Прояви девіантної поведінки у підлітків та молоді



Скачати 71,48 Kb.
Дата конвертації27.12.2018
Розмір71,48 Kb.

Психо-соціальні умови, що сприяють розвитку девіацій у поведінці підлітків.

Спеціалісту, який працюватиме з підлітками та молоддю, схильними до девіантної поведінки, треба знати та пам`ятати, що така поведінка є результатом взаємодії умов формування її особистості в сім`ї, школі, неформального спілкування з дорослими і однолітками та психічних рис, що знижують адаптивні можливості індивіда.

До психологічних передумов девіантної поведінки належать такі особливості психики як нервозність, дратівливість, брак уваги і інтелекту, вольових якостей, надмірна імпульсивність, тривожність. Вони роблять дитину чутливою до психотравмуючих ситуацій, зменшують її здатність опиратися негативним соціальним впливам. Проте, до девіантної поведінки вони можуть привести внаслідок дії негативних чинників соціального оточення.

Головним мікросоціальним чинником розвитку дитини, особливо на ранніх етапах розвитку, є сім`я. Традиційно саме неблагополучну сім`ю вважають головним джерелом негативного впливу на дитину. Основними чинниками сімейного виховання, що сприяють формуванню девіантної поведінки дітей, її є виховання в аморальній і конфліктній атмосфері, недостатній і некоректний педагогічний вплив, емоційна відчюженість дитини та жорстке ставлення до неї. У психолого- педагогічній літературі виделено 4 основних типи сімей, виховання в яких сприяє формуванню дивіантної поведінки дитини:

Кримінальні і аморальні сім`ї, в яких батьки схильні до кримінальної і аморальної поведінки.

Конфліктні сім`ї, в яких між подружжям, родичами відбуваються постійні конфлікти.

Сім`ї з недостатніми виховними ресурсами - неповні, багатодітні тощо.

Педагогічно некомпетентні сім`ї, де батьки займають неправильну педагогічну позицію або використовують неприпустимі методи виховання.

Наслідком виховання в подібних умовах можуть бути педагогічна занедбаність дитини, її підвищена агресивність, тривожність, пошук емоційного комфорту, психологічної підтримки та зразків для наслідування поза сім`ї.

Також відхилення поведінки неповнолітніх можуть бути викликані комплексом таких об`єктивних причин: загальносоціальних, еканомічних, соціально - демографічних, соціально - культурних, соціотехнічних, соціально - побутових, соціально - виховних, соціально - правових і т.д.

Названі причини є глобальними проблемами суспільства, які негативно впливають на розвиток особистості молодої людини. До них також слід віднести наслідки економічної кризи, труднощі переходу від тоталітарної до демократичної системи, банкрутство панівної ідеології тощо.

Аналіз соціальним педагогом психологічних факторів відхилень поведінки дасть можливість урахувати індивідуальні, вікові та статеві особливості підлітків у процесі соціально - педагогічної та психокорекційної роботи і здійснити адекватний вибір засобів соціально - педагогічного впливу.

Передусім слід розглядати фактори, які в сукупності складають індивідуально - психологічні особливості розвитку дітей підліткового віку. Цей вік - важкий період психічного розвитку, важкий і для самого підлітка, важкий і в роботі з ним.

Статевий та фізичний розвиток організму підвищує інтерес підлітка до осіб протилежної статі, викликаючи появу перших романтичних почуттів. Переживання цих процесів нерідко відбуваються дуже гостро, накладаючи відбиток на формування установок між статевої поведінки в майбутньому.

Для підліткового віку специфічним є прагнення швидко утвердитися у статусі дорослої людини, досягти самостійності незалежності. Ця домінуюча в даний період потреба задовольняється через прилучення до життя й діяльності дорослих. Але психічно напружена ситуація розвитку підлітків без належного педагогічного керівництва призводить до застосування ними далеко не кращих, але " швидко діючих" засобів досягнення дорослості: їх приваблюють такі легко засвоювані атрибути, як паління, вживання спиртного, лихослів`я, бродяжництво, споглядально - розважальні форми проведення дозвілля.

Серйозні проблеми виникають при роботі з підлітками з акцентуаціями характеру. Дослідження свідчать, що із загальної кількості підлітків, які потрапляють в заклади реабілітації, налічується понад 80% акцентуалів. Відтак знання акцентуацій характеру, їхня діагностика і набір профілактичних заходів украй необхідні соціальним педагогам.

Щоб уникнути помилок у визначенні тієї чи іншої акцентуації, застосування лише цих методик недостатньо. Більш об'єктивну інформацію можна отримати додатково із соціально-педагогічних спостережень, використовуючи для цього щоденник, а також аналізуючи особливості спілкування підлітка, спрямованість його інтересів, захоплень, поведінки.

Слід наголосити, що акцентуацію характеру не можна вважати психіатричним діагнозом. Правильно організована соціально-педагогічна та корекційна робота соціального педагога у співпраці з іншими спеціалістами може сприяти подоланню дисгармоній розвитку особистості підлітків.

Кожний тип акцентуації має як позитивні, так і негативні риси. Тому головне в індивідуальній та груповій роботі спеціаліста з підлітком, який має девіації – це неодмінна опора на позитивний потенціал особистості.

У підлітків з акцентуацією нестійкого типу необхідно розвивати такі притаманні їм соціально цінні якості, як підхоплювання та підтримування нових ідей. При проведенні соціально-профілактичної роботи слід ураховувати їхню потребу в новизні, невміння і небажання займатися одноманітною діяльністю. Серед ровесників такі підлітки, звичайно, не стають лідерами, а частіше активно підтримують ту їхню діяльність, яка їм цікава.

Підлітки з акцентуацією збудливого типу мають великий енергетичний запас, швидко орієнтуються в незнайомій ситуації, непогано справляються з функціями лідера. Вони діють активно й чітко в ситуаціях невизначеності. Такі підлітки вміють підтримувати гарний настрій у колективі, заряджати своїм оптимізмом інших.

Підлітки з істероїдною акцентуацією схильні яскраво демонструвати свою особу, вести за собою, але ненадовго. Корекція поведінки цього типу полегшується в разі встановлення дружніх відносин між ними та однолітками з позитивною спрямованістю особистості. Тоді від істероїдів можна очікувати моральних учинків, які потребують сміливості й мужності, якщо істероїди опиняються в центрі подій.

Шизоїдний тип акцентуації можна характеризувати як інтелектуальний, творчий, той, що має свій незалежний погляд на явища навколишнього світу. Великі потенційні можливості корекційної роботи з представниками цього типу постають тоді, коли педагог визначить предмет, який найбільше їх захоплює.

Необхідно додати, що описані типи не вичерпують список усіх акцентуацій. Це лише ті з них, які найчастіше трапляються у підлітків-правопорушників. Тому якщо соціальний педагог має можливість користатися послугами практикуючого психолога, це значно полегшить визначення типу акцентуації характеру і вибір засобів її профілактики та корекції.

У роботі з важковиховуваними підлітками неможливо обійтися лише актуальною інформацією про них, а слід бути досконало обізнаним з тими фактами, причинами та умовами, які у своїй сукупності дали початок того чи іншого явища. Іншими словами, треба мати добре уявлення про ті минулі події, які пережили неповнолітні.

Як згадувалося вище, у більшості з них життя проходило в атмосфері сімейного неблагополуччя. Передусім це розлад та розпад сім'ї і, відповідно, невиконання батьками своїх соціальних функцій. Негаразди у стосунках між батьками травмують психіку дитини, викликаючи дратівливість, злобу, негативізм. До того ж дитина з раннього віку залишається без задоволення тієї психологічної потреби в любові, ласці, турботі, яка врешті-решт робить людину людиною. У ряді випадків батьки в таких сім'ях самі є прикладом асоціальної поведінки.

Характерною особливістю негативного впливу сімейного неблагополуччя є порушення емоційних зв’язків між неповнолітніми і батьками. Це призводить до розвитку в дітей духовної глухоти, черствості, брутальності, агресивності. Така ситуація накладає відбиток на характер їхніх взаємин з усіма дорослими, в тому числі психологами і педагогами.

Для підліткового віку характерне інтенсивне формування особистості, яке передусім пов’язане з розвитком самосвідомості, морального світосприймання, а також ідеалів і принципів. Поведінка підлітка стає надалі більш усвідомленою, вчинки здійснюються згідно з його особистісними переконаннями. У девіантних підлітків нерідко трапляються відхилення у розвитку цієї сфери особистості. Це проявляється у вигляді „затягнуного дитинства”, несформованості почуття відповідальності, що загалом називають феноменом соціального інфантилізму. Все це може стати причиною девіантної поведінки і, в свою чергу, потребує уваги та відповідної корекції.

Одним із напрямів корекційної роботи з подолання соціального інфантилізму є розвиток вольової сфери підлітків, якому має передувати визначення її рівня за допомогою нескладної методики. Окремі вольові властивості та воля людини в цілому можуть оцінюватися за такими параметрами, як сила, стійкість, широта. Сила визначається рівнем перепон, які людина здатна перебороти; про стійкість свідчить частота, постійність прояву вольових властивостей; широта характеризується ступенем генералізації, поширення вольових властивостей на різні сфери діяльності людини.

Формування самооцінки підлітка, його прагнення стати дорослим є передумовою самостійної поведінки. Але така емансипація від впливу дорослих може виливатися в негативізм, відкриту непокору тощо. Вміння спрямовувати прояви самостійності підлітків у потрібному напрямку – складна, але необхідна справа. В цій роботі слід спиратися на властиві підлітковому вікові бажання самовиховання, інтерес до своєї особи та усвідомлення можливостей самостійного впливу на свій розвиток. Головне тут – пошук шляхів переорієнтації ідеалів не лише на сильну, вольову особистість, а й на людину високої моралі і чутливої душі.

На відміну від підліткового, юнацький вік характеризується як заключний у формуванні статевої та фізичної зрілості, життєвого самовизначення, вибору професії, необхідності включитися в суспільне життя.

В ці роки у зв’язку зі статевим дозріванням та усвідомленим інтересом до протилежної статі юнаки приділяють велику увагу фізичному стану. Відставання від однолітків у цьому плані викликають у юнаків хворобливі переживання, які впливають і на психічний розвиток. Окрім того, в юнаків-правопорушників частіше, ніж у їхніх законослухняних однолітків, трапляються відхилення, неврози, спричинені неорганізованим способом життя, вживанням алкоголю чи наркотиків.

Самосвідомість юнацтва загалом, як правило, наповнюється більш якісним змістом. Юнакові притаманні постійна оцінка своєї особистості, аналіз своїх дій і вчинків. При цьому, на відміну від підлітка, юнак не довіряє оцінкам, які роблять стосовно нього інші.

У цілому юнаки, на відміну від підлітків, аргументовано підходять до проблеми життєвого самовизначення. Вони прагнуть виробити майбутній життєвий план, стиль життя, цілі й засоби їхнього досягнення. Життєве самовизначення юнаків передусім пов’язане з вибором майбутньої професії, виходячи з їхніх особистісних якостей.

Девіантні підлітки при виборі професії часто орієнтуються лише на її зовнішню сторону, тому виникає необхідність роз’яснювальної роботи педагогів про специфіку тієї чи іншої професії. Якщо в юнака мотивація до обраної професії вже відносно стійка, то це благодатний грунт для стимуляції потреби у самовихованні й самовдосконаленні.

У школі схильність до девіантної поведінки закріплюють відсутністю індивідуального підходу до особливо вразливих, педагогічно слабких і занедбаних дітей і навішуванням ярлика „важковиховуваних” і „недисциплінованих”. В результаті дитина, яка нездатна протистояти тиску оточуючих, втрачає впевненість у собі, бажання вчитися, проявляє агресію до педагогів, починає шукати референтну групу поза школою.



У неформальній групі однолітків підліток прагне до того, що йому не вдалося знайти в сім'ї та школі - емоційного комфорту, поваги і підтримки оточуючих, відчуття захищеності. Якщо ця група має асоціальні цінності, вона посилює прояви девіантної поведінки підлітків, які до неї входять: агресія, знімає комплекс провини, послаблює тривогу і страх покарання. До того ж група стає осередком обміну асоціальним досвідом.

Девіантна поведінка дітей та підлітків - реакція на негативні чинники соціального середовища, проте навіть сполучення кількох психологічних і соціальних негативних чинників не обов'язково спричиняє девіантну поведінку. Будь-яка дитина здатна опиратися негативним чинникам. Збільшення власних позитивних ресурсів у дітей та підлітків з ярликом " важких" - одне з завдань системи соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, схильними до девіантної поведінки.
Каталог: Files -> downloadcenter
downloadcenter -> Назва кафедри
downloadcenter -> Наказ №329 від 13 квітня 2011 року Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р за №566/19304 Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців)
downloadcenter -> Наказ №1222 Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти
downloadcenter -> Тема. Культурні цінності родини і їх значення для життя дитини. (1 слайд)
downloadcenter -> Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі
downloadcenter -> Програм а гуртка виготовлення сувенірів
downloadcenter -> Розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів на уроках початкових класів
downloadcenter -> Наказ №33 Про підсумки вивчення стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з біології у 7-11 класах та з екології у 11 класі Гришівської зош і-ііі ступенів у 2013/2014 навчальному році
downloadcenter -> Методичні рекомендації щодо викладання біології та екології у 2018/2019 навчальному році


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка