996.

8. Рибалка В.В. Психологiя розвитку творчої особистостi: Навч. посiбник. – К.: IЗМН, 1996.



9. Юркевич В.С. Проблема диагноза и прогноза одаренности в работе практического психолога.// Школа здоровья. - Т. 4. - М, 1997.
Каталог: Files -> downloads
downloads -> Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – невичерпне джерело світла, енергії і любові
downloads -> Впровадження педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського щодо гармонійного розвитку особистості учня, формування його життєвої компетентності у н/в процесі на основі формули "Три люблю"
downloads -> Таран Ірина Миколаївна, вчитель англійської мови, вихователь нвк «Кіровоградський колегіум»
downloads -> Автобіографічний елемент у ліричній драмі І. Я. Франка «Зів'яле листя»
downloads -> Мозгова людмила Анатоліївна
downloads -> Малієнко ю. Б., Сєрова г. В. Вчимося досліджувати (Досліджуємо історію України) Посібник курсу за вибором для профільних класів суспільно-гуманітарного напряму навчання
downloads -> Главное управление образования Луганской областной государственной администрации
downloads -> Тема: Азбука дорожнього руху
downloads -> Методичні рекомендації щодо підготовки матеріалів з питань формування навичок здорового способу життя І. Вступ Суспільству сьогодні особливо потрібні сильні, здорові особистості, які чітко розрізняють поняття добра і зла, любові і ненависті
downloads -> На м’якій постелі спати – у здоров’ї програвати


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка